Ухвала суду № 57031708, 06.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"06" квітня 2016 р. справа № П/811/3205/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № П/811/3205/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Олві» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про часткове скасування податкового повідомлення рішення №0000252201 від 17.07.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.10.2015 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення №0000252201 від 17.07.2015 року в частині збільшення зобов'язання по податку прибуток на суму 326400,00 гривень, а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81600,00 гривень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року №0000252201 в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326400,00 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81600,00 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор Олві», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33708402).

Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області у період з 08.06.2015 року по 26.06.2015 року проведена виїзна документальна планова перевірка ТОВ «Мотор-Олві» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 03.07.2015 року складено акт №58/11-23-22-01/33708402 (а.с.12-54 т.1).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлені порушення:

- пп.138.10.3 п.138.1, п. 138.2, п.138.4, ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 397486,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 року - 52197,00 грн.; IV квартал 2012 року -104400,00 грн., 2013 рік - 45600,00 грн., 2014 рік - 195289,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 17.07.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000252201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 496858,00 грн., в том числі за основним платежем 397468,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 99372,00 грн. (а.с.10 т.1).

Не погодившись частково з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326400,00 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81600,00 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п.138.6 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач, звертаючись до суду, оскаржив податкове повідомлення-рішення в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток за результатами оцінки контролюючим органом по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1., в іншій частині податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу витрат суми послуг, наданих ФОП ОСОБА_1., на підставі договору про надання послуг з технічного обслуговування від 01.11.2012 року. Предметом укладеного договору є виконання послуг з технічного обслуговування обладнання, що знаходиться в експлуатації в ТОВ «Мотор Олві» за адресою м.Кіровоград, просп.Університетський, 3а, в якого закінчився строк гарантійного зобов'язання постачальника (а.с.71-78 т.1).

Перелік робіт по виконанню вказаного договору зазначений в Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору і включає: технічне обслуговування та ремонт двостоякових підйомників; технічне обслуговування та ремонт чотирьохстійквового підйомника; обслуговування та ремонт стенду развал-сходження; технічне обслуговування підйомників; технічне обслуговування фарбувальної камери; обслуговування котельної; обслуговування компресора; обслуговування компресора; обслуговування автоматичних воріт: обслуговування установки для мийки автомобіля; обслуговування стенду для монтажу шин; обслуговування стенду для балансування коліс; обслуговування установки для заправки систем кондиціонування; перевірка і чищення витяжних шахт для видалення відпрацьованих газів; чищення і заміна фільтрів витяжки для підбору фарб, видалення надлишків лакофарбових матеріалів; чистка абразивних відходів (а.с.75-77 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до перевірки та матеріалів справи:

- акти приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2012 року № 1 на суму 80000,00 грн.

від 31.12.2012 року № 2 на суму 80000,00 грн.; від 31.12.2012 року № 3 на суму 337143,00 грн.; від 31.01.2013 року № 1 на суму 80000,00 грн.; від 28.02.2013 року № 2 на суму 80000,00 грн.; від 31.03.2013 року № 3 на суму 80000,00 грн.; від 31.12.2014 року № 9 на суму 150000,00 грн.; від 30.11.2014 року № 8 на суму 150000,00 грн.; від 30.10.2014 року № 7 на суму 150000,00 грн.; від 30.09.2014 року № 6 на суму 100000,00 грн.; від 31.08.2014 року № 5 на суму 80000,00 грн.; від 30.07.2014 року № 4 на суму 80000,00 грн.; від 30.04.2014 року № 3 на суму 90000,00 грн.; від 31.03.2014 року № 2 на суму 90000,00 грн.; від 27.02.2014 року № 1 на суму 90000,00 грн. (а.с.79-111 т.1).

Посилання апелянта на те, що витрати за вказаними правовідносинами не підтверджені, бо ні в актах прийому - передачі, ні в додатках до актів не наведено, яким чином, за яких обставин, яке саме обладнання обслуговувалось та його кількість, який саме комплекс робіт виконувався, на якому об'єкті та за якою адресою; яка кількість працівників приймала участь у виконані робіт, яким чином тарифікувались виконані роботи, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно наявного в матеріалах справи переліку робіт вбачається, що в ньому зазначено, яке саме обладнання ремонтувалось ФОП ОСОБА_1.. Крім того, ціна на проведення робіт підтверджується протоколами узгодження договірних цін, які складені ФОП ОСОБА_1. та ТОВ «Мотор Олві» (а.с.127-157 т.1).

Строки надання послуг щодо проведення ремонту визначались позивачем відповідно до технічних завдань надання послуг з проведення технічного обслуговування обладнання (а.с.112-126 т.1).

Відповідно до умов укладеного договору, роботи виконувались на обладнані, що знаходиться в експлуатації у ТОВ «Мотор Олві» за адресою: м.Кіровоград, просп. Університетський, 3а.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва на нерухоме майно, згідно з яким у власності ТОВ «Мотор Олві» знаходиться комплекс будівель загальною площею 1375,4 кв.м за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський, 3а (а.с.180 т.1).

Крім того, між ТОВ «Мотор Олві» та ТОВ «Олві Центр» 01.01.2007 року укладено договір оренди майнового комплексу. Предметом договору є строкове платне користування позивачем майновим комплексом та наявною в ньому інфраструктурою (обладнання, меблі, оргтехніку та інше).

Вказане підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, згідно яких встановлено, що на обліку позивача дійсно знаходяться об'єкти, на яких виконувались роботи ФОП ОСОБА_1. (а.с.195-241 т.1).

Оплата наданих послуг підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (а.с.159-160 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

За таких обставин факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не доведено правомірність прийняття податкового-повідомлення-рішення від 17.07.2015 року №0000252201 в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326400,00 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81600,00 грн..

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у зазначеній справі та відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в розмірі 6120 грн. (а.с.3 т.1).

Таким чином, апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити 6732,00 грн. (6120 х110% = 6732).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки сплату судового збору було відстрочено до прийняття рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6732 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № П/811/3205/15 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № П/811/3205/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6732 (шість тисяч сімсот тридцять дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак