Рішення № 57029207, 05.04.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4713/15-ц

Провадження № 2/210/399/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" квітня 2016 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В., за участю секретаря Куксенко О.В.

особи, які беруть участь у справі: позивач: ОСОБА_2, представник позивача: адвокат ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Дзержинський районний сектор в місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушень прав власника та зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення порушень прав власника та зняття з реєстрації. У подальшому, не змініючи підстави позову, уточнила позовні вимоги. В обґрунтування посилається на те, вона ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 є власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло. В даній квартирі на реєстраційному обліку знаходяться : ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, та Відповідач ОСОБА_4. Відповідач за місцем своєї реєстрації не мешкає, в квартирі не зявляється, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію, особистих речей його в квартирі немає. Враховуючи те, що відповідач без поважних причин , не мешкає у вищезазначеній квартирі, позивач просить зняти ОСОБА_4 з реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити, зазначила, що Відповідач не сплачує комунальні послуги, у зв"язку з реєстрацією відповідача на нього нараховуються витрати зі сплати житлово-комунальних послуг. Коштів на утримання квартири не надає, проживає протягом останніх п"яти років за іншою адресою.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, оскільки він без поважних прични не проживає в квартирі, співвласником якої є позивач та треті особи.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - в ході судового розгляду підтримували позовні вимоги ОСОБА_2, зазначали, що батько - відповідач у справі, - не мешкає в квартирі, співвласниками якої вони є, більш ніж п"ять років, матеріальної допомоги на утримання квартири не надає.

Третя особа - Дзержинський районний сектор в місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, - в судовому засіданні не була присутньою, заперечень проти позову не надала.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що він є співвласником квартири, іншого місця реєстрації не має, а зняття з реєстрації призведе до того, що він не матиме можливості отримувати лікарняні листи, реалізовувати виборчі права. Вказував, що позивач не зверталась до нього з проханням сплачувати житлово-комунальні платежі відповідно до його частки у праві власності. Також зазначив, що дійсно більш ніж п"ять років він не мешкає в належній квартирі, оскільки переїхав жити до квартири матері, яку остання заповіла сестрі та онуку. Мешкає окремо, так як припинені шлюбні відносини. В подальшому, емоційно, залишив зал судового засідання та зазначив, щоб його зняли з реєстрації так як цього хоче позивач.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожен окремо, стверджували, що відповідач у справі не мешкає за адресою реєстрації більш ніж п"ять років.

Суд, двислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 є безпідставними та необгрунтованими , тому не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 21.06.1993 р.н, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 07.08.1966 р.н.(а.с. 4-9).

З матеріалів справи встановлено, що співвласниками вищевказаної квартири є :ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, та Відповідач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № Дз 996 від 19 грудня 2006 року, посвідченого Органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів (а.с.14).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ССС № 770491 від 06.04.2007 року на підставі приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 належить ? частка, ОСОБА_2 належить ? частка, ОСОБА_5 належить ? частка, ОСОБА_6 належить ? частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст.ст.10,11,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Такі ж положення містяться і в статті 321 ЦК України.

Положеннями ч.ч. 1, 2. ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечить закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач, позивач та їх діти - треті особи у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_3, їх частки є рівними.

Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом із тим, статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників) належить їм на праві спільної власності ( спільне майно).

Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. В іншому разі може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Положеннями частини другої статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, встановлення порядку користування спільним майном повинно вирішуватись виключено між співвласниками майна згідно з вимогами глави 26 ЦК України, адже, право користування належним позивачам майном не перешкоджає в реалізації такого ж права й зі сторони відповідача.

Як вбачається з пояснень сторін, Позивач та Відповідач мають неприязні стосунки, але це не може бути підставою для зняття з реєстраційного обліку співвласника квартири. Аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, суд також приходить до висновку, що наявність заборгованості за комунальні послуги не може слугувати підставою для зняття з реєстраційного обліку співвласника квартири. Також до правовідносин, які склались між сторонами у справі, не можуть бути застосовані положення ст. 405 ЦК України, оскільки відповідач є співвласником житлової квартири, а не членом сім"ї власника.

Крім того, відповідно доположень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ратифікованого Україною Першого Протоколу до неї, втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, оскільки Конвенція гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, що охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Фактично позивач пов"язує свої вимоги з наявністю заборгованостю за житлово-комунальні послуги у зв"язку з реєстрацією з співвласника - відповідача у справі. Але, позивач не позбавлена право предявити вимоги про стягнення сплаченої заборгованості з Відповідача як з співвласника, так само і вимог щодо розподілу витрат та особових рахунків за комунальними платежами. Крім того, сторони у справі мають право домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, у тому числі й щодо сплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, суд не вбачає підстав задовольняти позов з тих підстав, що відповідач визнає свою відсутність в квартирі АДРЕСА_3 більш ніж п"ять років, та залишаючи судове засідання не запечевував щоб його виписали, оскільки така відповідно до положень ст. 174 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою у задоволенні позову, суд в порядку ст. 88 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.15, 16, 316-321, 355, 358, 391, 405 ЦК України, ст.ст.7, 10, 11, 57-61, 88 174, 179, 209-221 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Дзержинський районний сектор в місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушень прав власника та зняття з реєстрації - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде складено 08 квітня 2016 року.

Суддя: О. В. Чайкіна