Рішення № 57029067, 04.04.2016, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/29/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Пацка Д.В.

при секретарі - Довгалець Н.М.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Шеруди О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2002 р., виданого державним нотаріусом Гощанського районного нотаріального округу Строкалем В.Д., нею отримано у спадщину житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами підтверджується також технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 21.03.2002 р., реєстровий № 1-78-78.

На даний час в належному їй на праві власності житловому будинку зареєстровано місце проживання її онука - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте вже тривалий час, а саме - з червня 2014 року він фактично не проживає за місцем реєстрації, що підтверджується довідкою від 13.10.2015 р. № 1346, виданою виконкомом Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

У зв'язку з тим, що між відповідачем та її сином - ОСОБА_1 - батьком відповідача, склались напружені стосунки через розлучення сина з мамою відповідача, останній неодноразово вдавався до дій хуліганського характеру по відношенню до майна, яке знаходилося в належному їй будинку та господарських будинках, з метою завдати шкоди своєму батькові. Так, 27 вересня 2015 року відповідач разом зі своїм братом ОСОБА_7 проникли до садиби, і скориставшись тим, що нікого не було вдома, викрали з надвірних будівель газонокосарку, електрофрезер та стругальний вал. Дані інструменти не придбавались відповідачем. З цього приводу, було звернення до правоохоронних органів, про те у відкритті кримінального провадження було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною вище адресою і має право користуватися на власний розсуд усім майном, яке там знаходиться, у зв'язку з цим, факт крадіжки не підтвердився. Також, відповідач часто погрожує завдати шкоди будинку, погрожує повибивати вікна, спалити будинок тощо, аби нашкодити своєму батьку. Проте, будинок належить на праві власності саме позивачу і своїми діями відповідач фактично завдає шкоди її майну. Відповідач не бере участі у веденні господарства, жодним чином не відшкодовує хоч частину вартості комунальних платежів, а навпаки завдає шкоди належному їй майну. Факт реєстрації місця проживання відповідача у її будинку перешкоджає їй захищати свою власність від неправомірних посягань відповідача.

Позивачка, посилаючись на ст. З Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу УРСР, ст. 72 ЖК УРСР, вказує на те, що оскільки відповідач в зазначеному будинку не проживає вже більше півтора року, не сплачує комунальних платежів, не несе інших витрат по утриманню будинку, а навпаки завдає шкоди належному майну та погрожує його знищенням, вважає відповідача таким, який втратив право проживання та користування житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, просить суд визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

У заяві про уточнення позовних вимог позивачка посилається на ст.319 ЦК України, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, вказує на те, що право користування приватним житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні, тому просить визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. Ухвалою суду від 02.02.2016 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

ОСОБА_5 посилається на те, що позовні вимоги за первісним позовом не законні та не обґрунтовані, утискають його законні права, він з моменту народження разом з батьком, матір'ю, братом та сестрою, дідусем і бабою - ОСОБА_4 - відповідачкою по справі, проживав у АДРЕСА_1. В цьому будинку пройшло його дитинство, юність, тут він відвідував школу, пішов до лав Збройних сил, вів разом з батьками спільне господарство. Після розлучення батьків, спілкування з батьком і бабцею ОСОБА_4 стали напруженими, та звелися до мінімуму. Бабця жінка поважного віку, має проблеми зі здоров'ям, тому розпорядженням і користуванням житловим будинком здійснює фактично його батько ОСОБА_1 З ним склались не прості стосунки, фактично батько вигнав них з будинку, не давши можливості забрати свої особисті речі, фото, документи. При спробах їх забрати він викликав неодноразово міліцію. У всіх конфліктах бабця - ОСОБА_4 підтримує позицію свого сина, з ним на контакт йде не охоче. В будинку змінили замки та чинять всілякі перешкоди у користуванні житлом. На сьогоднішній день він не має постійного місця проживання. Його відсутність проживання за вказаною адресою з червня 2014 року пояснюється тим, що відповідно до Довідки військової частини відповідно до наказу командира частини з 23.04.2014 по 02.08.2014 року він приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій області по врегулюванню кризової ситуації в Україні, отримав поранення та контузію, перебував у госпіталі в м. Житомир. З 18.08.2014 року перебував на лікуванні військовому госпіталі у м. Рівне, а потім знову у м. Житомирі. За весь цей період він неодноразово жив по декілька днів у бабці, але батько постійно провокував сварки.

ОСОБА_5, посилаючись на ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України, ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України, вказує на те, що він має право на рівних правах з відповідачем ОСОБА_4 користуватися житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, так як відповідач добровільно його до будинку не пускає, він просить суд зобов'язати усунути перешкоди у користуванні житлом та вселити його до вказаного будинку.

ОСОБА_5 просить суд прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду з первинним позовом, зобов'язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ним будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Гощанського району, шляхом вселення його до даного будинку та передачі ключів від нього.

В запереченні на зустрічний позов представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені в зустрічному позові, не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки з позицією позивача не згідні, ще весною 2014 року він добровільно виїхав з житла, перевіз всі свої речі до смт. Клевань. Впродовж 2015 -2016 року позивач періодично вдається до вчинення протиправних дій по відношенню до майна, яке знаходиться в належному позивачці житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, така поведінка позивача зумовлювала неодноразові виклики поліції. Останнього разу такий конфлікт відбувся 05.01.2016 р., доказом чого є висновок Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області № 90 від 17.01.2016 р. 27 вересня 2015 року відповідач разом зі своїм братом ОСОБА_7 проникли до садиби, і скориставшись тим, що нікого не було вдома, викрали з надвірних будівель газонокосарку, електрофрезер та стругальний вал. Дані інструменти не придбавались відповідачем. З цього приводу, було звернення до правоохоронних органів, проте у відкритті кримінального провадження було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною вище адресою і має право користуватися на власний розсуд усім майном, яке там знаходиться, у зв'язку з цим, факт крадіжки не підтвердився. Також, відповідач часто погрожує завдати шкоди будинку, погрожує повибивати вікна, спалити будинок тощо. Позивач фактично завдає шкоди майну. Позивач не бере участі у веденні господарства, жодним чином не відшкодовує хоч частину вартості комунальних платежів, а навпаки завдає шкоди належному майну. Факт реєстрації місця проживання позивача у будинку перешкоджає позивачці захищати свою власність від неправомірних посягань позивача.

Посилання позивача на ч. 1 ст. 405 ЦК України є безпідставним, оскільки дана стаття містить умову - факт проживання разом з власником майна, чого в даному випадку немає, оскільки ОСОБА_5 не проживає в будинку з весни 2014 р. Крім того, позивач не є членом сім'ї власника житла в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України, згідно якої, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 в зазначеному будинку не проживає вже більше півтора року, не сплачує комунальних платежів, не несе інших витрат по утриманню будинку, а навпаки завдає шкоди майну та погрожує його знищенням, вважає позивача таким, який не має права проживання та користування житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами, просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просить суд їх задовольнити, суду показав, що його матір боїться онуків, оскільки вони влаштовують сварки та скандали, погрожують. До їх розлучення з дружиною відносини з дітьми були нормальні, потім погіршилися. Син більш як півтора року не проживає в тому будинку, в ньому проживають його батьки. Конфлікти почали виникати з червня 2014. З часу його розлучення діти разом не проживають, виїхали в кінці 2014 - початок 2015. Його мати хотіла виселити всіх з будинку.

Представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, просить суд їх задовольнити, оскільки відповідач залишив місце проживання більше півтора роки тому, в даному будинку не проживає, тому є підстави для задоволення позову.

Представник відповідача - адвокат Шеруда О.П. вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до вимог СК України ОСОБА_5 є членом сім'ї позивачки, - в даному будинку з 1994 року проживали онуки, родина проживала до 20 років дружньо, вели спільний побут і господарство. За місцем проживання ОСОБА_5 був відсутній з поважних причин - з 2014 року перебував в зоні антитерористичної операції, отримав поранення і тривалий час проходив лікування, а потім реабілітацію, в задоволенні позову просить відмовити. Зустрічний позов просить задовольнити, оскільки позивачка чинить перешкоди в користуванні житлом для ОСОБА_5, чим порушуються його житлові права як члена сім'ї власника житла, іншого житла він не має.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав повністю, підтримав вимоги за зустрічним позовом та суду показав, що з 19.06.2013 року він перебував на військовій службі за контрактом, заступав в наряди, тому додому приїжджав рідко. Пізніше він перебував в зоні бойових дій, де він отримав поранення, перебував на лікуванні, потім додатково на лікуванні. Коли він приїжджав додому, батько провокував конфлікти, чинив опір, викидав його речі та документи, викликав міліцію. В будинку проводили ремонт, міняли вікна та двері разом з батьком за спільні кошти, в тому числі його та його брата. Оскільки він постійно проживав у даному будинку, який належить його рідній бабі, він вважає себе таким, що має право користування житловим приміщенням як член сім'ї власника, тому просить задовольнити зустрічний позов, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона проживає по-сусідству з ОСОБА_5 в с. Красносілля. Вона знає ОСОБА_5, він в 2013 році пішов служити до збройних сил України за контрактом, з того моменту він в будинку ОСОБА_4 не проживає. Декілька разів він з братом приїжджав до будинку та забирали свої речі. По господарству онуки також для ОСОБА_4 не допомагають. До розлучення їх батьків вони проживали всі разом однією сім'єю, стосунки були нормальними. Коли батьки були на роботі, баба доглядала онуків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона проживає по-сусідству з ОСОБА_5 в с. Красносілля. Вона знає ОСОБА_5, він вже пару років не проживає в даному будинку, всі свої речі його мати та сини повивозили після розлучення батьків та переїхали. Онуки в господарстві баби влаштовували сварки та скандалили, неодноразово викликали міліцію.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є бувшою дружиною представника позивача та матір'ю відповідача. В даному житловому будинку в с. Красносілля після одруження вони проживали разом, діти з народження проживали в будинку, потім син пішов навчатися в ПТУ, після чого в 2013 пішов за контрактом до збройних сил України. Після розлучення її зняли з реєстрації в даному будинку без її дозволу, син перебував в зоні АТО, отримав поранення та лікувався, потім перебував на реабілітації в м. Житомир. Коли син навідувався до будинку в с. Красносілля, батько не пускав його до хати. Коли навідувалися разом, щоб відвідати діда, то він був в важкому стані, зловживає алкоголем. Діти - її сини викликали швидку допомогу для діда. Коли разом проживали, вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, діти постійно допомагали по господарству, спільно робили ремонт у будинку. Вона після розлучення забрала тільки ті речі, побутову техніку і меблі, які вона особисто придбала. Син ОСОБА_5 в будинку залишив свої речі, але ОСОБА_1 їх попалив чи викинув. Син своїм місцем проживання постійно вважав там, де він народився. Вона особисто зараз проживає у своєї матері в смт. Клевань, у двокімнатній квартирі разом з матір'ю. Син з ними постійно не проживає, навідується в гості.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є рідною бабою відповідача ОСОБА_5 Онук тривалий час перебував в зоні АТО, був поранений та проходив лікування. Батько жодного разу за цей період не допомагав сину. До розлучення дочка з ОСОБА_1 разом з дітьми та його батьками проживали нормально, разом вели господарство та разом з батьками ОСОБА_1 утримували будинок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він є братом відповідача, брат проходить військову службу в 95-й аеромобільній бригаді за контрактом. Брат навідувався у дні звільнення від служби як в с. Красносілля, так і в смт. Клевань. Їх батько змінив замки в будинку в с. Красносілля, їх з братом до будинку не пускає. Вони відвідують діда з бабою.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши письмові докази по справі, оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 такими, що не підлягають задоволенню, вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_4 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2002 р., виданого державним нотаріусом Гощанського районного нотаріального округу Строкалем В.Д.

В даному будинку зареєстрований відповідач по справі - ОСОБА_5, який народився в с. Красносілля - свідоцтво про народження НОМЕР_1, що підтверджується даними облікової картки об'єкта по господарського обліку на 2011-2015 роки.

Встановлено, що ОСОБА_5 разом з позивачкою зі свого народження постійно проживав однією сім'єю в даному будинку до моменту розірвання шлюбу між батьками, що підтвердили сторони по справі та допитані свідки. Після розірвання шлюбу відповідач продовжував користуватися даним житлом.

Згідно довідки Красносільської сільської ради № 1346 від 13.10.2015, ОСОБА_5 на території сільської ради не проживає з червня місяця 2014 року.

Відповідач по справі - ОСОБА_5 з 25.06.2013 є військовослужбовцем за контрактом, приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій області в період з 23.04.2014 по 02.08.2014 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 25.07.2013, довідкою № 896 від 27.05.2015 військової частини Польова пошта В 2010, витягом із наказу командира 95 аеромобільної бригади № 72-пм від 19.06.2013. ОСОБА_5 отримав посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_3.

Крім того, ОСОБА_5 отримав поранення, направлявся та перебував на стаціонарному лікуванні, неодноразово проходив медичні обстеження та лікування, був звільнений від виконання службових обов'язків, а саме: - з 03.08.2014 по 12.08.2014 - виписний епікриз, з 04.09.2014 по 18.09.2014 - виписний епікриз № 2664; з 29.04.2015 - 15 календарних днів - довідка військово-лікарської комісії № 1396.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 72 ЖК УРСР визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 405 ЦК України, визначено право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом і зазначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Права членів сім'ї власника на користування жилим приміщенням урегульовані ст. 405 ЦК України, відповідно до вимог якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 156ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Встановлено, що з народження відповідач проживає разом з позивачкою, є її рідним онуком, пості йно користувався даним жилим приміщенням, вів спільне господарство та утримував будинок, при цьому був відсутній за місцем проживання з поважних причин, оскільки проходив військову службу за контрактом, перебував в зоні АТО та отримав поранення, в зв'язку з чим тривалий час проходив лікування, іншого житла не має. За таких обставин суд вважає поважними причинами відсутності відповідача за місцем проживання більше півтора року. При цьому суд враховує той факт, що батько відповідача змінив замки в будинку, чим чинить перешкоди у користуванні житлом відповідачу. Також сама позивачка жодного разу до суду не з'явилася та не висловила свою позицію щодо підтримання позову.

Стороною позивача не доведено ту обставину, що відповідач систематично руйнує, псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним

порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, чи що відповідач відмовляється від утримання будинку та сплати коштів комунальних платежів, на його утримання. При цьому суд не враховує як доказ неналежної поведінки відповідача висновки Гощанського відділення Острозького ВП НП України в Рівненській області, оскільки вони не підтверджують неправомірної поведінки відповідача чи притягнення його до відповідальності.

Згідно до п.п.34,35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71,72,116,156 ЖК УРСР, статті 405 ЦК України).

Позивачкою ОСОБА_4 доказів про те, що ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, або порушує визначений нею порядок користування житловим будинком, суду не надано.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

В частині задоволення вимог зустрічного позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи із загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє,користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Встановлено ту обставину, що ОСОБА_5 на законних підставах та відповідно до вимог ЖК УРСР, ЦК України має право користування житловим будинком.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.\

Об'єкт права власності (спірний будинок) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в ньому регулюється нормами Житлового кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Судом встановлено, що фактично ОСОБА_4 та її син - рідний батько ОСОБА_5 перешкоджають йому в користуванні спірним житлом, докази про це суду надано, що не заперечувала і сторона позивача за первісним позовом, сам ОСОБА_5 ставить питання про своє вселення з метою користування житлом.

Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить. Власник має право здійснювати стосовно свого майна будь-які дії, що не протирічать закону.

ОСОБА_5 як мешканець житла не порушує прав фізичних та юридичних осіб, не мешкає в спірному житлі тимчасово і вимушено через перебування на військовій службі та у зоні АТО, де отримав поранення та тривалий час лікувався, а також через неприязні стосунки зі своїм батьком - ОСОБА_1 Встановлено, що ОСОБА_1 змінив замки в житловому будинку, не допускає туди ОСОБА_5 та чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Таким чином суд вважає обставини позовних вимог про усунення перешкод в користуванні житлом, зобов'язання вчинити певні дії і вселення доведеними, позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Оскільки позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, суд прийшов до висновку про стягнення судового збору на користь держави з ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, в силу ст. 41 Конституції України, ст.ст. 9, 64, 72, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 319, 321, 405 ЦК України, ст. 3 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_5 до житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати для ОСОБА_5 ключі від житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_5 житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при його проголошенні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.В. Пацко

Повний текст рішення суду виготовлено 08.04.2016 року.