Ухвала суду № 57027914, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/1463/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Cирбул О.Ф.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про припинення спільної часткової власності на домоволодіння та земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказав, що він у 2011 році звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна, яким 45/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частинах між спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, просив виділити йому у власність 155/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1. В свою чергу ОСОБА_1 звернулась до цього ж суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування Ѕ частини будинку недійсним.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2008 року вказані справи об'єднані в одне провадження. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Поділено житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином: виділено в натурі ОСОБА_2 77/100 частини будинковолодіння, виділено в натурі ОСОБА_1 23/100 частини будинковолодіння. Поділено земельну ділянку загальною площею 1 268,14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку загальною площею 982,81 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 що обмежена лініями поділу та існуючими межами, в тому числі частину ділянки загального користування. Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку загальною площею 285,33 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, що обмежена лініями поділу та існуючими межами, в тому числі частину ділянки загального користування. Минуло більше трьох років, але рішення Дарницького районного суду м. Києва до теперішнього часу не виконано, проживати та користуватися домоволодінням та земельною ділянкою, яке виділено в натурі позивач не в змозі, оскільки відповідач чинить перешкоди в цьому.

Відповідач є рідною сестрою позивача, разом з тим, між сторонами постійно виникають сварки щодо утримання, облаштування будинковолодіння. На звернення щодо оформлення в установленому порядку права власності на земельну ділянку, яка знаходиться між житловим будинком та необхідна для його обслуговування, відповідач повідомила, що воно їй не потрібно, а часу і грошей необхідних для цього в неї немає. Вказує, що зазначені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідача не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляду за будинком, що змусило його звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

- припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2. та ОСОБА_1 на майно, яким є домоволодіння АДРЕСА_1

- виділено із спільної часткової власності у особисту власність ОСОБА_2 частку із спільного майна, яким є 77/100 домоволодіння АДРЕСА_1

- виділено із спільної часткової власності у особисту власність ОСОБА_1 частку із спільного майна, яким є 23/100 домоволодіння АДРЕСА_1

- припинено право спільного часткового користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Києві, загальною площею 1 268,14 кв.м.;

- виділено в особисте користування ОСОБА_2 із спільного часткового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 - частку у розмірі 982,81 кв.м.;

- виділено в особисте користування ОСОБА_1 із спільного часткового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 - частку у розмірі 285,33 кв.м.

Межі розподілу земельних ділянок прокласти по лініям, вказаним в експертному висновку №2432/2433 від 30.07.2008 року:

- з точки 21, розташованої на червоній лінії вулиці Фрунзе на відстані 0,76 м від точки 20, 5,21 м паралельно стіні лівого поперечного дворового фасаду гаражу + 8 м паралельно стіні правого повздовжнього дворового фасаду гаражу до правої межі земельної ділянки;

- з точки 25, що розташована на лівій межі на відстані 3,32 м. від точки 16, 4,96 м перпендикулярно стіні лівого поперечного дворового фасаду гаражу до точки 26, що розташована на відстані 4,21 м від точки 21 лінії розподілу;

- з точки 27, що розташована на лінії розподілу на відстані 2,58 м. від точки 25, 12,15 м до точки 28, що розташована на відстані 2,48 м від стіни правого поперечного дворового фасаду житлового будинку, а саме від лінії розподілу житлового будинку, по лінії розподілу житлового будинку, + 2 м від тильної стіни дворового фасаду житлового будинку +20,98 м до точки 35, що розташована на правій межі земельної ділянки на відстані 18 м від точки 6.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наступним чином: виділено в натурі ОСОБА_2 77/100 частини будинковолодіння, виділено в натурі ОСОБА_1 23/100 частини будинковолодіння. Поділено земельну ділянку загальною площею 1 268,14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку загальною площею 982,81 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, що обмежена лініями поділу та існуючими межами, в тому числі частину ділянки загального користування. Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку загальною площею 285,33 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, що обмежена лініями поділу та існуючими межами, в тому числі частину ділянки загального користування. Межі розподілу земельних ділянок прокладено по лініям.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не можуть домовитися про спільне володіння та користування майном, утримання та збереження спільного майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правової оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм, які регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частина 1 ст. 367 ЦК України вбачає, що майно, що є у спільній сумісній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно п.п. 1,3 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Так, згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 року позивачу на праві спільної часткової власності належить 77/100 частини домоволодіння та земельна ділянка площею 982,81 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 у м. Києві. Відповідачу на праві спільної часткової власності належить 23/100 частини домоволодіння та земельна ділянка площею 285,33 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1, у м. Києві. Будинок має два виходи.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2432/2433 судової будівельно-технічної експертизи від 30.07.2008 року, який був покладений в рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 року, вбачається, що є технічна можливість виділу частки із спільної часткової власності будинку та земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку із чим, не підлягає задоволенню посилання апелянта на висновок експерта, оскільки такий висновок не оскаржувався сторонами та був покладений в основу рішення у справі №02/2-348/2011, яке набрало законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, дані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав належну їм оцінку.

З огляду на те, що розподіл домоволодіння та виділ в натурі частки із спільного майна не суперечить закону, є технічно можливим, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №2432/2433 від 30.07.2008 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору, у зв'язку чим та відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді