Ухвала суду № 57027685, 06.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 654/3340/15 ц

Номер провадження:22-ц/791/1044/16

Головуючий в І інстанції Францішко Ю.В.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоКолісниченка А.Г.,суддів:Вербицької Л.І., Радченка С.В.,секретарСікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Чорноморського біосферного заповідника НАН України на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Чорноморського біосферного заповідника НАН України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою Чорноморського біосферного заповідника НАН України до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення дії договору земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.02.2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано Чорноморський біосферний заповідник НАН України не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні земельною ділянкою - проїзді транспортними засобами та проході через земельну ділянку заповідника до дороги загального користування, згідно умов Договору про встановлення земельного сервітуту від 10.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6, з одного боку та Чорноморським біосферним заповідником НАН України, з другого, та зареєстрованого у відділі Держкомзему у книзі реєстрації обтяжень, обмежень (сервітутів) 22.12.2011 року. Стягнуто з Чорноморського біосферного заповідника НАН України на користь ОСОБА_5 суму сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви Чорноморського біосферного заповідника НАН України до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення дії договору земельного сервітуту - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Чорноморський біосферний заповідник НАН України подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що ОСОБА_5 набув права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір встановлення земельного сервітуту укладено раніше ніж ОСОБА_5 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Крім того, позивачем ОСОБА_5 не надано до суду належних доказів, що йому перешкоджали у проході до своєї земельної ділянки, починаючи з дати укладання договору,а саме з 10.05.2011 року по 08.07.2015 року. Також позивачем ОСОБА_5 не надано до суду жодного доказу в підтвердження того, що він не має іншого місця для проходу, проїзду на свою ділянку. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що президія Національної академії наук України не надавала згоди на укладання договору на встановлення земельного сервітуту так, як договір суттєво погіршує стан використання земельної ділянки наданої заповіднику у постійне користування. На підставі чого, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Чорноморського біосферного заповідника НАН України задовольнити.

Представник Чорноморського біосферного заповідника НАН України - Кулагін С.М., у судовому засіданні на задоволенні апеляційної скарги наполягав, з підстав зазначених у скарзі.

ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_6 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно (яким є сервітут), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Статтею 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ст.100 ЗК України, земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 набув права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а.с. 15).

10.05.2011 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 з одного боку та Чорноморським біосферним заповідником НАН України, з іншого, було укладено договір встановлення земельного сервітуту (а.с.14).

Умовами даного договору передбачено, що заповідник встановлює безоплатний постійний земельний сервітут на земельну ділянку для землекористувачів сусідньої ділянки - позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на проїзд транспортними засобами та прохід через земельну ділянку заповідника до дороги загального користування, згідно плану меж зони дії земельного сервітуту.

Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у книзі реєстрації обтяжень, обмежень (сервітутів) 22.12.2011 року.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з порушенням умов Договору земельного сервітуту, позивач звертався до керівника Чорноморського біосферного заповідника для досудового врегулювання, про що свідчать копії звернень від 08.07.2015 та 21.07.2015 року, однак відповіді на дані звернення отримано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки Чорноморським біосферним заповідником НАН України чиняться перешкоди у проїзді до земельної ділянки, що належить позивачеві ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Доводи апелянта з посиланням на відсутність у колишнього керівництва Чорноморського біосферного заповідника права на укладення договору земельного сервітуту без узгодження із НАНУ, колегією судів перевірні та до уваги не беруться, оскільки названі обставини навіть за умови їх доведеності можуть слугувати підставами для визнання договору недійсним, а не для припинення чи розірвання договору.

Доводи щодо відсутності в ОСОБА_5 оформленого Державного акту на право власності на земельну ділянку на час укладення договору про встановлення земельного сервітуту, також відхиляються, оскільки на час реєстрації договору , а відтак і набрання ним чинності - 22.11.2011 року такий акт було оформлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення земельного сервітуту позбавляє Чорноморський біосферний заповідник можливості користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, а також те, що у Чорноморського біосферного заповідника НАН України виникло право вимагати припинення земельного сервітуту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано належних доказів про порушення його прав, як землекористувача, а також відповідачем не наведено жодних підстав для застосування положень ст. 406 ЦК України та ст.102 ЗК України щодо припинення дії земельного сервітуту. Окрім того, позовні вимоги саме щодо припинення дії земельного сервітуту апелянтом у суді першої інстанції не заявлялись.

Враховуючи це, колегія вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування чи зміни, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чорноморського біосферного заповідника НАН України відхилити, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.02.2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: Л.І.Вербицька

С.В.Радченко