Ухвала суду № 57025514, 30.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2481/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_5 про зобовязання здійснити передачу земельної ділянки в оренду, встановлення меж, дійсної площі та конфігурації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

01 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_5 про зобовязання здійснити передачу земельної ділянки в оренду, встановлення меж, дійсної площі та конфігурації земельної ділянки.

Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 40, шляхом заборони Одеській міській раді, виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню Держземагентства у м. Одесі, Одеської області, Управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради, Земельно-кадастровому бюро при Одеському міському управління земельних ресурсів здійснювати будь-які дії щодо розробки та погодження проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 40, дозвіл на розробку якого було надано рішенням XXVII сесії Одеської міської ради VI скликання від 24.12.2014 року за № 6027-VI до закінчення розгляду справи по суті.

В обґрунтування заяви позивач посилається на ст.ст. 151, 152 ЦПК України та зазначає, що на данний час існує небезпека переоформлення зазначеної земельної ділянки третім особам з встановленням меж даної ділянки на фіктивних документах, що призведе до неможливості виконання чи значно ускладнить виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2015 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 та представника Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_3 представляє довірена особа. Тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка зазначених осіб у судове засідання не перешкоджає подальшому розглядові справи та доступі їх до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Згідно до ст. 152 ЦПК України на будь-якій стадії розгляду справи позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забороняючи Одеській міській раді, виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню Держземагентства у м. Одесі Одеської області, Управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради, Земельно-кадастровому бюро при Одеському міському управління земельних ресурсів здійснювати будь-які дії щодо розробки та погодження проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 40, суд дійшов до передчасного висновку, оскільки рішення XXVII сесії Одеської міської ради VI скликання від 24.12.2014 року за № 6027-VI, яким було надано дозвіл на розробку проектної документації не є предметом даного спору.

Крім того, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку IV ОД № 051149 ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0328 га., що розташована за адресою м.Одеса вул.Бригадна, 40 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а тому накладення арешту на зазначену частину земельної ділянки є недоцільним.

Таким чином, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та дійшов до передчасного висновку про задоволення вказаної заяви у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2015 року скасуванню, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ця ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.2, 312, 313, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2015 рокускасувати, передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_7

ОСОБА_2