Постанова № 57021645, 25.02.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34700/14-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Новак Р.В.,

при секретарі Кирилюк Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання незастосування при перерахунку розміру пенсії показника середньої заробітної плати за 2013 календарний рік протиправними та зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2013 календарний рік, при призначенні пенсії за віком, мотивуючи тим, що він з 2014 року одержує державну пенсію за віком, призначену їй Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва. Разом з тим, розмір призначеної пенсії менший, ніж передбачено чинним законодавством при застосуванні порядку розрахунку, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні три роки. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та рішенню Конституційного Суду України.

Ухвалою від 23.12.2015 було замінено сторону провадження, а саме позивача - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1.

В судове засідання позивач, представник відповідача не з'явилися, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, представник відповідача подала до суду письмові заперечення та, згідно яких просив суд розглянути справу у його відсутність.

Тому, суд розглянув справу у відсутність сторін, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу з 23.09.2014 було призначено державну пенсію за віком.

Попередній вид пенсії ОСОБА_2 - пенсія за вислугу років, що була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

ОСОБА_2 вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 23.09.2014.

Підпунктами 9, 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми ст.ст. 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Ч. 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», п.п. 9, 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян».

Оскільки при подачі позову до суду позивачем був сплачений збір на інформаційно-технічне забезпечення суду, то відповідно до ст. 88 ЦПК України його слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», п.п. 9, 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян» та ст.ст. 9, 69-71, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо здійснення перерахунку розміру пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 розміру пенсії у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2008 календарний рік, за період з 23 вересня 2014 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 73,08 грн. у відшкодування судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак