Рішення № 57020383, 07.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/880/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБондаренка С. І.суддівХрапка В. Д. , Новікова О. М. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів, обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 серпня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси був виданий позивачу виконавчий лист №2-665 про стягнення з кооперативу «Надія» 199230 гривень.

Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 20 листопада 2012 року, виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання, оскільки у боржника відсутнє майно.

За час виконавчого провадження стягнуто з кооперативу 1091.2 гривень, а тому невиконана частина залишилась в сумі 198138.8 гривень.

Відповідач є членом кооперативу «Надія» і йому належить 90% статутного капіталу, а тому несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу.

На підставі наведених обставин, позивач просила стягнути з відповідача 22940 гривень.

В подальшому позивач позовні вимоги збільшила, просила стягнути з відповідача 198138.8 гривень.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 198138.8 гривень.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач несе субсидіарну відповідальність з боржником кооперативом «Надія», яким рішення про стягнення грошових коштів виконано лише частково.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси був виданий виконавчий лист згідно якого стягнуто з кооперативу «Надія» на користь ОСОБА_7 197500 гривень неповернутої безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі, 1700 гривень державного мита та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 199230 гривень.(а.с.3)

Постановою державного виконавця від 20 листопада 2012 року, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий лист повернутий стягувачу.(а.с.4)

Згідно довідки Соснівського відділу державної виконавчої служби від 12 листопада 2012 року в ході виконання виконавчого листа №2-665 від 28 серпня 2009 року стягнуто на користь ОСОБА_7 1091.20 гривень, заборгованість кооперативу «Надія» перед ОСОБА_7 становить 198138.80 гривень.(а.с.5)

Частинами 1,3,4 статті 163 ЦК України встановлено, що виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив". Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Закон України «Про кооперацію» розрізняє такі терміни як кооператив та виробничий кооператив, зокрема у відповідності до статті 2 вказаного закону визначено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; виробничий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Виходячи з вище зазначених норм права, виробничий кооператив має містити в назві слова «виробничий кооператив», а виробнича або інша господарська діяльність основується на обов'язковій трудовій участі фізичних осіб які об'єднались.

З витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що кооператив «Надія» не має в назві слова «виробничий кооператив», вказана обставина також вбачається із статуту кооперативу «Надія». (а.с.7-9)

Таким чином кооператив «Надія» не є виробничим кооперативом, а тому відповідні норми права які встановлюють субсидіарну відповідальність членів виробничого кооперативу не можуть бути застосовані.

Окрім цього зі змісту ч.2 ст.163 та ч.2 ст.164 ЦК України вбачається, що розмір та порядок субсидіарної відповідальності членів виробничого кооперативу має бути обов'язково відображений в статуті виробничого кооперативу.

Вказана вимога закону у статуті кооперативу «Надія» від сутня.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач при зверненні до суду надала докази які протирічать один одному, а саме, згідно протоколу зборів учасників кооперативу «Надія» від 2 лютого 2006 року (а.с.6) членами кооперативу є три особи, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7-9), засновників (учасників) кооперативу «Надія» 2 особи.

Таким чином сторонами та іншими особами які беруть участь у справі, не надано доказів, які давали б можливість суду встановити точну кількість членів кооперативу та розмір їх паю і відповідно визначити межу їх відповідальності.

Суд першої інстанції вказані вимоги закону та обставини справи не врахував, а тому помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 2179 гривень 53 копійки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :