Ухвала суду № 57020264, 06.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/937/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Дунаєв С. О. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В. М.суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до садово-городнього кооперативу "Надія " про визнання недійсними рішень загальних зборів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до СГК "Надія" про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Просила визнати недійсними рішення загальних зборів від 09 липня 2015 року СГК «Надія» щодо обрання головою правління Довгер В.І. та рішення загальних зборів від 09 липня 2015 року СГК «Надія» щодо обрання членів правління СГК «Надія».

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 грудня 2015 року провадження у справі відкрито, а ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 січня 2016 року призначена до судового розгляду(а.с.26,43).

26 лютого 2016 року до суду надійшла заява від СГК «Надія» про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що позивач оскаржує акт органу управління юридичної особи, а саме: рішення зборів членів кооперативу з посиланням на порушення її інтересів як члена кооперативу, тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства (а.с. 77-79).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2016 року клопотання представника відповідача задоволено, а провадження у справі закрито(а.с. 83).

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку.

Вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, невірно з'ясовано фактичні обставини справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Просив скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2016 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Так, постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що даний спір стосується корпоративних відносин, а тому розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду.

З такими висновками суду судова колегія не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позов поданий до СГК «Надія».

Відповідно до п.1,3 Статуту, СГК «Наді» є громадською неприбутковою організацією, яка заснована на підставі волевиявлення садівників. Кооператив створений з метою отримання землі для ведення садівництва та городництва і передачі її членам кооперативу для індивідуального використання згідно цільового призначення, спільного освоєння та використання землі для забезпечення садових ділянок енергетичними, водними та іншими ресурсами і послугами (а.с.8-13).

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" визначено, що згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Спори між господарським товариством і його учасником (акціонером, засновником), які є трудовими, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13 (далі Постанова № 13), законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (далі - Закон N 483-V) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Пунктом 3 Постанови № 13 визначено, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Враховуючи вищевикладене і те, що позивачем є фізична особа, а відповідачем громадська неприбуткова організація садово-городній кооператив «Надія», а не господарське товариство, тому вказані вимоги позивача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до вимог ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на викладені положення процесуального права, позовні вимоги позивача, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до часткового задоволення, а ухвала до скасування, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до садово-городнього кооперативу "Надія " про визнання недійсними рішень загальних зборів - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :