Вирок № 57019712, 08.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 637/780/15-к Головуючий у 1 інстанції: Cтеганцова Провадження № 11кп/790/447/16 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.1 ст.122 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Шабельнікова С.К.

секретаря - Боровської О.В.

прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220450000075 від 10.03.2015 року, за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець сел.Шевченкове Харківської області, громадянин

України, не одружений, з середньою освітою, не працює,

військовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, судимий 29.10.2013 року

Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.125 КК

України до штрафу в розмірі 510 гривень.

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ч.3 ст.72 КК України даний вирок та вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.10.2013 року, за яким ОСОБА_1 засуджений до покарання у виді 510 гривень штрафу, віднесені до самостійного виконання.

Обрано ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу - взяття під варту, якого взято під варту в залі суду. Строк відбуття покарання відраховано з 11.11.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі «Шевченківської центральної районної лікарні» витрати на лікування потерпілої в сумі 711,39 грн. на р/р 354198004042340, МФО ЄДРПОУ 02002753, та на користь потерпілої ОСОБА_3 2000 грн.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тім, що 9 березня 2015 року, близько 18-00 годин, перебуваючи за місцем помешкання потерпілої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, діючи з умислом, спрямованим на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_3, на грунті неприязнених відносин наніс їй стільцем один удар в область лівої частини голови, від якого потерпіла впала на підлогу.

Після цього ОСОБА_1, діючи умисно та цілеспрямовано, застосовуючи грубу фізичну силу, обома ногами стрибнув на ліву частину живота потерпілої та наніс останній два удари ногами в область тулупа, спричинивши ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №6-ШВ/15 від 21.04.2015 року, численні крововиливи та садна обличчя, гостру закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; множинні переломи 7-10 ребер, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі заступник прокурора області просить вирок районного суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме, незастосуванням закону, який підлягав застосуванню, а також в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого через його м'ягкість. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, до вказаного покарання приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.10.2013 року, остаточно призначити 2 роки позбавлення волі та штраф в розмірі 510 гривень, який, на підставі ч.3 ст.72 КК України віднести до самостійного виконання.

В обґрунтування вимог посилається на призначення ОСОБА_1 покарання з порушенням вимог ч.3 ст.72 КК України, ч.7 п.26 Постанови ПВС України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Крім цього, апелянт вказує на недотримання судом при призначенні покарання вимог ст.65 КК України та п.1 вказаної вище Постанови ПВУ України, посилаючись на необхідність врахувати повторність вчинення обвинуваченим злочину проти здоров'я особи, не відбувши покарання за попередній злочин, в стані алкогольного сп'яніння, з особливою зухвалістю щодо характеру та способу його вчинення стосовно особи похилого віку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримував доводи поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора в частині мягкості призначення покарання за ч.1 ст.122 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглядом кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 в межах апеляційних вимог встановлено, що суд першої інстанції кримінальне провадження розглянув відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачений та потерпіла ОСОБА_3 не заперечували проти такого розгляду, суд з достатньою повнотою роз'яснив сторонам суть та наслідки розгляду справи за ч.3 ст.349 КПК України, обгрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи, обмежившись показами обвинуваченого, потерпілої та дослідженням даних про особу обвинуваченого. Обгрунтовано прийшов до висновку про вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя потерпілої, але не потягли за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілої.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які у будь-якому разі тягнуть скасування судового рішення, колегією не встановлено.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що посилання прокурора про неправильність застосування кримінального закону у зв'язку з тим, що суд не призначив обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст.71 КК України грунтуються на законі. Суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання в цій частині порушив вимоги закону, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.

Так, згідно вироку Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.10.2013 року ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України засуджений до штрафу в розмірі 510 гривень, який він не сплатив, отже покарання не відбув.

За ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно вимог ч.3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Отже, в даному випадку призначене ОСОБА_1 згідно вироку Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.10.2013 року покарання в виді штрафу, при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, складанню з іншимии видами покарань не підлягає, а виконується самостійно. Таким чином, рішення суду про самостійне виконання покарань за даним вироком у виді позбавлення волі та за попереднім, у виді штрафу, є неправильним. В цій частині апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність обгрунтована та підлягає задоволенню.

Заслуговують на увагу доводи поданої апеляційної скарги про недотримання судом при призначенні покарання обвинуваченому вимог ст.65 КК України та п.1 Постанови ПВС України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Дослідивши конкретні обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України. Призначив ОСОБА_1 покарання, яке за своєю м'якістю в достатній мірі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, тяжкості негативних наслідків, що наступили в результаті протиправних дій щодо потерпілої ОСОБА_3 При цьому, колегія суддів погоджується з призначенням обвинуваченому покарання в виді позбавлення волі та приведеними у вироку обгрунтуваннями стосовно наведенного.

Вивченням даних про особу обвинуваченого суд обгрунтовано встановив, з чим погоджується колегія суддів, що вищевказаний злочин ОСОБА_1 вчинив в період невідбутої та не погашеної судимості за попередній злочин, ніде не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не відшкодовував потерпілій заподіяну моральну шкоду. Відповідно ст.12 КК України вчинив злочин, що класифікується як злочин середньої тяжкості, визнав вину, щиро розкаявся, що на підставі ст.66 КК України є обставинами, що пом'якшують покарання. Однак злочин він вчинив в стані алкогольного сп'яніння та стосовно потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка на період вчинення злочину досягла пенсійного віку, отже, стосовно особи похилого віку. На підставі ст.67 КК України вказані обставини відносяться до обставин, що обтяжуюють покарання.

З врахуванням наведенного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.122 КК України в виді позбавлення волі на мінімальний строк занижено розцінив ступінь тяжкості вчиненого, виважено не підійшов до його наслідків: заподіяння потерпілій, що є особою похилого віку, при встановлених судом обставинах середньої тяжкості тілесних ушкоджень: в стані алкогольного сп'яніння він спочатку стільцем наніс потерпілій удар в область лівої частини голови. Коли потерпіла впала, обома ногами скочив на ліву частину живота та наніс два удари в область тулупа, спричинивши численні крововиливи та садна обличчя, гостру закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, множинні переломи 7-10 ребер.

Враховуючи наведене, характер та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання в виді позбавлення волі строком, наближеним до середніх меж санкції кримінального закону, за яким притягується до відповідальності. На підставі ст. 71 КК України до вказаного покарання слід приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Комінтернівського роайонного суду м.Харкова від 29.10.2013 року. Останочне покарання за ч.1 ст.122 КК України призначити у виді позбавлення волі та штрафу в розмірі 510 гривень, який на підставі ч.3 ст.72 КК України слід визначити до самостійного виконання. Визнання ОСОБА_1 винним за вказаним злочином, як просить прокурор, є зайвим, оскільки винуватість обвинуваченого ніким не оспрорюється.

Вказане покарання відповідатиме даним про особу обвинуваченого, тяжкості вчиненого злочину, тяжкості негативних наслідків що наступили, з врахуванням встановлених судом пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Таким чином, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу прокурора в частині неправильності застосування кримінального закону та м'ягкості призначення обвинуваченому покарання.

Крім цього, колегія суддів вважає необхідним, керуючись вимогами ч.2 ст.404 КПК України, прийняти рішення на користь потерпілої ОСОБА_3, в інтересах якої апеляційні скарги не надійшли. Суд першої інстанції, належним чином обгрунтувавши вирок в частині необхідності задоволення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, у резолютивній його частині не вказав, що стягнута з ОСОБА_1 на користь потерпілої сума, 2000 гривень, являється відшкодуванням моральної шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України /в редакції закону України №838- УІІІ від 26.11.2015 року/ ОСОБА_1 у строк призначеного покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення із розрахунку, один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, який з 11.11.2015 року, дати взяття під варту, утримується під вартою як попередньо ув'язнена особа.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволити частково.

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2015 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 в частині призначення покарання та відшкодування моральної шкоди скасувати.

ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 2 /місяці/.

На підставі ст.71 КК України до вказаного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29.10.2013 року в виді штрафу та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 2 /два/ місяці, та штрафу в розмірі 510 гривень, який, на підставі ч.3 ст.72 КК України, визначити до самостійного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в строк відбуття покарання зарахувати попереднє ув'язнення з 11 листопада 2015 року по 7 квітня 2016 року із розрахунку: одному дню попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той самий строк з дня отримання копії вироку.

СУДДІ:

____ _____ _____

Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Шабельніков С.К.