Ухвала суду № 57019161, 16.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/ 1649/16 Головуючий 1 інст. - Сенаторов В.М.

Справа № 640/20198/14-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоша В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору поруки таким, що втратив чинність за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 10 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США строком користування до 10 листопада 2021 року зі сплатою 11,5% річних. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Зобов'язання за кредитним договором відповідачі належним чином не виконують.

Тому, АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 592,08 доларів США (що еквівалентне сумі 357 357,31 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) та 276 745,40 грн., а також суму судового збору у розмірі 3 654 грн.

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору поруки таким, що втратив чинність.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що договір поруки, укладений між ним та Банком 10 листопада 2006 року втратив чинність, оскільки 21 листопада 2013 року Банк направив йому вимогу про належне виконання кредитного зобов'язання та протягом шести місяців не заявив вимог до нього.

Тому, ОСОБА_2 просив суд визнати договір поруки від 10 листопада 2006 року, укладений між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», таким, що втратив чинність з 11 липня 2009 року.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 грудня 2015 року позовні вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором від 10 листопада 2006 року в загальному розмірі 27 592,08 доларів США (що еквівалентне сумі 357 357,31 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) та 276 745,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «фінанси та Кредит» сплачені витрати за сплату судового збору у розмірі 3 654 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір поруки від 10 листопада 2006 року, який був укладений між ОСОБА_2 та Банком, припиненим. Стягнуто з АТ «Банк «фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 витрати за сплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставить питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку суми заборгованості за договором в загальному розмірі 27 592,08 доларів США (що еквівалентне сумі 357 357,31 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) та 276 745,40 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що порука за договором не є припиненою, оскільки разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором мають бути виконані належним чином з урахуванням того, що договір поруки є припиненим.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 10 листопада 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США строком користування до 10 листопада 2021 року зі сплатою 11,5% річних (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_2 10 листопада 2006 року укладено договір поруки (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що станом на 16 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 27 592,08 доларів США (що еквівалентне сумі 357 357,31 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) та 276 745,40 грн., з яких:

-17 560,54 доларів США (що еквівалентне сумі 227 434,37 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) - строкова заборгованість за кредитом;

-4 906 доларів США (що еквівалентне сумі 63 539,79 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) - прострочена заборгованість за кредитом;

-322,95 доларів США (що еквівалентне сумі 4 182,67 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) - строкова заборгованість за відсотками;

-4 802,59 доларів США (що еквівалентне сумі 62 200,48 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 16 жовтня 2014 року) - прострочена заборгованість за процентами;

-7 433,60 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

-269 311,80 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 5.1 вище зазначеного договору поруки зазначено, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Сторонами не заперечується, що з 10 липня 2009 року боржник припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором.

21 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були направлені повідомлення (вимоги) про наявну заборгованість за кредитним договором та роз'яснені наслідки невиконання зобов'язань (а.с.18-22).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору),так і пред'явлення до нього позову.

Разом з тим, позовна заява про стягнення заборгованості подана Банком лише у листопаді 2014 року.

Верховним Судом України у постанові № 6-190цс14 від 25.01.2015 року зроблено правовий висновок про те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Крім того, Верховним Судом України у постанові № 6-263цс15 від 07.10.2015 року зроблено правовий висновок про те, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у цій нормі) не є строком захисту порушеного права (строком позовної давності), а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, оскільки Банк порушив термін в шість місяців, протягом якого він зобовязаний був заявити вимоги до поручителя.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.Ф. Шевченко