Рішення № 57016549, 05.04.2016, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/154/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Волювача О. В.

при секретарі Джадан І.В.,

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубен справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

В позові вказав, що 18 жовтня 2008 року він за договором позики надав ОСОБА_4 кошти в сумі 1900 доларів США, які остання зобовязалася повернути протягом двох місяців. Проте у вказаний строк кошти не повернула.

На його вимогу ОСОБА_4, 5 квітня 2011 року власноручно підтвердила своє зобовязання шляхом написання розписки де вказала, що станом на 5 квітня 2011 року за згодою сторін сума боргу становить 50000 грн., які вона зобовязується сплатити починаючи з травня 2011 року по 800 грн. щомісячно. Проте, свої зобовязання знову не виконала. Так, у 2013 році протягом року сплатила 7000 грн. 3 вересня 2014 року 200 грн., 3 грудня 2014 року 500 грн., 8 квітня 2014 року 500 грн. Більше коштів не сплачувала.

На даний час ОСОБА_4 зобовязана сплатити йому 41 800 грн.

3 червня 2011 року ДІМ Лубенського МВ УМВС України виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України (шахрайство), встановивши, що між сторонами існують цивільно-правові стосунки, які необхідно врегульовувати у цивільному порядку.

Позивач також вказує, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, а тому вважає, що є підстави визнати позичені в нього кошти спільною сумісною власністю подружжя, що дає підстави для стягнення коштів з обох відповідачів.

Враховуючи викладене, позивач прохає стягнути з відповідачів кошти за договором позики в сумі 41 800 грн. солідарно, а також понесені ним судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явився. Його представник адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання адвокатських послуг №1 від 15.01.2016р. та ордеру на надання правової допомоги ПТ №067043 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохає їх задовольнити, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку. Також, прохає суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, які складаються з 551 грн. 20 коп. судового збору, 240 грн. за публікацію оголошення про виклик до суду в газеті «Зоря Полтавщини» та 1523 грн. 88 коп. за надання правової допомоги адвоката.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надіслали, про причини своєї неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом оголошення в пресі в газеті «Зоря Полтавщини» №36-37 від 15 березня 2016 року (а.с.39).

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, враховуючи що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, перелічені обставини дають суду право провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши подані документи та матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України встановлює, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, та відповідачка ОСОБА_4, 18 жовтня 2008 року уклали між собою договір позики, згідно якого відповідачка отримала від позивача в борг кошти в сумі 1900 доларів США під 10% на 2 місяці, про що 05.04.2011 року остання написала розписку. В цій розписки також зазначено, що вказану суму на час написання розписки вона не віддала, та що сума боргу за згодою двох сторін становить 50 000 грн., які вона зобовязалася виплачувати з травня 2011 року в сумі 800 грн. щомісячно (а.с.7).

Судом також встановлено і проти цього не заперечує представник позивача, що вказана сума була частково повернута позивачу, а саме у 2013 році 7000 грн., а протягом 2014 року - 3 вересня 200 грн., 3 грудня 500 грн., 8 квітня 500 грн. Більше коштів відповідачка не повернула.

Таким чином не повернута позивачу сума боргу складає 41 800 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судові засідання відповідачі повторно не з»явилися, та не надали суду жодних доказів, які б спростовували позов.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використовується в інтересах сім»ї.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо повернення йому суми боргу за договорами позики, а також те, що заперечень проти її розміру не надійшло, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. (а.с.1) публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 240 грн. (а.с.41) та витрат на правову допомогу в сумі 1523 грн. 88 коп. відповідно до розрахунку (а.с.43), а всього 2315 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 202, 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 61, 65, 73 СК України ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 41 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1157 грн. 54 коп. судових витрат з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання ним його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_5 О. В.