Рішення № 57014924, 06.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4896/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/1754/16 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 23 06.04.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Антоненко В.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Семиволос І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, суми інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року КПТМ «Бориспільтепломережа» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь борг за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 19 780,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 525,10 грн., 3% річних у сумі 417,73 грн. та пеню в розмірі 1 718,19 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 працює приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу та з метою надання нотаріальних послуг користується квартирою АДРЕСА_1

Зазначено, що в періоди часу з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року позивач надавав послуги з централізованого опалення цієї квартири і вартість наданих послуг з опалення розрахована відповідачу як для самозайнятої особи відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за вказаний період про встановлення тарифів на теплову енергію для КПТМ «Бориспільтепломережа». Відповідач не оплачував ці послуги, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 19 780,04 грн., яку він добровільно сплатити відмовляється. Крім цього, позивач вважає, що борг має бути стягнутий відповідно до ст.625 ЦК України з урахуванням інфляції, 3% річних та відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» сплатити пеню.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» заборгованість по оплаті послуг в розмірі 19 780,04 грн., борг по сплаті суми інфляції за весь час прострочення в розмірі 7 525,10 грн. та борг по сплаті трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 417,73 грн.

В іншій частині позову відмовлено..

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріальногоі процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки ОСОБА_2 працює приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу та орендує приміщення квартири АДРЕСА_1, то саме він і має сплачувати комунальні послуги, що надає КПТМ «Бориспільтепломережа» згідно тарифів встановлених для самозайнятих осіб.

Суд також застосував положення п.п. 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і зазначив у рішенні, що ОСОБА_2 як приватний нотаріус відноситься до самозайнятих осіб і позивачем обгрунтовано визначена вартість послуг з централізованого опалення з урахуванням тарифу для цієї категорії споживачів.

Крім цього, суд вказав, що відсутність між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг з врахуванням встановленої обставини, що відповідач фактично користувався послугами із опалення квартири, не є підставою для звільнення відповідача від оплати послуг.

Проте погодитись з такими висновками не можна, так як вони не узгоджуються із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У відповідності до ч.1 ст.19 та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. На споживачів покладається обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у розмірах та строки, встановлені договором або законом.

Статтею 29 ч.1 цього Закону визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно ч.1 ст..32 цього Закону.

Встановлено, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований у якості приватного нотаріуса та здійснює нотаріальну діяльність за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2007 року (а.с. 52,53).

Відповідач ОСОБА_2 здійснює нотаріальну діяльність у вказаній квартирі відповідно до укладеного між ним і власником квартири ОСОБА_3 договору про безоплатне користування приміщенням від 26 червня 2014 року (а.с. 42).

Укладений між власником майна та відповідачем договір не містить перекладання обов'язку утримання квартири (зокрема її опалення) на останнього, будь-які підстави для зміни споживача послуг з опалення спірної квартири після укладення зазначеного договору із власника на користувача квартири не виникли.

Таким чином, обов'язок утримання належного ОСОБА_3 нерухомого майна залишився у його власника, саме він споживає послуги з опалення належного йому майна, яке використовує у обраний та незаборонений законом спосіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідного договору на оплату житлового-комунальних послуг, а саме: постачання та споживання теплової енергії КПТМ «Бориспільтепломережа» ні з власником квартири ОСОБА_3 ні з користувачем квартири ОСОБА_2 укладено не було.

В той же час у відповідності до положень ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладено на його власника.

Суд першої інстанції не врахував вказаних вимог закону та підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст.11 ЦК України, невірно визначив правовідносини сторін і прийшов до помилкового висновку про можливість захисту прав позивача шляхом стягнення плати за житлово-комунальні послуги із відповідача.

В запереченнях поданих на апеляційну скаргу КПТМ «Бориспільтепломережа» зазначає, що дане приміщення використовується не її власником, а відповідачем, відтак споживачем послуг з опалення є саме ОСОБА_2

У відповідності до положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Зважаючи на наведену норму власник має право користуватися належним йому майном у будь-який не заборонений спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що своє право на використання належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 її власник ОСОБА_3 здійснює шляхом надання квартири у безоплатне користування відповідачу на підставі відповідного договору.

Оскільки це не суперечить вимогам закону, у суду відсутні підстави для втручання у обраний власником квартири спосіб її використання.

При цьому користувачем (як складової права власності) квартири з точки зору закону залишається ОСОБА_3

З врахуванням вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосувано норми матеріального права, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

З урахуванням вимог ч.1 ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 із КПТМ «Бориспільтепломережа»підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 323,85 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, суми інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені.

Стягнути із комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 323,85 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді