Ухвала суду № 57014675, 06.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10275/14-к Головуючий у І інстанції Лопатинська С. П.Провадження № 11-кп/780/149/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 06.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Орла А.І., Рудніченко О.М.

при секретарі - Казьміній А.В., Шовкоплясі С.П.

за участю:

прокурора - Безсмертного М.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілих ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника, потерпілих та їх представника на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та

зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судиму відповідно до ст. 89 КК України,

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 190 КК України 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 680 грн. штрафу; за ч. 2 ст. 190 КК України два роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України пять років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 358 КК України 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1020 грн. штрафу; за ч. 3 ст. 358 КК України три роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 358 КК України 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 850 грн. штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді пяти років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання з покладенням відповідних обовязків.

Цим же вироком стягнуто на користь ФОП ОСОБА_6 50000 грн. моральної шкоди, 43041 грн. 88 коп. матеріальної шкоди, 6333 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, а всього 99375 грн. 48 коп.; на користь ФОП ОСОБА_7 50000 грн. моральної шкоди, 26577 грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 6333 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, а всього - 82911 грн. 45 коп.; на користь ТОВ «Еліон 2000» - 205779 грн. 37 коп. матеріальної шкоди, 6 333 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, а всього - 212112 грн. 97 коп.; на користь ТОВ «Вальтер» 181150 грн. матеріальної шкоди, 6333 грн. 60 коп., а всього - 187483 грн. 60 коп.; на користь держави 5062 грн. 78 коп. витрат на проведення експертиз.

Вироком вирішено питання про речові докази.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3,будучи представником фізичних осіб підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_6, головним бухгалтером ТОВ «Еліон-2000» та ТОВ «Вальтер» в період з 20.01.2011 року до 27.06.2013 року , отримуючи грошові кошти за оренду приміщень, на сплату комунальних платежів, оренду рекламних площин, не вносила їх на розрахункові рахунки субєктів підприємницької діяльності та підприємств, які надавали комунальні послуги, а заволоділа ними та розпорядилась на власний розсуд.

Вона ж, у вказаний період, з корисливих мотивів, шляхом незаконних операцій з використанням електронно- обчислювальної техніки, використовуючи службовий компютер через систему «клієнт банк» із розрахункових рахунків ФОП ОСОБА_6, у ПАТ «Укрінбанк», ТОВ «Вальтер», без відома вказаних осіб, перерахувала грошові кошти на власний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 з метою заволодіння вказаними коштами, підробила квитанції про отримання грошових коштів і їх перерахування та передала підроблені квитанції потерпілим.

Такі дії обвинуваченої суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

На вказане рішення потерпілі та їх представник подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким: потерпіла ОСОБА_4 просила призначити обвинуваченій покарання у виді семи років позбавлення волі; потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 просили призначити покрання у виді шести років позбавлення волі; виключити із вироку помякшуючі обставини щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; призначити судово - медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання стану вагітності ОСОБА_3; задовольнити вимоги цивільного позову в частині стягнення інфляційних збитків на користь потерпілих.

Вказані вимоги обґрунтовують тим, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої.

На думку потерпілих та їх представника, помякшуючі обставини, що були враховані судом при призначенні покарання, не знайшли свого підтвердження. Зокрема, обвинувачена в суді визнала свою вину, проте виправдовувала свої злочинні дії тим, що їй не платили заробітну плату, через що заволоділа коштами роботодавців. Апелянти також зазначають, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних, входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника з прострочення грошового зобовязання, тому не

погоджується з рішенням суду, яким відмовлено у задоволенні стягнення інфляційних збитків у сумі 60470 грн. 13 коп.

Із апеляційною скаргою до суду звернувся захисник обвинуваченої, який просив вирок змінити та застосувати до ОСОБА_3 більш мяке покарання, не повязане з позбавленням волі.

Проте, в доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченої просив скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

На думку захисника, рішення суду є незаконним, а викладені в ньому висновки, не відповідають фактичним обставинам справи, а також допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота слідства.

Захисник посилається на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченої. А також зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт відшкодування обвинуваченою майнової шкоди потерпілим у розмірі 72000 грн.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілі та їх представник, зазначили, що посилання захисника на відшкодування обвинуваченою потерпілій грошових коштів у сумі 72000 грн. на досудовому слідстві, не заслуговуює на увагу, оскільки не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, оскільки 02.08.2013, обвинувачена перерахувала 33000 грн. потерпілому по справі ТОВ «Вальтер», зазначивши, що це повернення оплати за оренду приміщення, однак, епізоди привласнення обвинуваченою грошових коштів ТОВ «Вальтер» в сумі 39000 грн. та ФОП ОСОБА_9 - в сумі 33000 грн., були слідством виключені, та не увійшли до обвинувального акту та складу обвинувачення.

Вважають рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченої на користь потерпілих законним та обгрунтованим.

В своїх запереченнях на апеляційні скарги, захисник обвинуваченої просить залишити вимоги скарг без задоволення, оскільки доводи потерпілих та їх представника є такими, що не відповідають обставинам справи та матеріалам кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які просили скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, пояснення потерпілої та представника потерпілих, які просили скасувати вирок суду та постановити новий, яким засудити ОСОБА_3 до покарання на строк 7 років, та задовольнити вимоги цивільного позову в частині стягнення інфляційних збитків, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника обвинуваченої, потерпілих та представника потерпілих, та просив залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, та перевіривши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вироку суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Захисник обвинуваченої, змінивши вимоги апеляційної скарги, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання. При цьому зазначає, що суд не вирішив обєктивно, неупереджено та повно питання щодо винуватості ОСОБА_10, не перевірив правильність кваліфікації дій, та прийняв поспішне рішення.

У вироку не наведені належні та достатні мотиви його ухвалення та обєктивні обставини, які підтверджені доказами. Не враховано той факт, що його підзахисна вагітна, та не спростовані доводи щодо застосування до неї положення ст.79 КК України звільнення від покарання з випробуванням вагітних жінок.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, упередженість і неповнота були такими, які перешкодили суду повно та всебічно розгляднути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

З такими доводами захисника колегія суддів погодитися не може, оскільки, згідно приписів ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувального акту.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має прво вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена погодилась із такою кваліфікацією її дій та повністю визнала вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а цивільні позови визнала частково.

Данних, які б указували на необєктиність, виявлену при судовому розгляді кримінального провадження, апеляційним судом не встановлено.

Захисник просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, що не відповідає положенню ч. 2 ст. 412 КПК України і ч. 1 ст. 415 КПК України, у яких наведено вичерпний перелік підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду.

Окрім того, на думку колегії суддів, таке рішення буде суперечити засадам, визначеним ч. 3 ст. 337 КПК України.

Що стосується доводів та вимог апеляційних скарг потерпілих та їх представника, то з урахуванням відомостей, наданих стороною обвинувачення відповіді Некомерційного Комунального Підприємства «Консультативно-діагностичного центру» Шевченківського району м. Києва на запит прокуратура (№01/04 вих.14) про те, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку як вагітна в жіночих консультаціях консультативно-діагностичного центру, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду про вагітність обвинуваченої.

Вимоги сторони обвинувачення про необхідність призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання задоволенню не підлягають.

Призначене обвинуваченій покарання у виді пяти років позбавлення волі з урахуванням фактичних обставин справи та особи обвинуваченої, відповідає засадам ст. 65 КК України та характеру спричинення тяжкості злочину, і є достатнім для виправлення останньої та запобіганню новим злочинам.

Також, не підлягають задоволенню вимоги потерпілих про стягнення інфляційних збитків, оскільки посилання на положення ст.ст. 509, 625 ЦК України є хибним.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 - змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання, що обвинувачена вагітна.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: