Постанова № 57013629, 05.04.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/509/16-а

05 квітня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю позивача - ОСОБА_2,

її представника - ОСОБА_3

представника відповідача - Попюк І.Д., Жукової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії щодо припинення виплати їй пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу»,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії щодо припинення виплати їй пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 05.04.2016 року замінено первісного відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі на Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Просить суд її позов задоволити. Визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії за віком.

Зобов'язати УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) відновити з 01.10.2015 року виплату їй пенсії за віком.

Представник відповідача- Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в судовому засіданні позов не визнала, вважає, що вимоги позивача є безпідставними, не підлягають до задоволення та подала заперечення в якому відповідач вказує, що ухвалою Надвірнянського р-нного суду Івано-Франківської області від 18.03.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі (тепер Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати пенсії, призначеної на підставі З-ну України «Про державну службу».

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України на органи Пенсійного фонду України покладено функції з призначення та виплати пенсій та грошових допомог.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2, жителька АДРЕСА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Надвірнянському районі як одержувач пенсії за віком. 26.02.2008 року ОСОБА_2 вперше звернулася із заявою до УПФ України в Надвірнянському районі про призначення пенсії за віком та представила необхідний пакет документів. На підставі поданих документів, протоколом управління 115 від 25.03.2008 року їй призначено пенсію за віком як державному службовцю.

Однак з 01.04.2015 року виплату пенсії як державному службовцю ОСОБА_2 припинено.

Відповідач наголошує, що ст. 37 З-ну України «Про державну службу» в редакції від 26.04.2015 року передбачає, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, як досягли віку 62 роки, та жінки, як досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 З-ну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 З-ну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та звільнені з місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається виходячи з розміру їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, з врахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку зі змінами, внесеними згідно із З-м України № 76-VІІІ від 28.12.2014 року тимчасово, у період з 1.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія З-ну України «Про державну службу» (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни IІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 З-ну України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законом України «Про статус народного депутата України», Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус» пенсії призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 працювала в Білоославській с/раді та виконувала роботу землевпорядника, вона на думку відповідача, фактично не мала права на отримання пенсії згідно З-ну України «Про державну службу».

Стаття 2 З-ну України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що місцеве

самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як

безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через

районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл,

селищ, міст.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір, укладений підприємством з фізичною особою на виконання одноразових робіт, є цивільно-правовою угодою. Відносини між підприємством і фізичною особою регулюються Цивільним кодексом, але фізична особа не є працівником підприємства. За договором цивільно-правового характеру фізична особа може виконувати роботи та надавати послуги.

Цивільно-правовий договір на виконання робіт від 01.04.2015 року, укладений між Білоославською с/радою та ОСОБА_2 містить посилання на З-н України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зі змісту договору від 01.04.2015 року вбачається, що фактично даний договір є трудовим договором, укладення, дія та припинення якого регулюється нормами КЗпП України.

Таким чином, відповідач вважає, що по причині наявності факту працевлаштування ОСОБА_2, не має права на отримання пенсії як державний службовець.

Тому за період з 01.04.2015 року по 30.09.2015 року виникла переплата пенсії на загальну суму 15305,10 грн., яка підлягає обов'язковому поверненню до бюджету Пенсійного фонду в Надвірнянському районі.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали справи приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_2 виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Із змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зміст ст. 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі- ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і перебуває на обліку в УПФ України в Надвірнянському районі.

З'ясовано також, що 22.04.2003 року вона була прийнята на роботу у Білоославську с/раду Надвірнянського району Івано-Франківської області на посаду спеціаліста землевпорядника, де пропрацювала до 31.03. 2015року включно.

Доведено також та не заперечується представником відповідача, що позивач відпрацювала у Білоославській с/раді на посаді старшого землевпорядника 11 років, 11 місяців, 9 днів. Весь стаж роботи у Білоославській с/раді з 22.04.2003року по 31.03.2015рік, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача від 02.08.1972р., копія якоїдолучена до матеріалів справи, з посиланням на дату та номер наказів (розпоряджень) про прийняття та звільнення. Як вбачається з пояснень позивача та письмових матерівлів справи, при досягненні 55-річного віку позивач ОСОБА_2 у 2008році звернулася до УПФУ у Надвірнянському р-ні для призначення їй пенсії за віком.

Разом з тим, 01.04.2015 року між ОСОБА_2 та Білоославською с/радою було укладено цивільно-правовий договір відповідно до якого вона, як виконавець зобов'язалася надати послуги Білоославській с/раді, як замовнику по організації ефективного використання, охорони земель та контролю за дотриманням земельного законодавства, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати дані послуги, копія вказаного договору зберігається в матеріалах справи.

Однак, як видно з позовної заяви у жовтні місяці 2015р. пенсію ОСОБА_2 не отримала, та в кінці жовтня 2015року звернулася до УПФУ у Надвірнянському р-ні із заявою повідомити її про причини припинення виплати їй пенсії.

Як видно з листа УПФ України в Надвірнянському районі за №7062/03 від 04.11.2015 року, відповідач вважає, що робота ОСОБА_2 у Білоославській с/ раді на підставі Договору ЦПХ від 01.04.2015р. не дає їй права на отримання пенсії згідно ч.7 ст. 21 З-ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування», оскільки згідно норм З-ну України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03. 2015 року № 213-VII у період з 01.04.2015 року до 31.12.2015 року, особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячної о довічного грошовою утримання у порядку та на умовах, передбачених З-ми України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються.

Тобто, УПФ України в Надвірнянському районі вважає, що виконуючи роботу землевпорядника згідно цивільно-правового договору ОСОБА_2 є посадовою особою органів місцевого самоврядування, на яку поширюються норми З-ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно до п.1 ч.І ст. 8 З-ну України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби». Відповідно до п. 2 Постанови №283 від 03.05.1994р. до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 З-ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до даної статті до державної служби зараховуються посади в т.ч. спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Разом з тим, згідно ст.11 З-ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування», громадяни Укради, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу.

Особливості прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування чітко визначені в Методичних рекомендаціях щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування (додаток №1 до листа Головдержслужби від 06.02.2002р. №42/621).

В даних методичних рекомендаціях зазначено, що згідно із статтею 10 З- ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом). Тобто, при потребі виконання роботи тимчасово відсутньої посадової особи (довготермінове відсторонення від посади, хвороба, відпустка, тощо), на час її відсутності може бути прийнята інша особа на умовах контракту (без конкурсу).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. Особи, прийняті на роботу на умовах контракту в органи місцевого самоврядування, не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, вони не складають присяги, їм не встановлюється ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу державної служби.

Як достовірно встановлено в процесі розгляду справи та не спростовано представником відповідача, позивач при укладенні договору цивільно-правового характеру присяги не складала, у своїй роботі не підпорядкована внутрішньому трудовому розпорядку Білоославської с/ради, організовує свою роботу самостійно (п. 1.2. Договору), крім того, не отримує заробітної плати, а лише отримує кошти на підставі Акту виконаних робіт, як зазначено в п.4.1. Договору.

Статті 21-24 Конституції України передбачають, що всі люди є вільні і рівні у своїх правах, які гарантуються Конституцією і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Таким чином, з 01.04.2015 року робота, яку виконує позивач, згідно цивільно-правового договору, дає право призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених З-м України «Про державну службу» у звязку з чим, передбачені З-ном України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VII підстави для невиплати позивачці пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відсутні, і з 01.04.2015 року перешкод для виплати позивачці вказаної пенсії немає.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача -управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про те, що з 01.04.2015 року позивач працює по трудовому договорі ЦПХ на посаді землевпорядника Білоославської с/ради, яка є посадовою особою органів місцевого самоврядування, на яку поширюються норми Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», оскільки такі заперечення не ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, виконання робіт по договору цивільно-правового характеру дає позивачу право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання по спеціальних законах (ЗУ «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру»).

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом визнання неправомірними дій УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідно зобов'язати УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відновити з 01.10.2015 року виплату позивачу пенсії за віком.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі ст.ст. 18, 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-165, 167 ч.2, 186 КАС України, ст.ст. 8,22,55,95,64, 124,152 Конституції України, З-ном України « Про державну службу», З-ном України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», З- ном України «Про пенсійне забезпечення», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 - задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення ОСОБА_2 виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відновити ОСОБА_2 з 01.10.2015 року виплату пенсії за віком.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2016 року.