Ухвала суду № 57013616, 06.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2071/15-к

Провадження № 11-кп/779/157/2016

Категорія ст.128 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Кукурудза Б.І., Дячука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шандаловича А.І.

прокурора Марчук О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4

та її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014090170001206 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мошківці Калуського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначено покарання - 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь Калуської міської ради Івано - Франківської області 1465,74 грн. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4

Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_4 2000,00 грн. моральної шкоди та 1938,46 грн. за надання юридичної допомоги.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 974,40 грн. судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_4 необережне тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин:

Так, 27.11.2014 року близько 17.20 год. у АДРЕСА_2, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу ремонтних робіт дороги. ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та, не маючи умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, не передбачаючи, хоча повинен був і міг передбачити, що потерпіла може впасти і одержати травму внаслідок удару до твердого покриття, наніс один удар рукою у область грудей ОСОБА_4, від чого остання впала на дорогу, вдарившись головою до асфальтного покриття та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом великого крила основної кістки зліва з гемосинусом лівої половини основної пазухи із струсом головного мозку, які згідно висновку експерта № 86/51/2 "Д" від 27.04.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Крім того неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 було також заподіяно моральні страждання, які вона оцінює в 50000 грн.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить вирок суду змінити в частині цивільного позову, а саме, задовольнити цивільний позов повністю, стягнувши на її користь з обвинуваченого ОСОБА_2 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а також об'єктивно не з'ясовані та не спростовані судом з посиланням на норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що всупереч вимог ч.3 ст. 23 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судом в достатній мірі не враховано, що в момент отримання тілесних ушкоджень вона перенесла фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя, переживання за здоров'я онуки, якою вона опікується. В подальшому вона була вимушена проходити стаціонарне лікування, терпіти болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувалася незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребувала зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувалася як джерело клопоту та обмежень для родичів.

Вказує, що наслідки перенесеної травми призвели до появи в неї негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.

Зазначає, що , що внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, переживає щодо своєї соціальної репутації. А також, у неї продовжуються проблеми зі здоров'ям: періодичні болі, необхідність дотримуватися дієти, виключення носіння вантажів, обмеження фізичної активності на найближчий час.

Вказує, що такі негативні події потягли за собою нераціональне витрачання її життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.

Вважає, що судом не враховано байдуже ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 як до скоєного злочину, так і до його наслідків та поновлення прав потерпілого. Зокрема, обвинувачений не сплатив їй жодної копійки в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої його неправомірними, суспільно-небезпечними діями її життю та здоров'ю, не надавав допомоги як на місці скоєння кримінального правопорушення, так і в подальшому в лікарні, не цікавився станом її здоров'я та не приймав ніякої участі у її видужуванні та реабілітації, навіть не попросив пробачення за скоєне.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_4 Вважає, що потерпіла не підтвердила об'єктивно свої позовні вимоги в частині спричинення їй моральної шкоди. Всі обставини, викладені потерпілою в апеляційній скарзі є надуманими та неправдивими.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, які підтримала вимоги апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини скоєного обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ст.128 КК України, за якою він визнаний винним, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та належно досліджених доказах, є правильною і у поданій апеляційній скарзі не оспорюються, відповідно, апеляційним судом не перевіряються.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував належним чином вказані вимоги закону та не навів достатніх та переконливих мотивів при прийнятті рішення щодо вирішення цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди.

Так, суд першої не звернув належної уваги, що потерпіла внаслідок вчиненого злочину та заподіяних їй тілесних ушкоджень зазнала фізичний біль та моральне страждання, необхідність медичного лікування. Не врахував позбавлення потерпілої на певний період часу можливості вести звичний спосіб життя та здійснювати роботу, яка потребувала фізичних навантажень.

В ході апеляційного розгляду встановлено обставини та підстави для задоволення цивільного позову потерпілої щодо стягнення моральної шкоди, які підтверджуються матеріалами провадження, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями та вини обвинуваченого в її заподіянні.

Таким чином, враховуючи характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнала потерпіла ОСОБА_4, які є підставою для відшкодування моральної шкоди, характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, враховуючи її вік та сімейний стан, враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та виходячи із загальних засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілої про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру грошової суми, яку необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує те, що моральну шкоду було заподіяно потерпілій внаслідок злочину, який було вчинено обвинуваченим з необережності, враховує матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, який є інвалідом 3 групи, не працює, отримує пенсію по інвалідності, проживає разом з дружиною та повнолітніми дітьми, які не мають самостійного заробітку.

На думку колегії суддів, з врахуванням вищевказаних обставин, з обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 5 000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 змінити в частині розміру грошової суми, стягнутої з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

В решті вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий О.П. Васильєв

Судді: Б.І. Кукурудз

В.М. Дячук