Рішення № 57013473, 06.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/121/15-ц Головуючий у 1-й інст. Руденко З. Б.

Категорія 48 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року,

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, та виділити йому цю частку в натурі. В обґрунтування позову зазначив, що спірне нерухоме майно набуто під час шлюбу з ОСОБА_2, яка не погоджується його поділити у добровільному порядку.

13 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, просила визнати за нею право особистої приватної власності на спірне нерухоме майно (а.с.42). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй у приватну власність перейшла земельна ділянка з побудованим на ній її батьком ОСОБА_3 житловим будинком, який їй був подарований батьком. З відповідачем вони провели лише покращення стану будинку, внаслідок якого його вартість збільшилась на незначну суму. Тому, вважає, що спірний будинок не є спільним сумісним майном подружжя.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 20.01.2016 року позов ОСОБА_1 в частині виділення йому в натурі 1\2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 залишено без розгляду (а.с.184-185).

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя право власності за ОСОБА_1 на 1\2 частку будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

На її думку, зазначеним рішенням порушено її права та права її батька ОСОБА_3 Суд першої інстанції, встановивши, що її батько до 2007 року на земельній ділянці, яка перебувала в його користуванні за адресою: АДРЕСА_1, провів незавершене будівництво, всупереч ч. 2 ст. 35 ЦПК України, не залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Заслухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. ст. 60,62,63,69,70 Сімейного кодексу України, яким встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, при розділі майна частки подружжя є рівними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дівоче прізвище -ОСОБА_3) перебували у шлюбі з 22.11.2003 року по 15.01.2014 року (а.с. 9, 199).

Рішенням виконкому Ружинської селищної ради Житомирської області (далі виконком) від 24.04.2008 року ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0.1451 га, розташована по АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.179-180).

Рішенням виконкому від 26.06.2008 року за №98 ОСОБА_2 надано дозвіл на продовження самовільно розпочатого будівництва житлового будинку та будівництво господарсько-побутових будівель на земельній ділянці площею 0.1451 га за цією ж адресою (а.с.181, 225).

Право власності на житловий будинок та господарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 25.03.2010 року на підставі рішення виконкому від 18.03.2010 року № 23 (а.с.16-17).

Як вбачається із матеріалів справи, вищевказана земельна ділянка перебувала у користуванні батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Таке право останнього припинено за його згодою, що підтверджується рішенням виконкому від 19.07.2007 року за №141 (а.с.224).

Разом з тим матеріали справи не містять, а ОСОБА_2 суду не надала доказів будівництва її батьком на земельній ділянці завершеного будівництвом житлового будинку або незавершеного будівництва з відповідним відсотком готовності, набуття на ці об'єкти права власності в порядку ст. 331 ЦПК України та дарування останнім їй цього майна в порядку ст. ст. 717, 719 ЦК України

Ті обставини, що ОСОБА_1 приймав участь у створенні спільної сумісної власності та, що джерелом набуття спірного майна є спільні сумісні кошти подружжя та їх спільна праця підтверджені показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, поясненнями ОСОБА_1 та частково поясненнями ОСОБА_2, яким суд дав належну оцінку в сукупності з іншими дослідженими наявними у справі доказами.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, всебічно та об'єктивно перевірив доводи сторін, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та, оцінивши усі зібрані у справі докази, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.

Доводи апеляційної скарги щодо незалучення судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, як особи, яка провела незавершене будівництво спірного житлового будинку, є безпідставними, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.ст. 119, 120 ЦПК України позивач самостійно визначає відповідача по справі та третіх осіб.

За змістом ч. 2 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Такі клопотання під час розгляду справи судом сторонами заявлені не були.

Цією ж частиною вищевказаної статті процесуального закону передбачено обов'язок суду залучити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, у разі, якщо судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що розпочате будівництво спірного житлового будинку ОСОБА_3 є самовільним, вважати, що при вирішенні спору між сторонами будуть порушені права останнього підстав не має.

Крім того, ОСОБА_3 приймав участь у справі в якості свідка та не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 35 ЦПК України, вступити у справу третьою особою на стороні ОСОБА_2, якщо вважав, що рішення в справі може вплинути на його права та обов'язки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року змінити, виклавши його у наступній редакції:

«Визнати за ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_2) право власності на ? частину за кожним на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Радянська,1.».

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: