Ухвала суду № 57012501, 22.03.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2440/16 Справа № 209/1861/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гнєзділов В. Є. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 201 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА

У квітні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилалися на те, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. В подальшому 28 листопада 2012 року між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу (про передачу прав за іпотечним договором), отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 04 липня 2008 № 0310/0708/88-141 позичальником згідно якого є ОСОБА_3 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 0310/0708/88-141, з подальшим внесення змін та доповнень. Відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит у сумі 60000 грн., а остання зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Проте ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01 лютого 2013 року виникла заборгованість в сумі 47931 грн. 61 коп.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, 04 липня 2008 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в розмірі 196408 грн. 90 коп.

Враховуючи те, що сторони належним чином не виконують свої зобов'язання просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0310/0708/88-141 від 04 липня 2008 року, яка станом на 01 лютого 2013 складає 47931 грн. 61 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року позов було задоволено та ухвалено: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0310/0708/88-141 від 04 липня 2008 року, яка станом на 01 лютого 2013 складає 47931 грн. 61 коп., а саме: за кредитом - 40031 грн. 03 коп., по відсотках - 2663 грн. 07 коп., пеня в сумі 5237 грн. 51 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна, вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм прецесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0310/0708/88-141, відповідно до якого банк надав останній кредит в сумі 60000 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 16,9 % річних зі строком повернення до 03 липня 2018 року (а.с. 5).

У забезпечення зобов'язань за цим кредитним договором 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №0310/0708/88-141-Z-1, згідно якого остання передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та договірна вартість якого склала 196417 грн. (а.с. 12)

В подальшому, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу та відповідно пунктів 2.1, 2.2 цього Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Серед переданих за цим договором факторингу, згідно до реєстру заборгованостей боржників, значиться й договір №0310/0708/88-141 від 04 липня 2008 року. Передача персональних даних за цим договором відбулася 28 листопада 2012 року згідно до відповідного акту прийому-передачі та в цей же день відбулася передача реєстру заборгованостей боржників Банку АТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Окрім того, в цей же день, 28 листопада 2012 року АТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеними до кредитних договорів, по яких Банк відступив право вимоги Фактору (а.с. 184-224).

Крім того, 28 листопада 2012 р. між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2. якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступає Фактору (TOB «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Передача персональних даних за цим договором відбулася 28 листопада 2012 року та в цей же день відбулася передача реєстру заборгованостей боржників від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до TOB «Кредитні ініціативи». А також, в цей же день ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеними до кредитних договорів, по яких було відступлено право вимоги Фактору (а.с. 225-245).

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 0310/0708/88-141 від 04 липня 2008 року позичальником згідно якого є ОСОБА_3 та іпотекодавець ОСОБА_2

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у продовж дії кредитного договору позичальник ОСОБА_3 неодноразово порушувала умови цього договору, допускала прострочку погашення поточної заборгованості по сплаті частини суми кредиту, процентів за користування кредитом, а в подальшому, починаючи з лютого 2012 року взагалі перестала їх виконувати, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, станом на 01 лютого 2013 року утворилася заборгованість в сумі 47931 грн. 61 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 40031 грн. 03 коп.,; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2663 грн. 07 коп. та пеня в сумі 5237 грн. 51 коп. (а.с. 28-29).

Також, відповідно до листа за вих. № 57325-102 від 13 березня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомили відповідачів про виниклу заборгованість, а також повідомив останніх у випадку непогашення заборгованості за кредитом протягом 30 днів товариством буде прийняте рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 30-32).

Проте відповідачі на вказаний лист не відреагували.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом як передбачено ст. 590 ЦК України.

Згідно ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

А статтею 12 вказаного Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.12.1 договору іпотеки №0310/0708/88-141-Z-1від 04 липня 2008 року звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Тобто спосіб реалізації предмета іпотеки Законом визначений двома способами, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, боржник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, також відсутні будь-які фактичні дані про те, що відповідач своєчасно виконував свої грошові зобов'язання за вказаним вище договором і не порушено умови договору, та відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надано суду доказів, які б підтвердили ту обставину, що відповідно до ст. 1049 ЦК України борг за кредитним договором повернуто позивачу і не порушено умови про повернення кредиту.

Враховуюче те, що ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником та відповідно договору про передачу прав за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи» мала повне право звернення до суду для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач має законні підстави для задоволення своїх інтересів за рахунок предмета іпотеки, оскільки відповідачем не виконуються умови договору, що порушує права позивача.

Доводи апелянта щодо нікчемності договору про передачу прав за іпотечним договором є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даний правочин є чинним, а вимога щодо визнання його недійсним відповідачем не заявлялася.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: