Рішення № 57011922, 31.03.2016, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/585/15-ц

Провадження № 2/188/10/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої:судді ОСОБА_1 при секретарі: Лукіній Л.Г.

за участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідачів: Приватного підприємства "Ефект", Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року у справі № 188/1360/14-к, провадження № 1-кп/188/147/2014, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року (провадження №11- кп/774/1646/14) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Задоволено цивільні позови прокурора та стягнено з ОСОБА_4 на користь Комунального закладу «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» витрати па лікування ОСОБА_4 в сумі 2 352,90 гри.; Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4 Дніпропетровської обласної ради» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1 703,60 грн.; Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 11364,15 грн. та лікування ОСОБА_4 в сумі 3 571,59 грн.

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 24.02.2012 року близько 06.40 години, керуючи автопотягом, який складається із сідлового тягача-Е «Renault Premium», д.н. НОМЕР_1 та напівпричепа бортового тент «SCHMITZ S01», д.н. НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Знаменівка-Луганськ-Ізварино, на східній околиці с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області в напрямку від м. Дніпропетровськ до м. Донецьк, на 316 км. + 450 м. вказаної автодороги у зоні дії дорожнього знаку 2.5 «Перевага зустрічного руху» допустив зіткнення з пасажирським автобусом - D «ЛАЗ 42021» д.н. НОМЕР_3, який рухався у зустрічному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_2.

У результаті ДТП водій автобуса ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому кісток нижньої третини зі зміщенням уламків з пошкодженням задньої великоберцевої артерії, закритий внутрішньо суглобний перелом верхньої третини право великоберцевої кістки, закритий перелом шийки лівого стегна з підвивихом головки до верху, забійна рана шкіряних покровів лівого колінного суглобу, травматична ампутація нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, рвана рана верхнього віка правого ока, численні садна шкіряних покровів обличчя, травматичний шок 3 ст., що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя.

Вантажний автомобіль - сідловий тягач - Е «Renault Premium», реєстраційний номер А1 9698 ВТ та напівпричеп бортовий тент «5СММПУ 801», реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу АІС 115802, САЕ 325929, виданих Баришівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України у Київській області 19.08.2008 року та 15.01.201 1 року відповідно, належать ПП «ЕФЕКТ».

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - вантажного автомобіля «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Стархова група «ТАС» (Київська регіональна дирекція), відповідно до поліса № А В/2408140 зі строком дії з 00год. 00 хв. 23.02.2012 року до 22.06.2012 року включно.

Після ДТП позивач з тяжкими травмами лікувався у Комунальному закладі «Павлоградська міська лікарня №4» та в Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова», продовжує лікування, стан його здоров'я незадовільний і на цей час.

На лікування, діагностику, інші необхідні медичні процедури та проїзд до м. Дніпропетровська позивач витратив значні кошти, що підтверджується доданими до справи копіями товарних та фіскальних чеків.

Крім матеріальних збитків позивач вважає, що йому було заподіяно ще й моральну шкоду, яка пов'язана з тим, що він зазнав фізичних страждань, отримавши тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя.

Позивач відчуває душевні страждання, так як в результаті ДТП було поставлено під загрозу його життя, завдано шкоди його здоров'ю. У зв'язку з цим позивач дуже переживає, у нього погіршився сон та стан здоров'я. Також дана подія порушила звичайний уклад його життя, він тривалий час лікувався, обмежений у пересуванні, спілкуванні з друзями та родичами, на його тілі залишилися страшні шрами. Все це спричиняє масу незручностей, а думки про це пригнічують, завдають йому моральних страждань.

Спричинену моральну шкоду оцінив у 200 000.00 грн.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, надано пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволенні зміненого позову до відповідачів.

Представник відповідача ПП "Ефект" у судовому засіданні позов не визнав. Заперечення обгрунтовано письмово з наступних підстав.

Розмір відшкодування моральної шкоди заявленої позивачем, вважають необгрунтованим, так як визначити характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, визначити у вартісному еквіваленті немає можливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р.

Доказом фізичних, душевних та психічних страждань, в цьому випадку, може бути виписка з медичної картки та історії хвороби ОСОБА_2, в якій зазначаються звернення до лікаря та призначення для лікування.

Відшкодування витрат, пов'язаних з проїздом для лікування та обстеження до м. Дніпропетровська та у зворотному напрямку в розмірі 2308.73 грн. нічим не обгрунтовані.

По копіях фіскальних чеків, які додані до матеріалів справи, немає можливості достеменно встановити особу, яка здійснювала проїзд. Крім того, до матеріалів справи не додано копію виписки з медичної картки позивача, відповідно до якої можна було б перевірити конкретні дати відвідування лікаря саме в ті дні, які вказані на фіскальних чеках. Як вбачається з копій фіскальних чеків, які знаходяться в матеріалах справи, здійснювати проїзд могла будь-яка особа, або сам позивач за своїми власними потребами, які не пов'язані із лікуванням, проведенням діагностики чи медичними процедурами.

Що стосується витрат на правову допомогу, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», N4191 -VІ від 20 грудня 2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представник відповідача в особі ПП "Ефект" просить суд в задоволенні позову відмовити.

Стороною відповідача в особі АТ "СГ "ТАС" в судове засідання надано заперечення, в обгрунтування зазначено, що в провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області находиться справа за позовом ОСОБА_2 (надалі Позивач) до ПП «Ефект» (надалі відповідач 1) та до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі Відповідач 2 або АТ «СГ «ТАС» (приватне)) третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) при наявних документах не погоджується з вимогами Позивача з наступних підстав:

1. Згідно ч. 1. ст. З ЦПК України: «Кожна особи мас право в порядку, істановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми нього Закону».

Згідно п. 35.1., ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Для отримання страхового відшкодування потерпілий, чи Інша особи, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику,у випадках, передбачених ст. 41 заяву про страхове відшкодування».

Виходячи з вищенаведеного, для отримання страхового відшкодування, Позивачу небхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. В разі звернення позивачем в передбаченому законодавством порядку до АТ «СГ «ТАС» (приватне), було б розглянуте дане питання при наявності необхідних документів та прийняте рішення про здійснення виплати страхового відшкодування.

Позивач станом на 29.05.2015 року не звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених, визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку АТ СГ «ТАС» (приватне) не було.

На даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне), відповідно до чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування.

Позивач вимагає відшкодувати витрати на лікування у розмірі 42 923,28 грн.

Згідно п. 24.1., ст. 24 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів": «У зв'язку з лікуванням терпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я».

Виходячи з вишенаведеного, витрати понесені позивачем у зв'язку з лікуванням повинні бути обгрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно Витягу з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі отриманих з позовною заявою документів не може здійснити розрахунок витрат на лікування, оскільки чеки не підтвердженні виписками з історії хвороби та призначенням лікарів.

Таким чином, згідно законодавства відшкодуванню страховиком підлягають лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування, після звернення позивача в установленому законом порядку.

Позивач вимагає відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 146,16 грн.

Згідно ст. 261 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю».

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вимога ОСОБА_2 до відповідача в особі АТ «СГ «ТАС» про стягнення завданої матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого в розмірі 15209.72 грн. та 760.46 грн. на відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Проте, позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не звертався.

Відповідно до положень ст. 37.1.4 Закону України «"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ДТП сталася 24.02.2012 року

Вирішуючи спір щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, суд керується як ст. 991 ЦК, так і ст. 26 Закону № 85/96-ВР, в яких перелічені підстави для відмови майже ідентичні. При цьому відповідно до ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав, встановлених законом.

Потерпілий може у встановленому законодавством порядку звернутися за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, але не отримавши відшкодування з будь-яких причин, має звернутися з відповідною вимогою до суду. Тож звернення до суду позивача з вимогою відповідача в особі АТ «СГ «ТАС» є передчасним.

Вимога позивача ОСОБА_2 до відповідача в особі ПП "Ефект" про стягнення на відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задовленню в розмірі 45.000 гривень.

Судом встановлено, між відповідачем ПП "Ефект" та відповідачем в особі АТ «СГ «ТАС» укладено Поліс №АВ/2408140 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даним полісом забезпечено транспортний засіб «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., з розміром франшизи - 0 грн. (а.с.19).

Сторонами визнано та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 був у трудових відносинах з відповідачем ПП "Ефект" та на момент скоєння ДТП управляв транспортним засобом «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1, належним власником якого є ПП "Ефект".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Судом встановлено, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя, він переживав і продовжує переживати душевні страждання, так як внаслідок ДТП було поставлено під загрозу його життя, завдано шкоди його здоров'ю, дана подія порушила звичайний уклад його життя, він тривалий час лікувався і продовжує лікуватись, внаслідок ДТП став інвалідом 2 групи, обмежений у пересуванні, на його тілі залишилися явно виражені шрами. Все це пригнічує позивача, завдає йому моральних страждань, він позбавлений права належним чином фінансово опіклуватись родиною.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, врахувуючи обставини справи, характер правопорушення, розмір завданої та необхідного відшкодування позивачу страховою компанією матеріальної шкоди, глибину моральних страждань позивача, обмеження можливостей потерпілого щодо реалізації своїх здібностей та посилаючись на вимоги розумності і справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача в розмірі 50 000 грн. При цьому обов'язок страховика відшкодувати не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» що складає 5000 грн. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Суд при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-108 цс 13 при перегляді судових рішень відповідно до ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 360 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій.

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто, судом встановлено розмір моральної шкоди і з урахуванням зобов'язань за Полісом №АВ/2408140, то стягнення має бути звернено саме до відповідача в особі ПП "Ефект".

Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільна відповідальність відповідача ПП "Ефект" була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з полісом страховик, забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю, та майну потерпілих осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до ст.3 зазначеного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд керується також ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на 14 жовтня 2011 року, потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що вимоги до відповідача в особі Приватного підриємства "Ефект" відповідно до ст.23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілого в межах передбаченої Полюсом виплати (страховим відшкодуванням) є такими що не підлягають задоволенню. Судом встановлено, ліміт відшкодування страховиком, заявленого позивачем не перевищено.

Відповідно чинного законодавства та Постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 року, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В даному випадку винною особою є третя особа, ОСОБА_4, до якого вимоги не заявлено.

Відповідно до положень ст.11 ч.1 ЦПК України суд не виходить за межі заявлених вимог.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.58 ч.3 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно положень ст.79,84 тач.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд враховуючи об'єм виконаних робіт представником позивача при наданні правової допомоги, його участь у судових засіданнях, надання консультативних послуг та підтверджуючі документи, вважає вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000.00 грн обгрунтованими, але відповідно до положень ст.88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача в особі Приватного підриємства "Ефект" на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Крім того суд вважає необхідним стягнути з відповідача в особі Приватного підриємства "Ефект" судовий збір на користь держави в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Керуючись Закону України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , Рішенням ВСУ по справі № 6-108 цс 13 , ст.ст. 10, 11, 33, 57-61, 88, 212, 214, 215, 218, 222,292 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до відповідачів: Приватного підприємства "Ефект", Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ефект" розташованого за юридичною адресою: пошт.інд. 07542 вул.Фрунзе 20 м. Березань Київської області р/р 26005237304 АТ "ОСОБА_5 Аваль" МФО 380805, код ДРФО 30334673 і.п.н. 303346710266 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої злочином внаслідок ДТП, в сумі 45000 гривень.

Стягнути з Приватного підприємства "Ефект" розташованого за юридичною адресою: пошт.інд. 07542 вул.Фрунзе 20 м. Березань Київської області р/р 26005237304 АТ "ОСОБА_5 Аваль" МФО 380805, код ДРФО 30334673 і.п.н. 303346710266 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Ефект" розташованого за юридичною адресою: пошт.інд. 07542 вул.Фрунзе 20 м. Березань Київської області р/р 26005237304 АТ "ОСОБА_5 Аваль" МФО 380805, код ДРФО 30334673 і.п.н. 303346710266 на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_1