Постанова № 57011867, 06.04.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/371/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Демиденко С.М.

секретар судового засідання: Фадєєва Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську Дніпропетровської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першотравенського міського військового комісаріату в особі ТВО військового комісара ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Першотравенського міського військового комісаріату в особі ТВО військового комісара ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 08 лютого 2016 року на адресу підприємства - ПП «Комунальщик3», директором якого вона являється, від відповідача надійшов лист щодо оповіщення призовників, які мешкають на території, що обслуговується ПП «Комунальщик3», про виклик до Першотравенського міського військового комісаріату у вигляді вручення повісток та обов'язкового повернення корінців повісток з підписами призовників на адресу відповідача.

10 лютого 2016 року на адресу відповідача нею було надано обґрунтовану відповідь про неможливість вручення повісток особисто призовникам під особистий підпис, оскільки працівники їх підприємства не мають законного права вимагати від громадян (призовників) документа, що посвідчує особу. Тобто «ходити по хаткам» та встановлювати осіб, яким буде вручатися повістка працівники їх підприємства фактично не мають законного права, а отже виконати вимогу відповідача у тому вигляді, як вказано в листі вони не мають можливості.

Відповідно до норм діючого законодавства України, вимагати документ, що посвідчує особу чи доставляти до відділу поліції невстановлених осіб для встановлення їх особистості мають виключно представники правоохоронних органів.

ПП «Комунальщик3» є приватним підприємством, що виключно надає громадянам послуги з обслуговування житлового фонду в межах договірних відносин.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 29 від 26 лютого 2016 року, керівника підприємства ПП «Комунальщик3» - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.211-4 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

З вказаною постановою вона не згодна, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в повному обсязі, в звязку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачає обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових осіб, призовників і військовозобов'язаних щодо виконання правил військового обліку.

Так, в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, відповідні органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності, зобов'язані, на вимогу військових комісаріатів, сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомляти районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників і військовозобов'язаних.

Тобто вказана норма передбачає обовязок установ та організації незалежно від форм власності, виключно у разі відсутності військового комісаріату, забезпечувати явку до військових комісаріатів, виключно своїх (учнів) працівників призовного віку, які підпорядковані підприємству.

Будь - яких вимог щодо обовязку підприємств розносити повістки призовникам за місцем реєстрації чи перебування, а ще й особисто їх вручати, норми чинного законодавства не передбачають.

Також, відповідно до п. 64 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352, оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів (додаток 14) і повістками (додаток 15), врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.

Наказ районного військового комісара розсилається житлово-експлуатаційним організаціям, домовласникам, відповідним виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, на підприємства, в установи та організації, навчальні заклади. Про проведення призову повідомляється через засоби масової інформації.

Для проходження районної призовної комісії викликаються призовники, яким виповнилось або до закінчення поточного призову виповниться 18 років.

Тобто, вказане Положення дублює ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також конкретизує обов'язок районного військового комісара, розіслати наказ про призов громадян на строкову військову службу підприємствам установам та організаціям.

Будь - яких наказів про призов на адресу підприємства не надходило.

Частина 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої її і було притягнуто до відповідальності, передбачає, що житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків повинні своєчасно подавати необхідні відомості про призовників і військовозобов'язаних відповідним районним (міським) військовим комісаріатам, виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад, на які покладено ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку, а також сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

З вказаної норми вбачається, що вона регламентує тільки обовязок надання відомостей про призовників і військовозобов'язаних відповідним районним (міським) військовим комісаріатам, виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад, на які й покладено обовязок ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, які в свою чергу й повинні стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку, а також вони повинні сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

Від підприємств необхідно тільки надати відомості до органу ведення обліку для того, щоб він міг вести належний облік та самостійно сповіщати призовників.

ПП «Комунальщик3» є приватним підприємством, що виключно надає громадянам послуги з: монтажу водопровідних мереж, систем опалення, малярні роботи, інші спеціальні будівельні роботи, прибирання та інші індивідуальні послуги в межах договірних відносин.

Будь - якої інформації про призовників в межах території обслуговування підприємства в них не має та бути не може.

Її, як директора ПП «Комунальщик3», було притягнуто до адміністративної відповідальності за обґрунтовану відмову виконувати роботу, яку повинні виконувати відповідні районні (міські) військові комісаріати, виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад, на які покладено ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку, а також сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

Також, в постанові № 29 від 26 лютого 2016 року не вказано підставу для притягнення до адміністративного правопорушення.

ТВО військового комісара окрім власноручно складеного протоколу про адміністративне правопорушення ніяких доказів для правомірного винесення постанови не зібрав. Адже, якщо тільки це приймати як доказ по справі, то її можна було б притягти до відповідальності по всіх статтях КУпАП, по яких відповідач правомочний складати протокол.

Відповідач виніс рішення в порушення вимог Закону, ні про яке всебічне, повне та обєктивне дослідження доказів не може бути й мови.

Просить врахувати, що, згідно ст. 188 КУпАП, при оскаржені постанов про накладення адміністративного стягнення до суду, потрібно керуватися загальними принципами Кодексу адміністративного судочинства, а ч. 2 ст.71 цього Кодексу встановлює, що при оскаржені дій органів державної влади, саме останні повинні доказувати правомірність своїх дій.

Просить суд скасувати постанову № 29 від 26 лютого 2016 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 51,00 грн., закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позивачка в судове засідання не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та надав суду свої заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно ч. 2 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом, як адміністративним судом. У звязку з цим у Першотравенському міському суді Дніпропетровської області знаходиться адміністративний позов про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1, яка є директором ПП «Комунальщик3», на яку було накладено постанову про адміністративне стягнення за ст. 211-4 ч 1 КУпАП, № 29 від 26 лютого 2016 року.

Згідно ст. 251 КУпАП (докази) рішення щодо винесення вище зазначеної постанови було обґрунтованим, доказом неналежного оповіщення військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військових комісаріатів є письмова відповідь директора ПП «Комунальщик3» ОСОБА_1 від 11 лютого 2016 року на лист Першотравенського військового комісаріату від 08 лютого 2016 року. У листі Першотравенського міського військового комісаріату директорові ПП «Комунальщик-3» ОСОБА_1 було зазначено, що "...згідно з пунктом 9 статті 38 Закону України "Про військовий обовязок та військову службу" просимо Вас оповістити у встановлені строки призовників, які мешкають на території Вашого житлового підприємства, про виклик їх до Першотравенського міського військового комісаріату, додаток повістки про виклик призовників".

Ст. 38 п 9 Закону України «Про військовий обовязок та військові службу» житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків повинні своєчасно подавати необхідні відомості про призовників і військовозобов'язаних відповідним районним (міськім) військовим комісаріатам, виконавчим комітетам сільських, селищних міських рад, на які покладено ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку, а також сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

Таким чином, житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків повинні своєчасно подавати необхідні відомості про призовників і військовозобов'язаних відповідним районним (міським) військовим комісаріатам, а також сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

В іншому випадку, коли в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків повинні своєчасно подавати необхідні відомості про призовників і військовозобов'язаних відповідним виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад, на які покладено ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку.

Згідно ст. 33 п. 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Силі України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до ч. 1 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обовязку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 09 червня 1994 року № 377 «Про затвердження Положення про військовий обовязок військовозобов'язаних та призовників» - п. 11, місцеві органи внутрішніх справ, керівники житлово-експлуатаційних організацій, а також підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, домовласники, лікарсько-трудові експертні комісії, органи запису актів громадського стану, дізнання та попереднього слідства зобов'язані подавати військовим комісаріатам допомогу у роботі щодо забезпечення виконання громадянами України військового обов'язку і правил військового обліку.

Ст. 42 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» передбачає, що керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

На підставі вище зазначеного, постанова про адміністративне стягнення № 29 від 26 лютого 2016 року за ст. 211-4 ч. 1 (Незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкода їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 51.00 грн. на ОСОБА_1, та керуючись ст. 251 КУпАП (Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюють протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами) є обґрунтовано накладеною.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В ч. 1 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Нормою вказаної статті встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.ст. 69, 86 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обстави, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 названого Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, серед іншого, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За змістом наведених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про вчинення особою адміністративного правопорушення складається виключно в присутності цієї особи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно копії статуту приватного підприємства «Комунальщик-3» затвердженого 09 листопада 2007 року ОСОБА_1 є власником приватного підприємства «Комунальщик-3».

ПП «Комунальщик3» є приватним підприємством, що надає громадянам послуги з обслуговування житлового фонду в межах договірних відносин, що підтверджується копією статуту підприємства, долученого до матеріалів справи.

Копією листа Першотравенського міського військового комісаріату №2/135 від 08 лютого 2016 року підтверджується, що відповідач просить позивачку оповістити у встановлені строки призовників, які проживають на території її житлового підприємства, про виклик до Першотравенського міського військового комісаріату. Корінці вручених повісток просить повернути до військового комісаріату до 01 березня 2016 року. У випадку невручення повістки призовнику просить дати письмову відповідь про причину невручення. Посилається на п. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Додаток: повістки на виклик призовників у кількості 57 штук.

Згідно копії листа ПП «Комунальщик3» № 122 від 10 лютого 2016 року на адресу ТВО військового комісара Першотравенського міського військового комісаріату ОСОБА_2, повідомлено про неможливість вручення повісток особисто призовникам під особистий підпис, оскільки працівники їх підприємства не мають законного права вимагати від громадян (призовників) документа, що посвідчує особу. Тобто встановлювати осіб, яким буде вручатися повістка, працівники їх підприємства фактично не мають законного права, а отже виконати вимогу відповідача у тому вигляді, як вказано в листі вони не мають можливості.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 29 від 25 лютого 2016 року, складеним Першотравенським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області підтверджується, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 211-4 КУпАП за те, що 09 лютого 2016 року вона, як директор ПП «Комунальщик3» м. Першотравенська, Дніпропетровської області, від працівників Першотравенського МВК отримала письмове повідомлення про оповіщення у встановлені строки призовників, які мешкають на території її житлового підприємства, щодо виклику їх до Першотравенського МВК, однак вона у письмовій формі відмовилась виконувати вимоги чинного законодавства України, чим порушила п. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Протокол підписано уповноваженою особою та ОСОБА_1 Останній повідомлено під розпис, що розгляд протоколу відбудеться о 12:00 годині 26 лютого 2016 року в приміщенні Першотравенського МВК.

Постановою № 29 від 26 лютого 2016 року про накладення адміністративного стягнення підтверджується, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 211-4 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 51 гривня 00 копійок Копію вказаної постанови вручено ОСОБА_1 під підпис 26 лютого 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 - 211-6 КУпАП мають право районні (міські) військові комісари.

Тобто, військовий комісар ОСОБА_2 мав право одноособово розглянути справу та винести постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 211-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 211-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці .

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незабезпеченні керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкоді зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці. Обов'язок адміністрації установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів підприємств незалежно від підпорядкування і форм власності оповіщати на вимогу військових комісаріатів військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військового комісаріату і забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом закріплено в Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах , затвердженої наказом Міністра оборони України за № 660 від 15 грудня 2010 року.

Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (керівники або інші відповідальні за військово-облікову роботу посадові особи підприємств, установ і організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів) (ч. 1 цієї статті).

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу (незабезпечення сповіщення, перешкоджання явці), так і у формі необережності (тільки незабезпечення сповіщення).

Ця Інструкція визначає організацію ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах.

Пункт 2.1 вказаної Інструкції передбачає, що згідно зі ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, персонально-первинний облік військовозобов'язаних та призовників за місцем їх проживання здійснюють органи місцевого самоврядування. Відповідно до п.п. 2.2, 3.4 Інструкції на органи місцевого самоврядування та керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності покладається виконання таких заходів як: перевірка у громадян під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікових документів (у військовозобов'язаних - військових квитків або тимчасових посвідчень (замість військових квитків), а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць). Приймання на роботу (навчання) військовозобов'язаних та призовників здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у військових комісаріатах, а також у разі перебування на військовому обліку у Службі безпеки України; повідомлення в семиденний термін у військові комісаріати про всіх військовозобов'язаних та призовників, прийнятих на роботу (навчання) чи звільнених з роботи (відрахованих з навчального закладу); забезпечення повноти, достовірності та якості обліку всіх військовозобов'язаних і призовників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів за вимогами, встановленими цією Інструкцією та іншими документами первинного обліку відповідно до чинного законодавства; оповіщення на вимогу військового комісаріату військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військового комісаріату і забезпечення їх своєчасного прибуття за цим викликом.

Частини 1,4,5 ст.34 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зазначають, що персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати. Персонально-первинний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників та військовозобов'язаних за місцем їх проживання. У сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, облік ведеться органами місцевого самоврядування. Персональний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, відповідні органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомляти районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників і військовозобов'язаних.

Також, відповідно до п.п. 49, 50 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, відповідні виконавчі органи рад для забезпечення якісного військового обліку та адміністрація підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності в процесі виконання заходів з ведення обліку призовників зобов'язані, в тому числі, оповіщати на вимогу районного військового комісаріату призовників про їх виклик до районного військового комісаріату і забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом.

Пунктом 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на який посилався відповідач в протоколі про адміністративне правопорушення № 29 від 25 лютого 2016 року та в оскаржуваній постанові № 29 від 26 лютого 2016 року передбачено, що житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків повинні своєчасно подавати необхідні відомості про призовників і військовозобов'язаних відповідним районним (міським) військовим комісаріатам, виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад, на які покладено ведення обліку призовників і військовозобов'язаних, стежити за виконанням призовниками і військовозобов'язаними правил військового обліку, а також сповіщати їх про виклик до військових комісаріатів.

П. 64 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», передбачено, що оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів і повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.

Наказ районного військового комісара розсилається житлово-експлуатаційним організаціям, домовласникам, відповідним виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, на підприємства, в установи та організації, навчальні заклади. Про проведення призову повідомляється через засоби масової інформації.

Для проходження районної призовної комісії викликаються призовники, яким виповнилось або до закінчення поточного призову виповниться 18 років.

Тобто, вказане Положення дублює ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також конкретизує обов'язок районного військового комісара, розіслати наказ про призов громадян на строкову військову службу підприємствам установам та організаціям.

Адміністративна відповідальність керівників або інших відповідальних за військово-облікову роботу посадових осіб житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ і організацій, що здійснюють експлуатацію будинків та власників будинків за несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників (домових книг, карток реєстрації місця проживання, обліково-військових документів) на жильців, які є військовозобов'язаними або призовниками, для оформлення взяття на військовий облік або зняття з обліку, а також, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати передбачена іншою статтею КУпАП.

Першотравенський міський воєнний комісаріат був створений та розпочав свою роботу з 01 жовтня 2015 року, тобто м. Першотравенськ Дніпропетровської області є територіальною одиницею, де наявний військовий комісаріат.

ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.211-4 КУпАП України не за порушення нею організації та ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємстві, керівником якого вона являється, а за невиконання вимоги Першотравенського міського військового комісаріату про оповіщення про виклик військовозобов'язаних та призовників, що проживають на території, яку обслуговує ПП «Комунальщик3» до військового комісаріату, тобто вона не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 211-4 КУпАП України.

Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 29 від 26 лютого 2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 51 гривня 00 копійок, винесену ТВО військового комісара Першотравенського міського військового комісаріату Дніпропетровської області ОСОБА_2, а адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.211-4 КУпАП закрити в звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або, якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 гривня, сплачений нею при пред'явленні позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19 Конституції України, ст.7, 22, 122, 268, 276, 288, 289,293, 294 КУпАП, ст.ст. 6-11, 69, 71, 100, 104, 159-163, 1712 КАС України,- суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першотравенського міського військового комісаріату в особі ТВО військового комісара ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 29 від 26 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 211-4 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 51 (пятдесят одна) гривня 00 копійок, винесену ТВО військового комісара Першотравенського міського військового комісаріату Дніпропетровської області ОСОБА_2, - скасувати, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення, в звязку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень - Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: С.М. Демиденко