Постанова № 57010623, 06.04.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/321/16-п Провадження № 33/773/92/16 Суддя в 1 інстанції: Костюкевич О. К. Категорія: ч. 2 ст. 85 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, завідувача господарства ВОПЛ № 2 смт. Олика Ківерцівського району Волинської області, на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією мисливської рушниці ТОЗ-63, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави збитки, завдані незаконними діями, у сумі 500 (п'ятсот) гривень та судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок,

В С Т А НО В И В:

Згідно постанови ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 10 січня 2016 року близько 13 год. 00 хв. на полі біля с. Дідичі Ківерцівського району Волинської області порушив правила полювання, а саме полював із незареєстрованою рушницею моделі «ТОЗ-63» та без належних на те документів, а саме без відстрільної картки на хутрового звіра, посвідчення мисливця, яке мало наслідком добування зайця-русака, масою 3,8 кг, чим порушив ст.ст. 14, 17, 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і ч. 2 ст. 85 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Вказує на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили йому численні удари у тулуб та голову, в результаті чого він втратив свідомість, а прийшовши до тями, побачив на землі власну рушницю та підкинутого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайця-русака. Стверджує, що його запис в протоколі про адміністративне правопорушення є помилковим, оскільки під час заповнення останнього він перебував на амбулаторному лікуванні. Посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено його клопотання про допит в якості свідка очевидця вказаної події, необґрунтовано визначено суму заподіяної шкоди у сумі 500 (п'ятсот) гривень та конфісковано рушницю, яка ще до розгляду зазначеної справи була конфіскована цим же судом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених у ній, та просили її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Так, матеріалами справи стверджується, що за вказаних обставин, місця та часу ОСОБА_2 дійсно порушив правила полювання, яке мало наслідком добування тварини.

Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчинені вказаного правопорушення повністю підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення № 000071 від 26.01.2016 року, з яким погодився перший, зробивши у протоколі власноручний напис «з протоколом згідний».

У судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєї вини не визнала, стверджуючи, що лише прогулювалася із рушницею, а вбиту тварину - зайця-русака підкинув ОСОБА_4

Під час апеляційного розгляду справи свідок ОСОБА_1 підтвердив, що бачив ОСОБА_2 10 січня 2016 року близько 13 год. 00 хв. на протилежному березі річки Путилівка у с. Дідичі Ківерцівського району та підкидання вбитого зайця ОСОБА_4

Однак показання свідка ОСОБА_1 апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 показали, що свідка ОСОБА_1 взагалі не бачили поблизу місця події у вказаний час. Останній також не заперечував той факт, що знаходився у такому місці, де був непомітним учасниками вказаної події.

Крім того, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підтвердили той факт, що ОСОБА_2, перебуваючи на полі біля с. Дідичі Ківерцівського району, без належних на те документів полював із незареєстрованою рушницею моделі «ТОЗ-63» та мав при собі вбиту тварину - зайця-русака. Їх показання апеляційний суд вважає правдивими та бере за основу доведення винуватості ОСОБА_2

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 10 січня 2016 року в обідню пору бачив ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожен з яких мав при собі рушницю. Інших сторонніх предметів, в тому числі вбитого зайця-русака, при зустрічі в ОСОБА_4 не було. Дані показання, на думку апеляційного суду, спростовують доводи ОСОБА_2 про підкидання йому убитої тварини останнім.

Таким чином, попри заперечення ОСОБА_2 своєї винуватості, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП.

Невизнання ОСОБА_2 своєї вини, на думку апеляційного суду, є нічим іншим, як способом уникнення адміністративної відповідальності.

При накладенні адміністативного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував дані про особу ОСОБА_2, його майновий стан, характер вчиненого ним правопорушення, яке є умисним, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та вірно визначив йому стягнення у межах санкції відповідної статті.

Що стосується розміру відшкодування завданої шкоди, суд у своєму рішенні вирішив це питання у відповідності до вимог ст. 40 КУпАП на підставі розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок добування однієї особини зайця-русака, оскільки шкода спричинена безпосередньо у результаті вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на вищенаведене підстави для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук