Ухвала суду № 57010014, 06.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/1262/15-ц

Провадження № 22-ц/792/490/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Варвус Ю.Д., Юзюка О.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

відповідача-позивача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_3 про визнання права на спадщину та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області (далі - Рада), ОСОБА_3 про визнання права на спадщину.

ОСОБА_1 зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її дідуся ОСОБА_6 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Дружина померлого ОСОБА_7 фактично вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину в установленому законом порядку. Не оформивши цю спадщину, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. На час смерті ОСОБА_7 разом із нею проживав її спадкоємець за правом представлення ОСОБА_8 Останній не заявляв про відмову від спадщини, тому він вважається таким, що прийняв спадщину. Інші спадкоємці ОСОБА_7, у тому числі її син ОСОБА_3, не претендували на спадщину та не приймали її. Позивачка є двоюрідною сестрою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вона прийняла спадщину після смерті останнього, подавши нотаріусу в шестимісячний строк з часу її відкриття відповідну заяву. Разом із тим, позивачка не може одержати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право на житловий будинок «А-1» житловою площею 71,7 кв.м., прибудову «а» загальною площею 20,4 кв.м., погріб «а-1», прибудову «а-2», хлів «Б», хлів «б», гараж «В» по АДРЕСА_1, загальною вартістю 33672 грн. 42 коп.

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_3 зазначив, що його матір ОСОБА_7 успадкувала після смерті вітчима ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. Позивач пропустив строк для прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті матері, через хворобу, тому нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

У зв'язку з цим, ОСОБА_3 просив суд визначити йому додатковий тримісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7

Рішенням Красиліського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено, в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку набула право на спадщину після смерті ОСОБА_8, однак позивачка не може оформити її через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а ОСОБА_3 пропустив строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 без поважних причин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1, а його позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка-відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник Ради, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився. Від Ради до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності, укладеного 10 березня 1970 року між виконавчим комітетом Красилівської міської ради Хмельницької області та ОСОБА_6, посвідченого 21 квітня 1970 року Красилівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області, останній набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

З 22 січня 1986 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі. У них не було дітей, натомість, остання мала дітей від попередніх шлюбів - ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_10, а ОСОБА_11 мала двох синів - ОСОБА_9 та ОСОБА_8.

6 лютого 1986 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_9 і його брату ОСОБА_8.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_7 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Інші спадкоємці не вчинили дій, які б свідчили про прийняття ними спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7 Її спадкоємцями за законом першої черги були: син ОСОБА_3, онука ОСОБА_1 (спадкування за правом представлення після смерті 28 грудня 2005 року батька ОСОБА_10) та внук ОСОБА_8 (спадкування за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року матері ОСОБА_11) На час смерті ОСОБА_7 з нею у спірному будинку постійно проживав ОСОБА_8 Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини інші спадкоємці ОСОБА_7 не вчинили дій щодо прийняття спадщини.

ОСОБА_8 не оформив спадщину після смерті ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер. 21 травня 2013 року ОСОБА_1 як двоюрідна сестра померлого подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Постановою нотаріуса від 16 квітня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину - на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки відсутні документи щодо належності ОСОБА_8 цього будинку.

Зазначені обставини визнані сторонами, підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Аналогічні положення закріплені у ст. 524 ЦК України (в редакції Закону від 18 липня 1963 року), який був чинним на час виникнення спірних відносин. Частиною 2 даної норми передбачено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 1218 ЦК України, який є чинним на теперішній час, встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 529 ЦК України (в редакції Закону від 18 липня 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статті 1261, 1266 (ч. 1) ЦК України відносять до спадкоємців першої черги за законом дітей спадкодавця, у тому числі зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті, і внуків спадкодавця, що спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статті 1263, 1266 (ч. 4) ЦК України відносять до спадкоємців третьої черги за законом рідних дядька та тітку спадкодавця. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця) якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).

Як передбачено ст. 548 ЦК України (в редакції Закону від 18 липня 1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться у ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України. Частиною 3 даної норми встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України (в редакції Закону від 18 липня 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В свою чергу, частиною 1 статті 1269 і частиною 1 статті 1270 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла лише його дружина ОСОБА_7

Домова книга на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 101-103), вказує на те, що ОСОБА_9 і його брат ОСОБА_8 не проживали у ньому на час смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року).

ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а його брат ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_6 року, тобто, на час відкриття спадщини ОСОБА_6 вони були повнолітніми особами. Разом із тим, ОСОБА_9 і його брат ОСОБА_8 як спадкоємці останнього за заповітом не подавали нотаріальній конторі заяви про прийняття спадщини, а у справі відсутні будь-які докази того, що вони вступили в управління спадковим майном. За життя ці особи не висували вимоги про визнання їх права на спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_6

Отже, ОСОБА_7 одноособово набула право на спірне домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв лише її внук ОСОБА_8, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). В свою чергу, після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла лише його двоюрідна сестра ОСОБА_1

Отже, ОСОБА_1 в порядку спадкування набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Вона не може оформити цю спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, а тому суд першої інстанції правильно керувався тим, що її право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Також суд обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_3

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз ч. 3 ст. 1272 ЦК України дає підстави для висновку, що дана норма може бути застосована, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини без поважних причин, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок смерті ОСОБА_7

ОСОБА_3, який проживав окремо від ОСОБА_7 мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини до 21 травня 2012 року включно.

Суперечлива медична документація (а.с. 73, 95, 143, 204) вказує на те, що з 9 по 30 травня 2012 року ОСОБА_3 амбулаторно лікувався від хронічних захворювань. Натомість, відомості на виплату пенсії (а.с. 105-111) доводять, що він протягом січня-травня 2012 року, в тому числі 18 травня 2012 року, одержував пенсію в поштовому відділенні м. Красилова, Хмельницької області (за місцем відкриття спадщини).

Докази у справі достовірно не підтверджують наявність обставин, які б об'єктивно перешкоджали ОСОБА_3 звернутися до нотаріуса з відповідною заявою для реалізації свого права на спадкування. Наведені ним причини пропущення строку для прийняття спадщини не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення цих дій.

Таким чином, суд правомірно керувався тим, що ОСОБА_3 пропустив строк для прийняття спадщини без поважних причин і його позов є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_11, а ОСОБА_9 і його брат ОСОБА_8 на час смерті ОСОБА_6 були малолітніми особами та фактично прийняли спадщину останнього. Ці обставини не підтверджуються достатніми та об'єктивними доказами, разом із тим, їх встановлення не вплинуло на правильність висновків суду, тому в силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України рішення суду першої інстанції не може бути скасовано.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ О.І. Ярмолюк

Судді: /підпис/ Ю.Д. Варвус

/підпис/ О.М. Юзюк

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Боголюбова Л.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39