Рішення № 57008804, 24.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7978/14 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/1927/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Зверхановської Л.Д.,

при секретарі: Жукровській Х.І.

за участю: представника апелянта - Чміленко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014р. ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації ЛМР про визнання права власності на гараж за набувальною давністю.

В обґрунтування поданого позову зазначила, що 13 листопада 2001р. придбала у громадянки ОСОБА_4 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. Разом із квартирою вона придбала гараж за 200 грн., однак юридично не встигла оформити вказаний факт купівлі - продажу гаражу. Таким чином, з 2001 р. по даний час вона користується вказаним гаражем, однак зареєструвати право власності не може, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на цей гараж. В порядку ст..344 ЦК України просить визнати право власності за набувальною давністю на гараж під літерою «Г», загальною площею 23,5 кв.м., який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1

В квітні 2015р. Франківська районна адміністрація ЛМР звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, треті особи: Львівська міська рада, ЛКП «Навколо Базару» про звільнення самовільно зайнятого гаража.

В обґрунтування поданого позову Франківська районна адміністрація ЛМР зазначила, що на прибудинковій території будинку №26 по вул..Кульпарківській знаходиться цегляний гараж в незадовільному технічному стані, який без дозвільних документів використовує ОСОБА_3, власниця квартири АДРЕСА_1. Франківською районною адміністрацією по даному факту прийнято розпорядження від 04.07.2014р. №301 «Про звільнення та знесення цегляного гаражу на АДРЕСА_1», яким зобов'язано ОСОБА_3 у двотижневий термін звільнити від речей приміщення цегляного гаражу, що використовується не за призначенням та без дозвільних документів.

Ухвалою судового засідання від 02 червня 2015р. вищевказаний зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із позовом ОСОБА_3.(а.с.85-86)

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на гараж за набувальною давністю - задоволено

Визнано за ОСОБА_3 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - гараж літера «Г», загальною площею 23,5 кв.м., розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з правом реєстрації у відповідних органах.

У зустрічному позові Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3,треті особи: Львівська міська рада, ЛКП «Навколо Базару» про звільнення самовільно зайнятого гаража - відмовлено.

Рішення суду оскаржила Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Зазначає, що рішенням Львівської міської ради від 28.12.1999р. №691 «Про впорядкування розміщення та будівництва індивідуальних гаражів на землях міста» питання про будівництво гаражів, а в даному випадку користування гаражем, на прибудинкових територіях малоповерхових житлових будинків, що знаходяться у комунальній та державній власності може розглядатися лише після вирішення землекористування. Зазначає апелянт, що у ОСОБА_3 не має ні Державного акта на приватну власність, ні договору про оренду землі, а тому Франківською районною адміністрацією видано розпорядження від 04.07.2014р. №301 «Про звільнення та знесення цегляного гаража на АДРЕСА_1», яким зобов'язано ОСОБА_3 у двотижневий термін звільнити від речей приміщення цегляного гаража, розташованого в прибудинковій території будинку №26 на вул. Кульпарківській, який використовується не за призначенням та без дозвільних документів, а директора ЛКП «Навколо базару» після звільнення приміщення, знести цегляний гараж на АДРЕСА_1 у м. Львові, який знаходиться в незадовільному технічному стані. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2015 року та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь Франківської районної адміністрації Львівської міської ради понесені судові витрати.

Позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з'явилися, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 вересня 2015 року скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 з 2001р. заволоділа гаражем добросовісно, а саме: під час купівлі квартири, відповідно в момент заволодіння гаражем не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, а відтак права та законні інтереси ОСОБА_3 підлягають захисту у вибраний нею спосіб. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Франківської районної адміністрації ЛМР суд першої інстанції виходив з того, що Франківською районною адміністрацією не надано доказів того, що вона є власником спірного гаражу та у зв'язку з цим наділена правом на подачу зустрічного позову.

Проте, погодитись з такими висновками суду, колегія суддів не може з таких підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 13 листопада 2001р. ОСОБА_3 придбала у громадянки ОСОБА_4 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу(а.с.4) та реєстраційним посвідченям серія КММ №064382 від 19.11.2001р.(а.с.5)

На прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 знаходиться гараж, позначений на плані літерою «Г», загальною площею 23,5 кв.м.(а.с.6,17,18,19)

Як вбачається із Акту комісії ЛКП «Навколо Базару» від 09.09.2014р., остання встановила, що на прибудинковій території буд.АДРЕСА_1 знаходиться гараж, який використовують мешканці квартири №1 даного будинку. На вимогу пред'явити правовстановлюючі документи на гараж мешканці відмовились. Додатково встановлено, що гараж використовується не за призначенням.(а.с.54)

Розпорядженням Франківської районної адміністрації №301 від 04.07.2014р. затверджено висновок міжвідомчої комісії(протокол від 24.06.2014р. №20) про звільнення приміщення гаража, розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 від речей з подальшим його знесенням. Зобов'язано ОСОБА_3, яка проживає в квартирі №2 на АДРЕСА_1 у двотижневий термін звільнити від речей приміщення цегляного гаража, розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.(а.с.56)

Як вбачається із матеріалів справи, на неодноразові попередження працівників ЛКП «Навколо базару» ОСОБА_3 не реагувала.(а.с.55,59)

Як вбачається із рішення Франківського районного суду м.Львова, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про демонтаж гаража та позовом Франківської районної адміністрації ЛМР до ОСОБА_3 про демонтаж гаража судом встановлено, що ОСОБА_3 не здійснювала будівництво гаража, а лише користується ним без будь-яких правовстановлюючих документів(а.с.37,38,65-67)

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07 лютого 2014 року, відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212 - 215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Водночас судом першої інстанції залишено поза увагою, що відомостей безперервного відкритого та добросовісного володіння позивачем саме спірним нерухомим майном(гаражем), як передбачено положеннями ст. 344 ЦК України, матеріали справи не містять.

Разом з тим, ст..327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із врахуванням рішення ЛМР від 28.12.1999р. №691 «Про впорядкування розміщення та будівництва індивідуальних гаражів на землях міста» питання користування гаражем, що знаходиться на прибудинковій території малоповерхового житлового будинку може розглядатись після вирішення питання землекористування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та підставність позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3,треті особи: Львівська міська рада, ЛКП «Навколо Базару» про звільнення самовільно зайнятого гаража.

Як передбачено ч.1ст.309 ЦПК, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. ст.88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на гараж за набувальною давністю - відмовити.

Позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3,треті особи: Львівська міська рада, ЛКП «Навколо Базару» про звільнення самовільно зайнятого гаража - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняте приміщення цегляного гаража, розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Франківської районної адміністрації Львівської міської ради судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1096,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

Л.Д. Зверхановська