Ухвала суду № 57006831, 06.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/328/2016(м)

264/5537/13-ц

Категорія 59 Головуючий у 1-й інстанції Хараджа О.О.

Суддя-доповідач: Бугрим Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Бугрим Л.М.

суддів Гаврилової Г.Л., Биліни Т.І.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акцонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Приватного акціонерного товариства «Ілліч-Сталь», треті особи: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, Фонд державного майна України, Національна комісія по цінним паперам та фондовому ринку України, Кабінет Міністрів України, про визнання недійсним засновницьких документів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Іллічівського райсуду м. Маріуполя з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними засновницьких документів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2014 року, у задоволені позову було відмовлено.

29 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд зазначеного судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами, вказуючи на те, що суд при винесенні рішення в суді першої інстанції посилався на Декрет КМУ № 57-93 від 20.05.1993 року «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду», на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2010 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 28.02.2011 року (справа №12/208пн), на підставі яких зробив висновок, що позивачі не є учасниками ТОВ «Ілліч-Сталь», не були засновниками ЗАТ «Ілліч-Сталь», а тому не мають право визнавати недійсними засновницькі документи ТОВ «Ілліч-Сталь» та не можуть бути акціонерами.

Позивач вважає, що згідно висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року, якою скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 25.05.2015 року у справі № 905/5689/13 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7.,ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 ,ОСОБА_11,ОСОБА_12. до Фонду державного майна України , ПАТ « ММК імені Ілліча», ПрАТ « Ілліч - Сталь», ОСОБА_13 про визнання не розподілу акцій між членами організації орендарів згідно п. 5 Декрету КМУ від 20.05.1993 року « Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду» при приватизації державного майна України і створення ВАТ « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та таким що порушує майнові права позивачів та іншим вимогам було встановлено недотримання відповідачами Декрету КМУ № 57-93 від 20.05.1993 року в період приватизації та утворення ВАТ «ММК ім. Ілліча» та ЗАТ «Ілліч-Сталь», що є нововиявленими обставинами та підставами для перегляду рішення від 18.02.2014 року. Суд вищої інстанції відзначив передчасним висновок судів попередніх інстанцій (рішення яких скасовані ) про те, що право одержати акції і набути корпоративні права акціонера вказаного товариства мала організація орендарів « ММК імені Ілліча « як юридична особа, до обов'язків якої не входив розподіл акцій, одержаних в процесі приватизації, серед членів ОО «ММК імені Ілліча» в порядку ст.5 Декрету КМ України від 20.05.1993 р. № 57-93.

Окрім того , в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 збільшив підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та доповнив посиланням на те , що окрім висновків Вищого господарського суду України в постанові від 11. 11. 2015 року , підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є господарське законодавство України, яке не було досконало йому відомо на час розгляду справи Іллічівським районним судом м. Маріуполя 18.02.2014 року. Договір оренди № Д-1842, укладений між Фондом державного майна України та організацією орендарів « ММК імені Ілліча « , не передбачав умов викупу, ціни, порядку, строків, способів та викупу державного майна; не вносились подібні зміни до договору, відсутні заяви сторін договору про припинення або зміну умов договору з 1993 року по сьогоднішній час. Припинення договору Д-1842 є незаконним та передчасним. Також в подальшому відбулась незаконна приватизація державного майна організацією орендарів. Крім того, заявник посилався на положення Законів України «Про обмеження монополізації» та «;Про захист економічної конкуренції», які були порушені при приватизації. Вважав, що Антимонопольний комітет України не мав права надавати згоду на викуп акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча», оскільки ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ПрАТ «Ілліч-Сталь» є єдиним суб'єктом господарювання. На думку заявника ОСОБА_2, висновки Вищого господарського суду України в постанові від 11.11.2015 року по справі №905/5698/13 та обставини, встановлені в ній, повністю спростовують висновки та обставини, що викладені в рішенні Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.02.2014 року по справі №264/5537/13-ц, та є підставою для його скасування і прийняття нового рішення.

На підставі викладеного просив скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду від 28 серпня 2014 року по справі №264/5537/13-ц та прийняти нове рішення з урахуванням правових висновків постанови ВГСУ від 11.11.2015 року по справі №905/5698/13.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 лютого 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за новоявленими обставинами було відмовлено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, рішення суду за нововиявленими обставинами та постановити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на порушення судом предметної підсудності , оскільки вважав , що питання про перегляд справи за нововиявленими обставинами слід було направити на розгляд до Господарського суду м. Києва, оскільки позов повинен був розглядатися господарським судом ..

Також на його думку , судом першої інстанції зроблено невірний правовий висновок відносно того що постанова Вищого Господарського суду м. Києва від 11.11.2015 року , якою скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року у справі № 905/5689/13 не є нововиявленими обставинами по даній справі . Суд не врахував ,що саме зазначеною постановою було встановлено факт недотримання відповідачами положень Декрету КМУ № 57-93 від 20.05.1993 року в період приватизації та утворення ВАТ «ММК ім. Ілліча» та ЗАТ «Ілліч-Сталь», а тому ці факти є нововиявленими обставинами та підставами для перегляду рішення від 18.02.2014 року. Суд вищої інстанції відзначив передчасним висновок судів попередніх інстанцій ( рішення яких скасовані ) про те, що право одержати акції і набути корпоративні права акціонера вказаного товариства мала організація орендарів « ММК імені Ілліча « як юридична особа, до обов'язків якої не входив розподіл акцій, одержаних в процесі приватизації, серед членів ОО «ММК імені Ілліча» в порядку ст.5 Декрету КМ України від 20.05.1993 р. № 57-93. « Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду» при приватизації державного майна України і створення ВАТ « Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» .

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 підтримував доводи апеляційної скарги , просив скасувати ухвалу суду та рішення суду , постановити нове рішення по суті позову та задовольнити вимоги .

Представник відповідачів ПАТ «» ММК імені Ілліча « та ПАТ « Ілліч - Сталь» Щербакова Н.В. просила ухвалу суду залишити без зміни,апеляційну скаргу- відхилити, посилалась на те ,що наведені позивачем доводи не є нововиявленими обставинами , тим більш , що постанова в іншій справі на яку посилався позивач має інший предмет спору.

Інші учасники процесу про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і позивач ОСОБА_5 та представник Щербакова Н.В. не заперечували розглядати справу у їх відсутність .

Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, ухвала суду- залишенню без змін виходячи з наступного

Відповідно до ч.1 ст 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази ,яким дав правильну правову оцінку, правильно застосував матеріальний закон.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2014 року у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Приватного акціонерного товариства «Ілліч-Сталь», треті особи: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, Фонд державного майна України, Національна комісія по цінним паперам та фондовому ринку України, Кабінет Міністрів України, про визнання недійсним засновницьких документів та відшкодування моральної шкоди було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2014 року вказане рішення суду було залишено без зміни.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки не було представлено достатніх доказів існування нововиявлених обставин для перегляду рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18 лютого 2014 року. По даному спору станом на 24.02.2015 року остаточного рішення суду, що набрало законної сили, прийнято не було. Спір по суті не вирішено, а відтак преюдиціальних обставин встановлено не було, На думку суду нововиявленою обставиною може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на час ухвалення рішення. Скасовані Вищим господарським судом України рішення попередніх інстанцій не були підставою для ухвалення рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2014 року, що підлягає перегляду. Внаслідок чого їх скасування прямо не впливає на рішення, прийняте Іллічівським районним судом м. Маріуполя від 18.02.2014 року по справі №264/5537/13-ц та не утворює нововиявлених обставин в розумінні пункту 3 частини 2 ст. 361 ЦПК України. Окрім того, суд першої інстанції вважав,що перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Вказані висновки суду є правильними , такими що відповідають вимогам закону , а тому колегія судів вважає . що з ними не можна не погодитись.

Зокрема, згідно з положеннями ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30.03.2012 року нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обовязки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами ОСОБА_5 . посилався на постанову Вищого господарського суду м. Києва від 11.11.2015 року , якою скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року у справі № 905/5689/13 .

Однак, зазначена постанова не відноситься до нововиявлених обставин в розумінні положень ст. 361 ЦПК України , нею не обґрунтовувалось судове рішення від 18 лютого 2014 року , вона не стосується даної справи за позовом ОСОБА_5

.Окрім того, предмет спору по справі № 905/5689/13 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7.,ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 ,ОСОБА_11,ОСОБА_12. до Фонду державного майна України , ПАТ « ММК імені Ілліча», ПрАТ « Ілліч - Сталь», інший і ці справи не пов'язані між собою.

Також слід зауважити ,що постанова Вищого господарського суду м. Києва від 11.11.2015 року не є рішенням по суті спору , не містить в собі будь-яких конкретних правових висновків , що стосувались би позову ОСОБА_5 та ставили би під сумнів правові висновки суду викладені у рішенні від 18 лютого 2014 року

З огляду на зазначене, є непереконливими доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те , що судом першої інстанції зроблені помилкові та неналежні висновки суду щодо наданих ним доказів, які є нововиявленими обставинами .

Судом першої інстанції дана належна оцінка обставинам справи , які доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Також не є переконливим посилання апелянта на порушення предметної підсудності по справі та необхідність направлення заяви про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами до господарського суду, оскільки законом не передбачено зміна підсудності на стадії розгляду заяви за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, 307 , 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2016 року відхилити.

Ухвалу Іллічівського районного суду Донецької області від 24 лютого 2016 року залишити без зміни .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :