Рішення № 57005134, 07.04.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2016 Справа № 920/252/16Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Даніловій Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/252/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метал - Конструкція,

м. Суми

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Сумижитло Сумської міської ради,

м. Суми

про стягнення 20 506 грн. 29 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 директор (наказ від 25.12.2000, № 1);

від відповідача: не зявився;

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві від 12.03.2016 № 03 просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 16 000 грн. 00 коп., пені в сумі 4506 грн. 29 коп., а також судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 07.04.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:

05 січня 2015 року між сторонами було укладено договір підряду № 6, за умовами якого підрядник приймає на себе зобовязання на власний ризик підготувати обєкт та забезпечити виконання ремонтно-будівельних робіт за завданням замовника, а замовник зобовязується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити в межах встановленого тарифу якісно та належно виконану роботу.

Матеріалами справи, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт б/н від 31.03.2015 підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором підряду на загальну суму 21797 грн. 59 коп.

Акти виконаних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за березень місяць 2015 року підписані та скріплені печатками уповноважними представниками сторін, без будь-яких зауважень щодо якості та терміну виконання робіт (а.с. 18-66).

Відповідно до приписів пункту 4.1. договору, розрахунок за фактично виконані роботи замовник здійснює протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт за типовою формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 та розрахунку.

Замовник здійснює розрахунки передбачені п.4.1 договору шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.4.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2015 відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 5797 грн. 59 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору повністю не оплатив вартість виконаних робіт, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 16 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.02.2016 становить 16 000 грн. 00 коп. (а. с. 67).

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем робіт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому відповідач не розрахувався за виконані роботи в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення підрядником взятих на себе зобовязань та строків звітування перед замовником про виконання своїх зобовязань, а також за порушення сторонами строків виконання їхніх зобовязань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми ненаданих або неоплачених послуг.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

За неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 4506 грн. 29 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи зазначене судом було перевірено розрахунок пені. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2016.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати за виконані роботи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп.. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 70, код 37654796) на користь Приватного підприємства «Метал-Конструкція» (40030, АДРЕСА_1, код 31311458) 16 000 грн. 00 коп. боргу, 4 506 грн. 29 коп. пені та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.04.2016.

Суддя ОСОБА_3