Рішення № 57004309, 05.04.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2016 р. Справа № 906/173/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. №6/02/16 від 12.02.2016

- від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 12.01.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (Житомирська область, Баранівський район, с. Радулин)

про стягнення 38550,35 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 326882,93 грн за неналежне виконання договору про надання послуг №ЖТ-7/15, з яких: 267850,00 грн - основана заборгованість, 12639,84 грн - пеня, 40177,50 грн - штраф, 858,59 грн - 3% річних, 5357,00 грн - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 29.02.2016 господарський суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання та зобов'язав сторони виконати вимоги ухвали.

Ухвалою від 22.03.2016 господарський суд відклав розгляд справи для витребувати у сторін додаткових доказів по справі.

28.03.20166 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, тому їх одночасне застосування свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне й те ж саме порушення. Крім того, станом на дату звернення до суду, у відповідача на розрахунковому рахунку є сума в розмірі більш ніж 75000,00 грн., однак у зв"язку з введенням НБУ ліквідації ПАТ КБ "Преміум", відповідач не має змоги розрахуватись з позивачем. Інших коштів на рахунках у відповідача не має; таким чином дані обставини виникли не з вини відповідача. В якості доказів долучено витяг з ЄДР від 21.03.2016, копії платіжного доручення №827 від 15.12.2016 та №866 від 25.12.2016, довідки Держгеокадастру у Баранівському районі від 21.01.2016, довідки від 18.02.2016 про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Преміум" та оголошення про ліквідацію банку (а. с. 53 - 72).

В засіданні суду представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав довідку про стан заборгованості, з якої вбачається, що борг відповідача на день розгляду справи складає 38550,35 грн, з яких: 30250,00 грн - основна сума боргу, 2761,66 грн - пеня, 4537,50 грн - штраф, 188,10 грн - 3 % річних та 813,09 грн інфляційні втрати. На підтвердження даних сум надано детальний розрахунок по кожному акту здачі - приймання робіт з врахуванням проплат. У зв"язку з цим слід зазначити, що виходячи зі змісту цих документів та раніше поданої позовної заяви, позивачем в засіданнях суду від 22.03.2016 та від 05.04.2016 надано розрахунок на 38550,35 грн, що є меншою сумою, ніж заявлено першочергово -39391,11 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

Тому суд розцінює вказану інформацію як заяву про зменшення розміру позовних вимог і ухвалює вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 38550,35 грн.

Представник відповідача в засіданні суду основну суму боргу визнав, проте заперечив щодо одночасного нарахування пені та штрафу за п. 5.2. Договору, так як вказаним пунктом передбачено застосування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а штрафу - за прострочення оплати наданих послуг. Тобто за одне й те ж саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (замовник/відповідач) було укладено Договір про надання послуг №062/15 (далі - Договір) (а. с.10 -14)

Згідно п.п.1.1, 1.2 Договору виконавець зобов'язався в порядку та на умовах даного Договору на території сільськогосподарських угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. Сторони домовились, що виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на умовах та в обсягах, зазначених в п.1.2 Договору. Сторони домовились, що загальний обсяг послуг по збиранню врожаю (сої) складає 200 га, а загальна вартість наданих послуг, в т.ч. ПДВ - 150000,00 грн.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 3.1 Договору сторони домовилися, що вартість послуг по збиранню врожаю за 1 (один) зібраний гектар зазначається в п.1.2 Договору. Вартість послуг за 1 зібраний гектар та/або обсяг надання послуг можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони укладають відповідну додаткову угоду.

Як вбачається з матеріалів справи 02.11.2015 сторони підписали додаткову угоду, якою погодили загальний обсяг послуг по збиранню врожаю (кукурудзи) - 150 га та загальну вартість наданих послуг, в т.ч. ПДВ - 105000,00 грн (а. с. 14).

Відповідно до п. 2.2. Договору за 5 календарних днів до планового початку надання виконавцем послуг, зазначених в п.1.2 Договору, замовник шляхом надіслання виконавцю заявки на надання послуг уточнює терміни початку збиральних робіт із зазначенням дати та адреси подачі техніки виконавця.

Так матеріалами справи підтверджено, що відповідач направив заявку на надання послуг по збиранню врожаю, із зазначенням адреси подачі: с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область та необхідної техніки (а. с. 15).

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг (сума до сплати Замовником) обчислюється виходячи з актів передачі - приймання наданих послуг, що підписані сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту (п.п. 3.3.,3.4 Договору).

Пунктом 3.7. Договору сторони домовилися, що їхні повноважні представники здійснюватимуть щоденний облік обсягу наданих послуг шляхом підписання актів звірки зібраної продукції, на підставі яких представники сторін підписують акт передачі - приймання наданих послуг за кожних зібраних 100 га врожаю або при закінченні обсягів наданих послуг протягом трьох календарних днів з моменту настання відповідної події.

Відповідно до п.7.1, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач на виконання умов Договору про надання послуг від 15.10.2015 надав відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на загальну суму 50250,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №205 від 05.11.2015, №255 від 16.12.2015 та №256 від 16.12.2015 (а. с.16 -18).

Крім того, в підтвердження виконання позивачем зобов"язання, в матеріалах справи є виставлені ним рахунки, а саме: рахунок №209 від 05.11.2015 на суму 39750,00 грн, рахунок №248 від 16.12.2015 на суму 3500,00 грн та рахунок №247 від 16.12.2015 на суму 7000,00 грн (а. с. 81 - 83).

Відповідач умови Договору, щодо оплати за отримані послуги виконав частково на суму 20000,00 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №827 від 15.12.2015 на суму 10000,00 грн та №866 від 25.12.2015 на суму 10000,00 грн (а. с. 67, 68) та банківськими виписками про рух коштів станом на 25.12.2015 та на 15.12.2015 (а. с. 49, 80).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія (а. с. 19) з вимогою сплатити наявну заборгованість за надані послуги, докази надсилання є опис та фіскальний чек від 16.12.2015 (а. с. 19 - 21). Проте дана претензія залишена відповідачем буз відповідача та задоволення.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на день звернення до суду склав 30250,00 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги, що у відповідності до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Пунктом 3 ст. 3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Договору про надання послуг №062/15 від 15.10.2015, який регулюється ст. 901 ЦК України.

За ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст. ст. 525 і 526 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - згідно із звичаями ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 30250,00грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Біріт імені Шевченка" основного боргу є обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що у зв'язку з процедурою ліквідації ПАТ "КБ "Преміум", в якому відкриті рахунки (а. с. 71), відповідач не має можливості розрахуватись з позивачем, тому борг виник не з його вини, слід зазначити, що статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак цивільних майнових відносин є юридична рівність їх учасників. Тобто, таку обставину як відсутність у боржника необхідних коштів можна визнати несприятливими наслідками здійснення господарської діяльності, відповідальність при настанні яких несе сам боржник. Отже, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об"єктивні обставини чи його суб"єктивна недбалість) (зокрема і неможливість розрахуватися у зв"язку з початком процедури ліквідації банку), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов"язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з нього 188,10 грн 3 % річних та 813,09 грн інфляційних втрат (а. с. 77 -79).

За ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних, суд вважає правомірно заявленою до стягнення суму у розмірі 188,10 грн 3% річних та 805,50 грн інфляційних втрат. В стягненні 7,59 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем було допущено арифметичну помилку при обрахунку інфляційних згідно з актом №205 від 05.11.2015.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2761,66 грн пені та 4537,50 грн штрафу, про що суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У постанові від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 ВСУ прийшов до висновку про неправомірність одночасного стягнення пені й штрафу за порушення господарського грошового зобов'язання. Так, ВСУ встановив, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору.

Умовами Договору передбачено застосування пені як виду цивільно - правової відповідальності за порушення замовником строків оплати по наданим послугам.

У той самий час, п. 5.2. Договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно -правової відповідальності за порушення строків оплати заборгованості. Отже дані умови Договору свідчать про одне й те ж порушення а саме, порушення строків оплати за надані послуги, а тому стягнення одночасно штрафу та пені не допускається.

В зв"язку з вищевикладеним, суд відмовляє в стягненні штрафу в сумі 4537,50 грн.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені в сумі 2761,66 грн, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 34005,26 грн, з яких: 30250,00 грн основного боргу, 188,10 грн 3% річних; 805,50 грн інфляційних втрат та 2761,66 грн пені. У стягненні 4537,50 грн штрафу та 7,59 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (12716, Житомирська область, Баранівський район, с. Радулин, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 38107051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корп. "З", код ЄДРПОУ 31303075):

- 30250,00 грн основного боргу;

- 188,10 грн 3% річних;

- 805,50 грн інфляційних втрат;

- 2761,66 грн пені;

- 1215,53 грн судового збору.

3. В частині стягнення 4537,50 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.04.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати: :

1- в справу;

2,3 - сторонам