Рішення № 57004276, 23.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2016р. Справа №905/3119/15

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, код ЄДРПОУ 32709929

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар, код ЄДРПОУ 33161769

про стягнення 30432955,78 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Ніколаєва Л.В.

Суддя: Сажнева М.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар про стягнення боргу у розмірі 30432955,78 грн з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору було укладено договір №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. поставки вугілля, внаслідок чого Державне підприємство «Вугілля України» сплатило на користь відповідача в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 125110894,12 грн за постачання товару, тоді як відповідач здійснив фактичне передання товару лише на суму 94677938,34 грн.

Позивач у судове засідання 23.03.2016р. не з’явився, про судове засідання 23.03.2016р. був обізнаний, про що свідчить зміст протоколу від 01.03.2016р.

Відповідач, зокрема, в судове засідання 23.03.2016р. не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102217709180.

У запереченнях на позовну заяву №189 від 30.11.2015р., листі №4 від 12.01.2016р. Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» будь-яких пояснень по суті спору не надало та просило зупинити провадження по справі до отримання відповідачем документів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин.

Вказане клопотання залишається судом без задоволення, а справа розглядається по суті, виходячи з наступного:

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про зупинення провадження по справі до отримання відповідачем документів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин заявником має бути доведено факт звернення за отриманням певних документів.

Проте, Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності обставин звернення відповідача до уповноважених органів з заявою про засвідчення настання форс-мажорних обставин до матеріалів справи не надано.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

При цьому, такої підстави для зупинення провадження по справі як необхідність надання стороні часу для отримання документів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин, діючим законодавством не передбачено.

Разом з тим, на переконання суду, задоволення клопотання про зупинення провадження по справі з визначених відповідачем підстав, порушує принцип рівності учасників перед законом і судом, виходячи з того, що відтерміновує у часі розгляд судом питання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми боргу.

Наразі, провадження по справі було порушено 17.11.2015р., внаслідок чого, за висновками суду, відповідач мав достатньо часу для отримання документів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 25.12.2012р. між Державним підприємством «Вугілля України» (покупець) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (постачальник) був укладений договір поставки №01-13/1-ЕНЦ.

У відповідності до п.п.1.1, 1.2 вказаного договору постачальник постачає покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах встановлених цим договором.

За приписами п.1.3 підписаного сторонами договору його загальна сума орієнтовно становить 500000000 грн з ПДВ.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. строк (термін) поставки вугілля: з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. включно. Місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоотримувача – ТЕС ПАТ «Центренерго».

За змістом п.9.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину (в редакції додаткової угоди №12-12/13 від 12.12.2013р.) договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

За умовами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначає позивач, Державне підприємство «Вугілля України» перерахувало відповідачу в якості попередньої оплати за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. грошові кошти у розмірі 125110894,12 грн. При цьому, відповідач обов’язок по поставці товару виконав лише на суму 94677938,34 грн, внаслідок чого, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» суми попередньої оплати у розмірі 30432955,78 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 125110894,12 грн, а також здійснення Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» поставки товару лише на суму 94677938,34 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами п.6.3 договору №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п.3.1.6 та 3.1.7 договору.

Згідно з п.6.3.1 договору №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. за письмовими повідомленнями покупця, затрати понесені ним відповідно до п.3.4.6 договору зараховуються постачальником як попередня оплата за договором. Також, у передбачених чинним законодавством випадках, на суму затрат покупця сторони можуть провести зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вказує позивач, Державне підприємство «Вугілля України» здійснило оплату вугілля за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. на загальну суму 125110894,12 грн.

При цьому, як свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки, Державне підприємство «Вугілля України» перерахувало на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на виконання договору №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. грошові кошти у розмірі 74190000 грн.

Одночасно, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 39636336,94 грн, а саме:

- №1341/10 від 12.08.2013р. на суму 4717145,48 грн,

- №1434/10 від 01.09.2013р. на суму 1933713,60 грн,

- №1617/10 від 09.10.2013р. на суму 5656573 грн,

- №1744/10 від 01.11.2013р. на суму 1692171,72 грн,

- №1873/10 від 02.12.2013р. на суму 2652162,17 грн,

- №2060/10 від 31.12.2013р. на суму 4844861,63 грн,

- №0010/10 від 08.01.2014р. на суму 158534,86 грн,

- №0921/02 від 22.05.2015р. на суму 18139709,34 грн.

Заява №1341/10 від 12.08.2013р. була вручена відповідачу – 16.08.2013р., №1434/10 від 01.09.2013р. – 06.09.2013р., №1617/10 від 09.10.2013р. – 14.10.2013р., №1744/10 від 01.11.2013р. – 12.11.2013р., №1873/10 від 02.12.2013р. – 18.12.2013р., №0010/10 від 08.01.2014р. - 16.01.2014р.

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні за змістом приписи містить ст.601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань. За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

З огляду на вищенаведене, за відсутності підстав вважати наведені вище заяви такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також враховуючи відсутність доказів їх невизнання безпосередньо відповідачем, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що грошове зобов’язання покупця перед продавцем з перерахування попередньої опрати товару за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. у відповідності до заяв №1341/10 від 12.08.2013р., №1434/10 від 01.09.2013р., №1617/10 від 09.10.2013р., №1744/10 від 01.11.2013р., №1873/10 від 02.12.2013р., №0010/10 від 08.01.2014р. є виконаним на загальну суму 16810300,83 грн.

При цьому, виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів вручення заяви №2060/10 від 31.12.2013р. на суму 4844861,63 грн, будь-які підстави вважати припиненими зобов’язання сторін на вказану суму на теперішній час відсутні.

Одночасно, як було зазначено судом вище, договір №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. був укладений на строк до 31.12.2014р. (з урахуванням змісту додаткової угоди №12-12/13 від 12.12.2013р.) та не містив умов про його автоматичну пролонгацію.

При цьому, заяву №0921/02 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 18139709,34 грн було оформлено 22.05.2015р.

Проте, за висновками суду, такі дії позивача не можуть бути розцінені як проведення попередньої оплати за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. з огляду на те, що на момент здійснення відповідного зарахування строк дії договору закінчився.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем на користь відповідача платіжних зобов’язань за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. на загальну суму 91000300,83 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Наразі, виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи актів, в період з 12.08.2013р. по 27.11.2014р. відповідач передав, а позивач прийняв за договором №01-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012р. вугільної продукції на загальну суму 87629842,29 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» боргу у розмірі 30432955,78 грн з ПДВ є такими, що підтверджені матеріалами справи на суму 3370458,54 грн, внаслідок чого підлягають частковому задоволенню на визначену судом суму.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар про стягнення боргу у розмірі 30432955,78 грн з ПДВ, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (85670, Донецька область, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 32709929) боргу у розмірі 3370458,54 грн з ПДВ, а також судовий збір в сумі 20234,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.03.2016р.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя М.В. Сажнева