Ухвала суду № 57003576, 23.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

23 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 1 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 грудня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ці судові рішення.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, а саме у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах положень Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода), пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2014 року, 19 лютого, 27 травня, 2 та 18 червня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Крім того, заявник посилається на ухвали суду касаційної інстанції від 27 травня та 2 червня 2015 року, як на підставу для перегляду, проте їх не можна вважати такими, що дають передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цими рішеннями не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвали не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_4 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2015 року.

Головуючий О.В. Кривенда Судді: В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко