Ухвала суду № 57003247, 15.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/202/16

Номер справи місцевого суду: 520/11026/14-к

Головуючий у першій інстанції Федулеєва Ю. О.

Доповідач Потанін О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Потаніна О.О.

суддів: Топал О.К., Гончарова О.О.

при секретарі Джинчарадзе Н.С.

за участю

прокурора Каражелязко А.В. Бічевського В.В.

захисника: ОСОБА_2

виправданої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури №1 м.Одеси на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Калчева, Болградського району, Одеської області, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, не одруженої, на утриманні неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

визнано невинуватою та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України, доля речових доказів вирішена,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку суду першої інстанції, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що згідно постанови №17 від 25.02.2009 року правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Порядку фінансування оздоровлення осіб у дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», фінансування оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею «Оздоровчі заклади» та кошторисами програм відділень Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей із зазначеною метою.

Головним бухгалтером КП «ПЕО Київського району» в період часу з 01.03.2013 по 02.06.2014 року згідно наказу № 6-К від 01.03.2013 КП «ПЕО Київського району» була призначена ОСОБА_3

В період часу з 10.05.2014 по 21.05.2014 (більш точний час не встановлено) ОСОБА_3, перебуваючи на посаді головного бухгалтера КП «ПЕО Київського району» та виконуючи обов'язки посадової особи, зловживаючи службовим становищем, з метою надання до Одеської міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та отримання путівок на оздоровлення та відпочинок дітей, які не є дітьми застрахованих осіб (співробітників) КП «ПЕО Київського району», склала офіційний документ - довіреність № 8 від 21.05.2014 наступним чином: маючи доступ до печатки КП «ГІЕО Київського району» поставила відбиток печатки на чистий аркуш формату А-4 і за допомогою комп'ютера та принтера виготовила друкований текст довіреності, в якій за допомогою невстановленої слідством особи підробила підпис виконуючого обов'язки директора КП «ПЕО Київського району» - ОСОБА_4

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України,тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів.

Провірив представлені докази по справі, допросив свідків і перевіривши матеріали справи суд першої інстанції не знайшов доказів по обвинувальному акту яки б підтверджували то, що обвинувачена скоїла правопорушення в якому її звинувачують і виніс виправдальний вирок.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, направити справу в районний суд на новий розгляд в іншому складі суду. Вважає, що зазначений вирок підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, в ході допиту свідка ОСОБА_4 встановлено, що вона підписувала одну заявку на отримання путівки для оздоровлення дитини ОСОБА_3, однак було отримано у фонді соціального страхування 9 путівок для оздоровлення дітей, 8 з яких не є дітьми застрахованих осіб (співробітників) КП «ПЕО Київського району». Зазначені путівки, на підставі довіреності № 8 від 21.05.2014, отримані особисто ОСОБА_3

Крім того, під час допиту ОСОБА_3 на запитання прокурора: «У зв'язку з чим у довіреності № 8 від 21.05.2014 виконаний запис «путівки шт. дві?» відповіла, що зазначений запис виконаний особисто нею, однак за яких обставин вона не пам'ятає.

Таким чином, ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила факт внесення недостовірних відомостей у зазначену довіреність.

В порушення п. 2, 3 ч.І ст. 411 КПК України суд не взяв до уваги докази які могли істотно вплинули на його висновки, та судом, за наявності суперечних доказів, не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Так, висновки суду суперечать дослідженим обставинам справи, а саме: у вироку суд зазначив, що ОСОБА_4, неодноразово показувала, що будучи в.о. директора підприємства, печатку КП «ПЕО Київського району» приблизно з квітня - березня 2014 року, вона ніде не залишала та постійно носила її при собі.

Зазначене твердження суду спростовується показами свідка ОСОБА_5, яка працювала на посаді юриста КП «ПЕО Київського району».

Під час допиту ОСОБА_5 зазначила, що печатка КП «ПЕО Київського району» з приходом ОСОБА_4 на посаду керівника підприємства знаходилась в основному у ОСОБА_4, однак остання надавала вказану печатку співробітникам підприємства для роботи з документами та вона знаходилась у вільному доступі для працівників. Також, зазначила, що до печатки мала доступ і бухгалтер ОСОБА_3

Вказані покази ОСОБА_5 мали істотне значення для вирішення справи по суті, однак суд взагалі не дав їм оцінку та не зазначив у вироку чому взяті до уваги саме покази ОСОБА_4

Тобто висновок, до якого дійшов суд, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та протеричить зібраним по справі доказам.

Крім того, суддею Київського районного суду м. Одеси Федулеєвою Ю.О. в порушення ч. 4 ст. 95 КПК, з власної ініціативи, оголошено протокол допиту свідка ОСОБА_4, який був отриманий в ході досудового слідства, що є грубим порушенням кримінального процесуального закону щодо усності судового провадження та свідчить про упередженість суду при розгляді кримінального провадження та винесенні виправдувального вироку.

Заслухавши доповідь судді, доводи апеляційної скарги, прокурорів, яки підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_3 і постановити новий вирок, яким визнати її винною, заперечення виправданої ОСОБА_3 і її адвоката проти апеляційної скарги, заслухав останнє слово виправданої, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст..370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим винесене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Згідно ст..373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції дослідивши в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, приходить до висновку про недоведеність обвинувачення з наступних підстав.

Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину не визнала пояснила, що з 01.03.2013 по 02.06.2014 року вона працювала на Комунальному підприємстві Київського району.

Звільнилася за згодою сторін. Після того як звільнилася з боку підприємства ніяких претензій до неї не було. Щодо оформлення путівок зазначила, що це не входило в її обов'язки, але так як її дитина їхала до табору то саме їй доручили цим займатися. З керівником підприємства на якому вона працює було обговорено те, що діти працівників підприємства їдуть на відпочинок до табору для оздоровлення, кількість дітей також була обговорена.

Після того у травні місяці була заповнена заявка та відвезена до фонду соціального страхування, в заявці було вказано кількість путівок по яким будуть їхати діти. Через дві неділі була виготовлена довіреність і на її основі були отримані путівки. Після того як путівки були привезені на підприємство, виявилося що 8 із 9 дітей до табору не їдуть по різним причинам. Для того щоб путівки не були втрачені, було прийнято рішення яке вона погодила з керівництвом, про те, що поїдуть діти інші не з підприємства на якому вона працювала, а інші у яких батьки також працюють та сплачують податок. Після чого вона у фонді соціального страхування уточнила чи взагалі так можливо, щоб по цим путівкам їхали інші діти, на що їй відповіли, що так можливо і не важливо на якому підприємстві працюють батьки дітей які їхатимуть до табору. Також пояснили що батьки цих дітей повинні оформити заяву на ім'я її керівника з уточненням місця роботи та з проханням щоб дитина поїхала не з їхньої організації, а з організації у якій вона працювала. Путівки були отриманні та передані дітям, діти поїхали до табору та оздоровилися. Всі грошові кошти, які були отримані за путівки були перераховані на рахунок фонду соціального страхування. Керівник ОСОБА_4 все знала, так як обвинувачена всі питання обговорювала з нею. Саме ОСОБА_4 і ставила печать, яка знаходилася лише у неї. Довіреність вона виготовила та залишила на підприємстві для ОСОБА_4, так як коли вона приїзд жала, її не було. Коли їхала за путівками то заїхала та забрала підписану з печаткою довіреність. Також відповідаючи на запитання захисника повідомила, що вона не заперечувала проти проведення почеркознавчої експертизи, але ніхто не пропонував її проведення, зразків почерку для проведення почеркознавчої експертизи у неї не брали.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченою ОСОБА_3 знайома, разом працювали. Щодо отримання обвинуваченою путівок пояснила, що отримують путівки тільки діти співробітників підприємства, складаючи заяву. Вона ставить печатку та підпис на заявках, які заповнює головний бухгалтер. На даних путівках, у кількості дев'яти штук, вона підпис та печать не ставила. Путівки ОСОБА_3 отримала без її відома. Щодо довіреності зазначила, що вона її не підписувала та печать не ставила. Вказана довіреність - підроблена. Між тим відповідаючи на запитання пояснила, що печатка з березня 2014 р. знаходилася тільки у неї.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що займає посаду головного бухгалтера КП «ПЕО Київського району» з 03.06.2014 року. Приблизно в 20-х числах травня 2014 року ОСОБА_3 прийшла разом зі своїм чоловіком в офіс підприємства, де написала власноруч заяву про звільнення, в той же день власноруч склала акт прийому-передачі, згідно якого було передано ключ від сейфа, ключ від офісу, електронний ключ для входу в «інтернет-банкінг». Відповідного акта прийому-передачі бухгалтерської документації не оформлялося. Через кілька днів, факсом з ФСС прийшла факсограма про прохання заповнити номери путівок і анкетні дані дітей. На наступний день він поїхав до ФСС, для того, щоб здати заявку-розрахунок і з'ясувати як правильно заповнювати таблицю, де йому стало відомо, що КП «ПЕО Київського району» отримало путівки для відпочинку дітей у табір «Плай» у кількості 9 шт. Після чого про даний факт він повідомив в.о. директора підприємства ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_21. суду показала, що з 2012 року перебуває на посаді головного спеціаліста Одеської міської виконавчої дирекції ФСС з ТВП. В її службові обов'язки входить: отримання, розподіл та видача путівок, прийняття від організацій, підприємств та установ, які сплачують страхові внески.

Щорічно з виконавчої дирекції Одеського обласного ФСС з ТВП в Одеську міську виконавчу дирекцію ФСС з ТВП надходять путівки на дитячі оздоровчі заклади, в яких вже є друк оздоровчого закладу та підпису директора, куди будуть відправлятися діти на оздоровлення. Дані путівки реєструються в електронному журналі №4 в Одеській міській виконавчій дирекції ФСС з ТВП. Після того як в Одеську міську виконавчу дирекцію ФСС з ТВП надійдуть дитячі путівки на оздоровлення, співробітники Одеської міської виконавчої дирекції ФСС з ТВП розсилають по організаціям повідомлення про те, що вже в наявності є дитячі путівки на оздоровлення. Після чого директора або матеріально-відповідальні особи даних підприємств, установ та організацій подають заявку і довіреність, в яких має бути зазначено кількість путівок, підписи директора і повинна стояти печатка цієї організації. Оригінали довіреностей, які надають директора або матеріально-відповідальні особи даних підприємств зберігаються в Одеській міській виконавчій дирекції ФСС з ТВП.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 2011 року працює в КП «прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» м. Одеси, з 2011 року по 10.06.2014 працювала в посаді юриста КП «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району», з 10.06.2014 року перебуває на посаді економіста КП «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району». В її обов'язки як юриста до 10.06.2014 року входило: представляти інтереси КП «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» в судах, органах юстиції та інших установах, обробка вхідної кореспонденції, ведення протоколів, відповіді на кореспонденцію. В період часу з 01.03.2014 по 02.06.2014 на посаді головного бухгалтера КП «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» м. Одеси працювала ОСОБА_3. У посадові обов'язки ОСОБА_3 входило здійснення контролю за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечення раціональної організації обліку та звітності; організація і контроль складання розрахунків щодо використання власних коштів, платежів до бюджету, своєчасність і правильність складання звітності; здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань і так далі по посадовій інструкції. Приблизно, 22.05.2014 ОСОБА_3 написала заяву про звільнення і 02.06.2014 р. ОСОБА_3 була звільнена з посади. Після чого на посаду головного бухгалтера був призначений - ОСОБА_6 з 03.06.2014, якого в.о. директора попросила зробити звірку по фондам і платежах і який приблизно 04.06.2013 року повідомив, що в Одеській міській виконавчій дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було виділено КП «прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» м. Одеси 9 путівок в ЗУОВ «Плай», які були отримані за дорученням від імені в.о. директора - ОСОБА_4

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що її син ОСОБА_9 навчається в одному класі з сином обвинуваченої ОСОБА_3. Приблизно 10.05.2014 року ОСОБА_3 повідомила свідку, що в неї є дитячі путівки в оздоровчий табір, котрий розташований в с. Сергіївка і вартість путівки складає 480 гривень. Також через деякий час свідку зателефонувала її знайома ОСОБА_22 та запитала, чи не може ОСОБА_3 дістати путівки і для її двох дітей. Свідок звернулась до ОСОБА_3, на що остання сказала, що може дістати ще дві путівки. Приблизно 27.05.2014 року ОСОБА_3 принесла чотири путівки на яких були печатки якихось підприємств, був вказаний строк заїзду з 01.06.2014 року по 21.06.2014 року. Свідок власноруч вписала дані дітей у путівки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що обіймає посаду начальника юридичного відділу Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності. Дану посаду займає з 27.05.2013 року. В функціональні обов'язки входить загальне керівництво юридичним відділом Фонду, представництво інтересів Фонду в різних органах державної влади та судах.

Фонд в рамках даного кримінального провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 - колишнього головного бухгалтера Комунального підприємства «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» (далі - КП «ПЕО Київського району» ) не яких претензій до ОСОБА_3 не має.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з 2013 року перебуває на посаді начальника фінансово-економічного відділу Одеської обласної виконавчої дирекції ФСС з ТВП.

В її службові обов'язки входить: перерахування і фінансування на підставі договорів, укладених Одеської обласної виконавчою дирекцією ФСС з ТВП. Щодо обставин скоєння правопорушення обвинуваченою їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що приблизно 26.05.2014 року їй зателефонувала її знайома ОСОБА_13 та запропонувала відправити сина у дитячий табір, розташований у с. Сергіївка. Вона погодилася та передала гроші, отримавши путівку дитина поїхала до табіру. Вартість путівки складала 480 грн.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що в середині травня 2014 року знаходилась у своєї знайомої ОСОБА_13, де також, з ними знаходилась її знайома на ім'я ОСОБА_14 зі своїм сином ОСОБА_15. ОСОБА_14 сказала, що вона може дістати дитячі путівки за якими можливо відправити дітей в оздоровчий табір. Також пояснила, що дістати ці путівки вона може через соціальне страхування і потрібно буде сплатити лише 10 відсотків від вартості, тобто 480 гривень. Вона погодилася, власноручно внесла дані своєї дитини у путівку, і передала ОСОБА_14 480 гривень.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працює директором ТОВ « Курортне об'єднання «Сонячний беріг». У травні 2014 року ТОВ « Курортне об'єднання «Сонячний беріг» виграло тендер у Фонді соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності і надало дитячі путівки на літній період 2014 року і накладні. Вартість однієї путівки на період 21 день складає 4 тисячі 800 гривень 60 копійок. Діти в «Плай» оздоровлюються в період з

01.06.2014року по 31.08.2014 року. Коли дитина прибуває до «Плай», батьки надають путівку в якій вказується прізвище ім'я, по-батькові, дата народження дитини,також, яка організація направила дітей на відпочинок, і печатка вказаної організації. Також, на путівках стоїть печатка ТОВ « Курортне об'єднання «Сонячний беріг» і строк перебування а відпочинку. Путівки здаються та реєструються в журналі реєстрації путівок, також складаються списки дітей. Після відпочинку корінець путівки передається на підприємство від якого дитина була направлена на відпочинок.

Також під час судового розгляду були дослідженні надані прокурором наступні письмові докази:

- заява ОСОБА_17 від 06.06.2014 року, згідно якої ОСОБА_4 звернувшись до начальника Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, повідомила, що ОСОБА_3 підробила її підпис в довіреності яку надала в Одеську міську ВД ООВ ФСС з ТВП та отримала путівки і оформила на них дітей які не працюють в КП «ПЕО Київського району м. Одеси»;

Щодо вказаної заяви з боку в.о. директора ОСОБА_4, яка до речі несе відповідальність за фінансово - господарську діяльність, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 звернулася з заявою 06.06.2014 року, саме вже після того як 22.05.2014 року прокуратурою району було проведено перевірку діяльності службових осіб комунального підприємства «ПЕО Київського району», та встановлено, що Фондом безпідставно перераховувалися грошові кошти для матеріального забезпечення осіб, які не були працівниками КП «ПЕО Київського району».

-копія довіреності № 8 від 21.05.2014 року, видана гол. бухгалтеру ОСОБА_3 на отримання путівок, підписана керівником підприємства ОСОБА_4, та засвідчена печаткою;

-копія заявки страхувальника про виділення путівок за рахунок коштів Фонду до дитячих закладів оздоровлення КП «ПЕО Київського району», підписана керівником ОСОБА_4;

- копія накладної № 1101 від 21.05.2014 року про отримання дев'яти путівок;

-копії дитячих путівок №000963;000961;№ 000918; № 000923; № 000922; № 000921; №

000919; № 000917; № 000920;

-копія заяви ОСОБА_3 від 22.05.2014 року про звільнення із займаної посади;

-копія трудової книжки ОСОБА_3;

-копія наказу №31-к від 02.06.2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера;

-копія наказу № 6-к від 01.03.2013 року про прийняття на роботу ОСОБА_18;

-копія платіжного доручення № 2 PL583090 від 28.05.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 на рахунок утримувача Одеська міська ВД ООВ ФСС з ТВП сплачено 4320,54 грн.;

-акт позапланової перевірки з питань правомірності видачі путівок для оздоровлення та відпочинку дітей від 25.06.2014 року, згідно якого встановлені численні порушення з питань правомірності видачі путівок для оздоровлення та відпочинок дітей, та наслідками перевірки, було встановлено, що до бюджету Фонду підлягають поверненню неправомірно витрачені кошти фонду в сумі 34564,32 грн.;

-копія договору про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення за держані кошти №31 від 12.05.2014 року, згідно якого замовником послуг є Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, а виконавцем є ТОВ «Курортне об'єднання «Сонячний берег»;

-додаток №1 до договору про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення за держані кошти №31 від 12.05.2014 року,з графіком, кількістю та ціною путівок для закупівлі в 2014 році;

-додаток № 2 до договору про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення за держані кошти №31 від 12.05.2014 року з калькуляцією вартості послуг ТОВ «Курортне об'єднання «Сонячний берег» на 2014 рік ;

-висновок судово - почеркознавчої експертизи від 27.06.2014 року, згідно якого «підпис в графі «керівник підприємства» на оригіналі довіреності № 8 від 21.05.2014 року ОСОБА_17, виконаний не ОСОБА_17, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_17; відбиток печатки «КП Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району 31506504», який є в представленому на дослідження оригіналі довіреності №8 від 21.05.2014 КП «ПЕО Київського району» м. Одеси на ім'я ОСОБА_3 виконан мастичним кліше з набору типографського шрифту.

Друкований текст, був нанесений поверх відбитка печатки»;

- протокол огляду предмету від 29 липня 2014 року, згідно якого слідчий в присутності понятих оглянула документ - довіреність №8 від 21.05.2014 року, видану на ім'я головного бухгалтера ОСОБА_3 на отримання від Одеської міської ВД ФСС ТВП цінностей за накладною 1101 від 21.05.2014- путівок;

-постанова про визнання речових доказів та їх передачу на зберігання від 29.07.2014 року, згідно якої довіреність №8 від 21.05.2014 року, видану на ім'я головного бухгалтера ОСОБА_3 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні;

-оригінал довіреності № 8 від 21.05.2014 року якою ОСОБА_3 уповноважено отримати путівки;

-вимога про судимість, згідно якої ОСОБА_3, раніше не судима;

-копія паспорту громадянки України ОСОБА_3;

-характеристика ОСОБА_3 надана КП «ПЕО Київського району», згідно якої ОСОБА_3 характеризується негативно;

-копія посадової інструкції головного бухгалтера КП «ПЕО Київського району», без дати та підпису;

-характеристика на ОСОБА_3 надана директором школи, де навчається дитина ОСОБА_3, згідно якої обвинувачена характеризується виключно позитивно;

-характеристика на ОСОБА_3 за місцем мешкання, згідно якої характеризується виключно позитивно.

Суд, дослідивши зібрані під час досудового розслідування в ході досудового слідства та перевірені судом докази в їх сукупності прийшов до висновку, що в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч.І КК України свого підтвердження на знайшло.

Так ст. 366 ч.І КК України, передбачено кримінальну відповідальність за - складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч.1 ст. 366 КК дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Стороною обвинувачення ні під час досудового слідства ні під час судового слідства так і не було конкретизовано під які саме признаки ч.1 ст.366 КК України підпадають дії обвинуваченої ОСОБА_3

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Дослідження, аналіз та оцінка наданих доказів органом досудового слідства дало суду першої інстанції встановити слідуче.

Що стосується події кримінального правопорушення, то стороною обвинувачення взагалі не визначено ні місця, ні часу, ні способу вчинення кримінального правопорушення

Так, на думку обвинувачення, ОСОБА_3 скоїла правопорушення « В період часу з 10.05.2014р. по 21.05.2015р....маючи доступ до печатки КП «ДЕО Київського району» поставила відбиток печатки на чистий аркуш формату А 4 і за допомогою комп'ютера та принтера виготовила друкований текст довіреності, в якій за допомогою невстановленої слідством особи підробила підпис виконуючого обов'язки директора КП «ПЕО Київського району» - ОСОБА_4» в той же час проаналізовані докази даний висновок не підтверджують

Дане твердження прокурора спростовується поясненнями свідка ОСОБА_4, які вона дала безпосередньо у залі суду.

Так свідок ОСОБА_4 неодноразово зазначала, що будучи в.о. директора підприємства, печатку КП «ПЕО Київського району» приблизно з квітня - березня 2014р. по теперішній час, вона ніде на залишала і постійно носила її при собі. Це було пов'язано зі складними відношеннями у колективі підприємства.

Тобто обвинувачена не мала вільного доступу до печатки та не могла нею скористуватися в період з 10.05.14р. по 21.05.14р., як то зазначає сторона обвинувачення. В той же час посилання інших свідків, що всі службові особи могли користуватись печаткою в разі необхідності не свідчить про те, що нею скористалась обвинувачена, а не інша особа.

Також на думку суду не витримує жодної критики твердження прокурора щодо способу

скоєння правопорушення, а саме, - «........поставила відбиток печатки на чистий аркуш

формату А 4 і за допомогою комп'ютера та принтера виготовила друкований текст довіреності, в якій за допомогою невстановленої слідством особи підробила підпис виконуючого обов'язки директора КП «ПЕО Київського району» - ОСОБА_4».

З зазначеного вбачається, що стороною обвинувачення чітко встановлено, що ОСОБА_3, безпосередньо не підробляла будь-який підпис взагалі.

Обвинувачена між тим, ніколи не спростовувала факт виготовлення самої довіреності №8 від 21.05.2014р., яку вона виготовила за вказівкою керівника, та залишила на столі керівник для підпису та проставляння печатки підприємства.

Як було встановлено під час судового слідства, в КП «ПЕО Київського району» не було відповідальної особи за оформлення та видачу довіреностей. В посадові обов'язки ОСОБА_3 також не входило виготовлення довіреностей та подібних документів. Згідно пояснень свідків в судовому засіданні, при необхідності довіреність виготовляла та особа на яку покладав цей обов'язок керівник.

Крім того пояснення свідка ОСОБА_17 що ОСОБА_3 підробила її підпис і поставила без її дозволу печатку, так як вона не давала дозволу на отримання путівок, носить голослівний характер пов'язаний з особистими неприязненими стосунками і спростовується заявою в ФСС про виділення путівок 9 шт. підписаною особисто ОСОБА_17 і яка ніким не оспорюється.

Дана заява свідчить про те, що ОСОБА_17 давала згоду на отримання путівок, а питання про незаконність видачи путівок були пов'язані з проводимою перевіркою і бажанням керівника перекласти встановлені порушення на якогось з підлеглих.

Сторона обвинувачення, вказуючи, що обвинувачена за допомогою невстановленої особи підробила підпис виконуючого обов'язки директора КП «ПЕО Київського району» м. Одеси, але під час досудового розслідування навіть не перевірено проведенням судово-почеркознавчої експертизи, чи саме ОСОБА_3 поставила підпис в довіреності в графі «керівник підприємства».

Провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачену, свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до переконання, що як під час досудового розслідування справи, так і під час судового розгляду не встановлено в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч.І ст. 366 КК України, тому вона підлягає визнанню не винуватою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.6 ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені п.1, 2 частини першої цієї статті, а це встановлення відсутності події кримінального правопорушення або встановлення відсутності в діях складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду суд зобов'язаний ухвалити виправдальний вирок.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчинені злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 92 ,93 КПК України, згідно яких збирання доказів здійснюється виключно сторонами кримінального провадження, а не судом, обов'язок доказування обставин передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора, оцінюючи всі докази в їх сукупності, керуючись ст. 94 КПК України, яка вимагає, оцінювання судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, в їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що в діях обвинуваченої не встановлено наявність складу злочину передбаченого ч.І ст. 366 КК України і тому відносно неї необхідно ухвалити виправдальний вирок

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції колегія судів встановила, що висновки суду підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду; суд взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; в судовому рішенні зазначено чому суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення - через те, що суд визнав докази, подані стороною обвинувачення недопустимими, оскільки вони отримані з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, з чим погоджується колегія суддів.

Ухвалений судом першої інстанції виправдувальний вирок є законним, що з огляду на приведені колегією суддів підстави, виключає доводи апеляційної скарги прокурора про наявність у кримінальному провадженні допустимих та належних доказів для постановлення нового обвинувального вироку в апеляційній інстанції. Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у апеляційній скарзі немає.

На всі питання які відображені в доводах апеляції прокурора дані обґрунтовані відповіді які спростовують доводи обвинувачення

Таким чином, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження розглянуто судом у відповідності з вимогами КПК України і суд обґрунтовано, керуючись вимогами ст. 17 КПК України, виправдав ОСОБА_3 за недоведеністю її вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2015 року, яким ОСОБА_3 визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.366 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3 місяців з моменту набрання ухвалою законної сили, в порядку ст.ст. 425, 426 КПК України.

Судді: Потанін О.О.

Топал О.К.

Гончаров О.О.