Ухвала суду № 57002970, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/440/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 813/8236/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максрембуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Максрембуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «ВТ-Техбуд», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Гарант-буд-сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «Інтеграл Ай ті», ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 02.10.2013 № 109/39-10/31729918, в якому за господарськими операціями з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «АРС Трейд» встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 п.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за рахунок безтоварних операцій всього на суму 1 308 653,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено зниження податку на додану вартість всього на суму 1 140 164 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 21.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000652210/5637, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 321 962,50 грн., в тому числі за основним платежем 1 308 653,00 грн. та штрафними санкціями 13 309,00 грн.;

- №0000662210/5638, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 570 514,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 140 164,00 грн. та штрафними санкціями 430 350,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Лідерком», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ТОВ «АРС Трейд» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі будівельних робіт, видатковими та податковими накладні, платіжними документами.

Також, судами встановлено, що придбані позивачем у вказаних контрагентів товари та роботи, були використані ним у своїй господарській діяльності. Жодних розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях позивача та його контрагентів податковим органом не встановлено. Всі вказані контрагенти на час укладення відповідних договорів з позивачем та їх виконання були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Також, судами обох інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки вказані акти фіксують лише факт неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та не можуть давати оцінку реальності укладених правочинів.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, посилання відповідача на інформацію, зібрану в ході розслідування кримінальної справи №41/0279, правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, тоді як відповідачем не було надано такого вироку суду. Натомість, як зазначив суд апеляційної інстанції, кримінальна справа №41/0279 була закрита постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області ще від 22.10.2012 (в частині всіх вказаних вище контрагентів) за недоведеністю вини та відсутністю складу злочину.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль