Ухвала суду № 57002960, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/5455/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним наказ Державної фіскальної служби України № 641 від 27 серпня 2015 року про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України першого заступника начальника Миколаївської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Поновлено на посаді першого заступника начальника Миколаївської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1 з 28 серпня 2015 року. Стягнуто з Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19011,02 грн.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2016 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано скаржнику строк до 24 березня 2016 року для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, надання копій оскаржуваних судових рішень та документа про сплату судового збору у розмірі ставки, що підлягає сплаті за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, і яка складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому, звернуто увагу відповідача на те, що згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

На виконання вимог ухвали судді від 03 березня 2016 року відповідачем 24 березня 2016 року надіслано до Вищого адміністративного суду України ксерокопії оскаржуваних судових рішень.

02 квітня 2016 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України надіслано платіжне доручення №251 від 23 березня 2016 року про сплату судового збору у розмірі 584,64 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закон України «Про судовий збір» у редакції зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIІІ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 584,64 грн. за подання касаційної скарги на судове рішення, яким задоволено позовні вимоги про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 19011,02 грн., що мають одночасно майновий та немайновий характер, не відповідає розміру ставки, передбаченої підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIІІ.

Отже, оскільки на момент постановлення даної ухвали недоліки, зазначені в ухвалі судді про залишення касаційної скарги без руху від 03 березня 2016 року, відповідачем належним чином не усунені, а саме, не надано документ про сплату судового збору у повному розмірі та копій оскаржуваних судових рішень, завірених відповідно до Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 174 від 17 грудня 2013 року, тому відповідно до вимог статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду касаційної інстанції в установленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути відповідачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного Я.Л. Іваненко

суду України