Ухвала суду № 57002847, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/29340/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Водолій-Логістік» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування рішення та стягнення суми, за касаційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року ТОВ «Водолій-Логістік» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнання протиправними та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-Порт» № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718 від 14.12.2013, стягнути з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на його користь суми надмірно сплачених платежів на загальну суму 132495,44 грн., з яких мита у сумі 25479,89 грн. та податку на додану вартість у сумі 107015,55 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-Порт» № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718 від 14.12.2013. Стягнуто з Південної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «Водолій-Логістік» суми надмірно сплачених платежів на загальну суму 132495,44 грн., з яких мита у сумі 25479,89 грн. та податку на додану вартість у сумі 107015,55 грн.

У касаційній скарзі Південна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що згідно контракту № 02-11 від 27.01.2011 та з урахуванням додаткових угод до нього, укладеного між позивачем як покупцем та компанією The company Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина) як продавцем, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сталеві радіатори; номенклатура, кількість товару, ціна за одиницю товару узгоджені сторонами та визначені у рахунках-фактурах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною.

04.12.2013 на виконання вказаного контракту з метою митного оформлення товару ТОВ «Водолій-Логістік» подало до Південної митниці Міндоходів митну декларацію № 500060001/2013/053581 із доповненнями та зазначеними у них додатками, у якій митна вартість товарів за вищезазначеним контрактом у кількості 107814,43 кг нетто визначена за основним - першим методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме, за ціною договору (вартість операції) - 115535,05 євро (1253889,77 грн.х10,852895 євро).

Листом від 04.12.2013 відповідач повідомив декларанта про наступне: у зв'язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої систему аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті № 02-11 від 27.01.2011, доповненні до зовнішньоекономічного контракту № 9 від 31.12.2012 та в інвойсах відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача. Запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) переклад експортної декларації країни відправлення.

У листі від 04.12.2013 позивач просив відповідача прийняти декларацію митної вартості та випустити товар, що декларується у вільний обіг з застосуванням першого методу визначення митної вартості за ціною договору, з тих підстав що контракт та інвойси - це документи неоднорідні і є широке коло підписантів за документами, які їх оформлюють, тобто порушень або підробок у документах допущено не було і додаткові документи, такі як «виписка з бухгалтерської документації» для підтвердження заявленої позивачем митної вартості не повинні бути затребувані, зауваживши також, що: інвойси та пакувальні листи не містять розбіжностей ні по назві товару, ні по його кількості, а ні по вазі, чи то нетто, чи то брутто. Вказано, що в інвойсах та пакувальних листах проставлений один і той самий номер заказу позивача на постачальника, яким вони пов'язані один до одного; якісні характеристики товарів підтверджуються вже поданими позивачем турецьким сертифікатом якості та українським сертифікатом відповідності; вартісні характеристики товарів підтверджуються вже поданим висновком ТПП.

До зазначеної заяви-відповіді позивачем додано: копію листа виробника сталевих радіаторів «Termo Teknik» щодо кола підписантів за документами та печаток компанії від 04.12.2013 року; таблицю розрахунку вартості одиниці виробу на одиницю ваги.

Крім того, декларантом зазначено, що 09.12.2013 ним були надані наступні додаткові документи: заява № 236-В від 05.12.2013 з додатками; лист виробника б/н щодо підписів та печаток від 04.12.2013; таблиця розрахунку вартості одиниці виробу на одиницю ваги від 04.12.2013; переклад експортної декларації 13343100ЕХ208216; прайс-лист виробника; каталог виробника б/н від 20.02.2005.

14.12.2013 Південною митницею м/п «Одеса-порт» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610168/2, відповідно до якого митна вартість товарів за ВМД № 500060001/2013/053581 визначена за резервним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у загальній сумі 161980,39 євро, виходячи з вартості за одиницю - 1,5024 євро. У рішенні зазначено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 27.01.2011 № 02-11, інвойси від 19.11.2013 № 6870-6872, 6874, 6875, 6913, копія вантажної митної декларації країни відправлення від 22.11.2013 № 13343100ЕХ208216, сертифікат про проходження товару від 22.11.2013 № В0760626 та інші товаросупровідні документи. У зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 27.01.2011 № 02-11, доповненні до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2012 № 9 та в інвойсах від 19.11.2013 № 6870-6872, 6874, 6875, 6913 відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача. Таким чином вказано про виникнення підстав вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості. В наданих декларантом додаткових документах відсутня виписка з бухгалтерської документації, тобто відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару. Зазначено, що у наданому прайс-листі від 01.01.2013 - 31.12.2013 № б/н немає посилання на зовнішньоекономічний договір. Також, у висновку ТПП від 21.11.2013 № 001153 зазначено середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - ВМД від 04.12.2013 № 500060001/2013/053515 - 1,5024 євро за кг, ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1,0716 євро за кг. Зазначено, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

14.12.2013 Південною митницею м/п «Одеса-порт» складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00718

Позивачем сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/055453 від 16.12.2013 з урахуванням загальної суми коригування митної вартості товарів, здійсненої Південною митницею - 132495,44 грн., з яких мито у сумі 25479,89 гривень та податок на додану вартість у сумі 107015,55 грн.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів м/п «Одеса-Порт» № 500060001/2013/610168/2 від 14.12.2013 про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено, що подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вказаний висновок таким, що зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У частинах 1, 2 статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з вимогами частин 3-8 статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, як визначено у частині 1 статті 54 МК, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, судами попередніх інстанцій не було предметом дослідження які саме документи декларант подав до митного органу, окрім митної декларації № 500060001/2013/053581, на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, у розумінні вимог частини 2 статті 53 МК, за результатом розгляду яких у митного органу виникли сумніви у достовірності викладених у них відомостей.

Тільки після встановлення вказаних обставин можливо зробити висновок щодо наявності підстав для проведення з цього приводу процедури консультацій між митним органом та декларантом, а відтак законності та обґрунтованості спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених сум, суми виходи з того, що прийняття відповідачем неправомірного рішення призвело до надмірної сплати позивачем сум, які підлягають поверненню.

Між тим, дійшовши такого висновку судами не досліджувалось питання дотримання позивачем порядку їх повернення.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

За таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, підтверджених доказами.

Частиною 2 статті 227 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: