Ухвала суду № 57002711, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/26744/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015

у справі № 804/3063/14

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 27.01.2014 № 0000471703, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 102 754,63 грн. за основним платежем та на 51377,32 грн. за штрафними санкціями;

від 27.01.2014 № 0000481703 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ га 13007,89 грн. за основним платежем та на 6503,95 грн. за штрафними санкціями;

від 27.01.2014 № 0000561703, згідно з яким СПД ОСОБА_1 донараховано грошове зобов'язання з єдиного внеску в сумі 77731,12 грн. за основним платежем та 38865,56 грн. за штрафними санкціями;

від 27.01.2014 № 0000571703, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити єдиний внесок у розмірі 16907,64 грн. за основним платежем та 5547,95 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що податкові наслідки операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор» (далі - ТОВ «Матадор») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Ремарк» були визначені та відображені у податковому обліку позивача у відповідності з їх дійсним економічним змістом на підставі належним чином оформлених первинних документів; суми єдиного внеску були обчислені та сплачені СПД ОСОБА_1 у відповідності з положеннями Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообо'язкове державне соціальне страхування».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про суперечливість та недостовірність відомостей щодо змісту господарських операцій платника зі спірними контрагентами у поданих платником первинних документів; наголошує на неможливості виконання ТОВ «Матадор» задекларованих поставок робіт позивачеві в силу відсутності необхідних ресурсів; посилається на протиправність врахування платником у складі витрат, що зменшують оподатковуваний дохід, вартості матеріалів, використаних при ремонті орендованих основних фондів як таких, що належать іншій особі; стверджує про невиконання позивачем обов'язку з нарахування та сплати до бюджету єдиного внеску за ставкою 37,26 % при виплаті заробітної плати найманому працівнику - ОСОБА_2

У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 24.12.2013 № 1244/173/НОМЕР_5.

Перевіркою встановлено:

протиправне формування платником витрат та податкового кредиту з ПДВ за фіктивними операціями з придбання у ТОВ «Матадор» навантажувально-розвантажувальних робіт за договором від 01.02.2012 №17; ставлячи під сумнів реальність виконання цих операцій, Інспекція послалася на обставини, установлені у рамках проведення заходів з податкового контролю відносно цього постачальника, щодо провадження ним протиправної діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам, відсутності у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування за операціями з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) у відповідному періоді;

відображення у податковому обліку СПД ОСОБА_1 операцій з придбання товарів (теплозвукоізоляції, шпаклівки фасадної, грунтуючої фарби тощо) у ТОВ «Ремарк», які не пов'язані з одержанням доходу;

нарахування та виплату позвиачем заробітної плати найманому працівнику ОСОБА_2 без нарахуваняня та сплати до бюджету єдиного внеску.

По епізоду, пов'язаному з відображенням СПД ОСОБА_1 у податковому обліку операцій з придбання витратних матеріалів у ТОВ «Ремарк», суди встановили, що зазначений товар було використано позивачем для ремонту орендованого нею офісного приміщення за договором від 01.07.2012 № 1207-1 (укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Груп»); при цьому пунктом 1.3.2 попереднього договору від 01.03.2012 було визначено обов'язок орендаря (позивача у справі) власними силами та за власний рахунок здійснити ремонт приміщення до укладення договору оренди.

Наведені обставини, які не були спростовані Інспекцією у ході вирішення цього спору, цілком об'єктивно були розцінені судами як доказ господарського характеру розглядуваних витрат.

Адже за змістом пункту 138.1. статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Підпунктом «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК у складі загальновиробничих витрат передбачено витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 цієї ж статті ПК до складу адміністративних витрат включаються, зокрема, витрати на утримання основних засобів (амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Таким чином, витрати платника на ремонт приміщень, що використовуються ним у власній господарській діяльності, є складовою витрат операційної діяльності та підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу такого платника.

Надаючи правову оцінку операціям платника з ТОВ «Матадор», суди встановили, що за договором від 01.02.2012 № 17 названий контрагент зобов'язався виконати з використанням власних засобів вантажно-розвантажувальні роботи; на підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано акти прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку про оплату цих робіт в безготівковому порядку, поаткові накладні, які були визнані судами належним свідченням товарності розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що правила формування податкового кредиту, наведені у пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), а також умови врахування у податковому обліку фізичних осіб - підприємців витрат (що визначається з огляду на відсильну норму пункту 177.4 статті 177 за правилами а розділу ІІІ ПК) передбачають реальність виконання операції з придбання товарів, робіт, послуг та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Реальність господарської операції визначається на підставі аналізу фактичних змін майнового стану її учасників, що встановлюється на підставі первинних документів, які підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Наведене у світлі обставин даної справи передбачає встановлення, відносно якого саме товару (вантажу) виконувалися спірні вантажно-розвантажувальні роботи та у рамках яких саме поставок (у тому числі з урахуванням умов таких поставок та обов'язків постачальника і покупця), з'ясування місця виконання цих робіт.

Зокрема, перевірці підлягають доводи позивача відносно того, що ТОВ «Матадор» здійснювалося розвантаження гранітного щебеню, поставленого позивачеві виробниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Токмакський гранітний кар'єр», Трудівським кар'єроуправлінням ДП «»Управління підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський каменний кар'єр»; визначені договорами з цими постачальниками умови поставок та розподілу обов'язків з транспортування, розвантаження товару.

За твердженнями Інспекції, ТОВ «Мадатор» бракує управлінського та/або технічного персоналу та матеріальних ресурсів для виконання даного виду робіт (як-от місць з під'їзними коліями для залізничного транспорту), що може свідчити про неможливість здійснення ним реальних господарських операцій з урахуванням часу, місця, знаходження майна, обсягу матеріальних активів, економічно необхідних для виконання розглядуваних зобов'язань. Однак у справі залишилися недослідженими і нез'ясованими обставини про те, чи ТОВ «Мадатор» було спроможним виконати роботи (надати послуги), замовлені СПД ОСОБА_1; чи могло виконати замовлений обсяг та вид робіт у строки, відображені в актах; чиїми силами та засобами виконувалися зазначені роботи тощо.

Також при оцінці цих операцій судам слід було врахувати, що за звичаями ділового обороту вантажно-розвантажувальні роботи придбаваються у складі транспортно-експедиційних послуг; у зв'язку з цим дослідженню підлягають причини залучення позивачем окремого контрагента для виконання розглядуваних робіт.

Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових грошових зобов'язань на підставі таких операцій. У цьому зв'язку не менш важливим є й те, що за відсутності належної доказової бази касаційний суд обмежений в можливості сформулювати правовий висновок про те, як слід правильно застосовувати норми податкового законодавства, правильність застосування яких оспорюється в заяві.

Задовольняючи позовні вимоги по епізоду, пов'язаному з нарахуванням позивачеві єдиного внеску на суму заробітної плати, виплаченої найманому працівникові - ОСОБА_2, суди послалися на протиправність повторного нарахування Інспекцією єдиного внеску на доход, виплачений ОСОБА_2

Втім зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається підстав для такого висновку. Так, у розділі 3.1.2 акта перевірки Інспекцією перелічено випадки виплати позивачем заробітної плати названому працівникові за платіжними відомостями без нарахування та сплати єдиного внеску за ставкою 37,26 %. Втім вказані обставини не одержали будь-якої правової оцінки під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій, що унеможливлює перевірку касаційним судом правильності ухвалених у справі судових актів в цій частині.

З урахуванням викладеного, незважаючи на правильність окремих висновків судів попередніх інстанцій, відсутність розмежування оспорюваних нарахувань за окремими епізодами виключає можливість виокремлення протиправних донарахувань від тих, що підлягають додатковій перевірці. У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду для усунення наведеної у цій ухвалі неповноти встановлення обставин цієї справи та прийняття правильного по суті спору рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 804/3063/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько