Ухвала суду № 57002631, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/46153/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Борисенко І.В.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №2а-111/09/0770

за позовомСпільного українсько-угорського підприємства «Геліос»доУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 року Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» (далі по тексту - позивач, СП «Геліос») звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №642-23-1-19110530/4932, №641-23-1-19110530/4937, №64523-1-19110530/4935 від 09 вересня 2002 року, №647-23-1-19110530/4937 та №646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року, позов СП «Геліос» задоволено частково. Визнано недійсними у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ №641-23-1-19110530/4931, №642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року та №647-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року. Зобов'язано Ужгородську МДПІ повернути з бюджету СП «Геліос» суму 31266,47 грн. шляхом надання відповідної довідки до територіального відділення державного казначейства.

За результатами перегляду зазначених судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 26 грудня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До початку нового судового розгляду позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, а саме просив:

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року на суму 19994 грн., № 647-23-1-19110530/4937 від 09 серпня 2002 року на суму 41705,70 грн., № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн., № 645-23-1-19110530/4935 від 09 вересня 2002 року на суму 2065,89 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року на суму 960 грн.;

- визнати, що Ужгородська МДПІ незаконно зняла кошти на підставі платіжних вимог № 86 від 15 грудня 2003 року на суму 21720,99 грн., № 88 від 15 грудня 2003 року на суму 11543,37 грн., № 87 від 15 грудня 2003 року на суму 68 грн.;

- зобов'язати Ужгородську МДПІ повернути грошові кошти в сумі 33332,36 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос»;

- зобов'язати Ужгородську МДПІ надати до Державного казначейства висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД, починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США - 108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року до участі у справі залучено Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області як другого відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позовну заяву в частині вимоги про зобов'язання відповідача надати до Державного казначейства висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД, починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США - 108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос» залишено без розгляду.

За наслідками розгляду решти позовних вимог постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 642-23-1-19110530/4932 та № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року, податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 642-23-1-19110530/4932, № 642-23-1-19110530/4937, № 642-23-1-19110530/4936 від 09 вересня 2002 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області та СП «Геліос» звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. СП «Геліос» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду. Відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

За результатами розгляду касаційних скарг позивача та відповідача Вищим адміністративним судом України 24 червня 2015 року винесено постанову, якою касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а касаційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» задовольнено частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасовано в частині скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року, податкових повідомлень - рішень № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року задоволено частково.

Визнано податкові повідомлення - рішення № 647-23-1-19110530/4937 та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року протиправними в частині визначення штрафу за здійснення торгівельної діяльності без застосування реєстраторів розрахункових операцій та штрафу за здійснення торговельної діяльності як податкового зобов'язання. В іншій частині в задоволенні позову Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» відмовлено.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишено без змін.

29 липня 2015 року за результатами розгляду клопотання Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» про повернення судових витрат, понесених під час розгляду справи №2а-111/09/0770 Вищим адміністративним судом України винесено додаткову постанову, якою стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» судові витрати в сумі 744,77 грн.

07 грудня 2015 року до Вищого адміністративного суду України від Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» надійшла заява, в якій на підставі статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України позивач просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У разі неподання такого звіту, накласти на начальника Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області п. Кісюк О.В., відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат в сумі 27560,00 грн.

Половину суми штрафу стягнути на користь Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос», іншу половину - до Державного бюджету України.

Розглянувши заяву СП «Геліос», подану в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту заяви СП «Геліос» в ній порушене питання щодо запровадження судового контролю за виконанням додаткової постанови Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України 744,77 грн. судових витрат.

Згідно з приписами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Станом на момент розгляду заяви СП «Геліос», правова норма, закріплена у частині 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондується з положеннями абзацу 7 пункту 4 частини 1 статті 163, абзацу 5 пункту 4 частини 1 статті 207 та абзацу 5 пункту 4 частини 1 статті 232 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Наведена позиція висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 09 січня 2013 року № 28/12/13-13, а також в ухвалах названого суду від 20 листопада 2014 року у справі № К/800/57378/14, від 25 вересня 2014 року у справі № К/800/18471/14, від 29 січня 2014 року у справі № К/800/56190/13.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області не є відповідачем у справі за позовом СП «Геліос», що також виключає встановлення судового контролю за діями названого органу, вчиненими на виконання додаткової постанови Вищого адміністративного суду України.

Так само не підлягає задоволенню вимога СП «Геліос» про накладення на начальника Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області штрафу у разі неподання звіту про виконання судового рішення, оскільки є похідною від вимоги про встановлення судового контролю, яка не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Керуючись статтями 230, 231, 232, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №2а-111/09/0770 за позовом Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: І.В. Борисенко

Т.М. Шипуліна

Суддя А.М. Лосєв