Ухвала суду № 57002579, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

22.03.2016 № К/800/48608/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2» на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №П/811/637/15 за позовомКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області доКомунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2» простягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з Комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2» податковий борг в розмірі 216 691,80 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, позов задоволено та стягнуто з комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2» на користь Державного бюджету України в особі Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податковий борг з земельного податку у сумі 216691,80 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити на новий розгляд, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №43/1530/22223953 від 08.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009851800 від 24.06.2011, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 278213,43 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40420,45 грн.

За результатами оскарження відповідачем в судовому порядку названого податкового повідомлення-рішення постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 у справі №1170/2а-578/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, позов КЗ «ОСДЮШОР-2» до Кіровоградської ОДПІ задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0009851800 від 24.06.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 77690,41 грн. основного платежу та 24251,67 грн. штрафних фінансових санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

На підставі акту перевірки №43/1530/22223953 від 08.06.2011 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі №1170/2а-578/12 Кіровоградська ОДПІ у відповідності з п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, прийняла податкове повідомлення-рішення №0009851800 від 18.07.2014, яким КЗ «ОСДЮШОР-2» визначено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 216691,80 грн., у т.ч. 200523,02 грн. - основний платіж та 16168,78 грн. - штрафні фінансові санкції, та яке отримано відповідачем 22.07.2014.

11.09.2014 позивачем складена податкова вимога №1584-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 10.09.2014 становить 216691,80 грн. Податкова вимога отримана відповідача 29.09.2014.

Судами також встановлено, що грошове зобов'язання з земельного податку в розмірі 216691,80 грн. нараховане позивачем податковим повідомленням-рішенням № 0009851800 від 24.06.2011 та стягується в судовому порядку з дотриманням строку давності, визначеного п.102.1 ст.102 ПК України.

Оскільки, відповідачем сума податкового боргу в розмірі 216691,80 грн. не була сплачена, останній звернувся за її стягненням до суду.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги мотивував рішення доведеністю матеріалами справи наявності у відповідача податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою відповідача у самостійному погашенні грошового зобов'язання, і який може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу відповідно до приписів п.п.102.1, 201.4 ст.102 Податкового кодексу України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відтак, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що саме з дати набрання законної судовим рішенням (01.04.2014) слід вважати узгодженим грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 216691,80 грн., визначене податковим органом податковим повідомленням-рішенням №0009851800 від 18.07.2014, і відповідно з цієї дати розпочинається законодавчо встановлений строк, протягом якого платник податків зобов'язаний самостійно погасити таку узгоджену суму.

Отже, звертаючись до суду 03.03.2015 з вимогою про стягнення податкового боргу, позивач діяв з дотриманням вимог, встановлених п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума грошового зобов'язання у розмірі 216691,80 грн. набула статусу податкового боргу. Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Враховуючи вимоги наведених норм, приймаючи до уваги, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош