Ухвала суду № 57002568, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

22.03.2016 № К/800/25693/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства «Імпакт» на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №810/6696/14 за позовомПриватного підприємства «Імпакт» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дій, наказу та податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Імпакт» про визнання протиправними дій стосовно видачі наказу від 16.12.2013 №844 та його скасування, а також щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 №000026/22-04/10.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2013 відповідачем направлено до позивача (отримано позивачем 14.11.2013) запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» №3075/10-02/22-4 з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження стосовно формування податкового кредиту з контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд», а саме: договори, видаткові та податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти виконаних робіт чи послуг, первинні касові та банківські документи, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та журнали оренди в розрізі субрахунків по рахунках та інші регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено проведення операцій з контрагентами. Позивачу для подачі витребуваних документів було встановлено строк протягом 10-ти робочих днів з дня надходження запиту, який не виконано.

Докази на підтвердження направлення на адресу відповідача протягом 10-ти робочих днів листа-відповіді №8 від 22.11.2013 у матеріалах справи відсутні, а лист-відповідь №9 від 23.12.2013 позивачем направлено на адресу відповідача після закінчення строку, встановленого для подачі податковому органу витребуваних документів.

16.12.2013 відповідачем видано наказ №844 про проведення у період з 16 по 19 грудня 2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «КФ «Агротранс», ПП «Юг Зерно - Трейд», за періоди з 01 по 31 серпня 2011 року, з 01 по 30 вересня 2011 року, з 01 по 31 січня 2013 року.

Копію вказаного наказу надіслано позивачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0911701926865.

Окрім того, судами було встановлено, що у наказі № 844 від 16.12.2013 була допущена описка, а саме: у п. 1 помилково зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача повинна проводитись тривалістю 5 робочих днів з 13.12.2013.

Водночас, як зазначено у п. 2.1 акту перевірки № 2470/10-02-22-04/31678570/73 від 20.12.2013 перевірка фактично проводилася у період з 16 по 19 грудня 2013 року, зважаючи на що, суди дійшли висновку, що допущена відповідачем технічна описка у спірному наказі не вплинула на зміст встановленого порушення вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.12.2013 №2470/10-02-22-04/31678570/73, згідно з висновками якого відповідачем встановлено заниження податкового зобов'язання за серпень 2011 року у сумі 11 840,00 грн., за вересень 2011 року - 24 157,16 грн., яке підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за відповідні періоди на загальну суму 35 997,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

13.01.2014 на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000026/22-04/10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44996,00 грн., з якої за основним платежем - 35997,00 грн., за штрафними санкціями - 8999,00 грн.

Відмову в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та встановили відсутність порушених прав, свобод чи інтересів позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм та приймаючи до уваги, що в межах даних спірних правовідносин підтверджено наявність підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що визначена в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, і обґрунтоване видання наказу, копія якого була направлена позивачу з дотриманням вимог, встановлених статтею 79 Податкового кодексу України, суди дійшли правильного висновку, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне погодитись з тим, що допущена відповідачем технічна описка у наказі №844 від 16.12.2013 не вплинула на зміст встановленого порушення вимог податкового законодавства, має формальний характер і не може бути підставою для його скасування.

Судами також встановлено, що 19 вересня та 17 жовтня 2011 року позивачем до відповідача на електронних носіях були подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року та додатки №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в яких у складі податкового кредиту відображено податок на додану вартість, вирахуваного на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» у сумі 11840,00 грн. та 24157,16 грн.

12.02.2013 позивачем до відповідача на електронних носіях було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року та додаток №5 до цієї декларації, згідно якого зі складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року позивачем було виключено суму податку на додану вартість, вирахувану позивачем на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» на суму 11840,00 грн. та 24157,16 грн. відповідно.

Позивач скористався правом внесення змін до податкової звітності шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період, що регулюється статтею 50 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено для платника податку два способи самостійного виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації: 1) подання уточнюючого розрахунку; 2) зазначення відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Разом з тим, абзацом третім пункту 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме ця вимога податкового законодавства щодо сплати 3 % або нарахування 5 % штрафу платником податку не виконана. При цьому у податкового органу та у суду відсутні повноваження або компетенція щодо нарахування зазначеного розміру штрафу, оскільки таке право надано виключно платнику податку, який ним не скористався ні під час складання податкової декларації з уточненими показниками ні на час розгляду справи судами. Таким чином, відповідачем правильно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким згідно з п.п.54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п.п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу визначено основну суму грошового зобов'язання 35997 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 25 %, оскільки позивачем не подано уточнюючого розрахунку зі сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, та не відображено суми недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку, відтак ним не було дотримано законодавчих вимог ч. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Враховуючи вимоги наведених норм, з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпакт» - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько