Ухвала суду № 57002561, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/48925/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013

у справі № 825/1846/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" (далі - ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство")

про нарахування та стягнення грошових зобов'язань,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов ОДПІ задоволено: ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" нараховані грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 165938,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції 41484,50 грн. та зобов'язано їх сплатити до державного бюджету.

В касаційній скарзі ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.06.2010 по 31.12.2012, за підсумками якої складено акт від 02.04.2013 № 290/22-37139103. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" допустило ряд порушень податкового законодавства, в тому числі, підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, яка діяла до 01.01.2013; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 153.2.1, 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого підприємством у ІV кварталі 2012 року занижено оподатковуваний доход на 790180,00 грн. та податок на прибуток на 165938,00 грн. Такі висновки ОДПІ вмотивовані посиланням на обставини щодо реалізації позивачем кукурудзи фуражної за цінами нижчими, ніж звичайні. При цьому, як на доказ останнього, ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману від Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза", викладену в листі від 27.03.2013 № 1498 на запит ОДПІ від 15.03.2013 № 3874/9/22-016 щодо рівня звичайних цін при оптовому продажу на експорт кукурудзи 3 класу на дату укладення зовнішньоекономічного контракту ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство", згідно яких середній рівень розрахункових цін на кукурудзу фуражну становить 211,44 доларів США.

На підставі цього акта ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 № 0000262202125, яким ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 165938,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 41484,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 № 0000262202125 до Чернігівської ДПА зазначене податкове повідомлення - рішення було відкликано.

На підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК, яким передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, ОДПІ звернулося до суду з позовом.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" та фірмою «NEW ZEALAND AGROSELL LIMITED» (Нова Зеландія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.06.2012 № 17/06/12-C, за умовами якого позивач на умовах СРТ (Інкотермс-2000) експортує кукурудзу для кормових потреб українського походження урожаю 2012 року в кількості 2700,0 тон (+/-10%) по ціні 175,00 доларів США за 1 метричну тонну.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що укладений позивачем експортний контракт за своїм видом відноситься до довготермінового форвардного договору, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, ціна якого встановлюється відповідно до кон'юнктури ринку. Суд дійшов висновку, що контролюючий орган, визначаючи рівень звичайних цін, діяв всупереч підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, яким передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Задоволення позову судом апеляційної інстанції обґрунтовано посиланням на встановлені у справі обставини, що поставка на експорт товару за зовнішньоекономічним контрактом від 15.06.2012 № 17/06/12-C мала разовий характер, що підтверджено копією вантажної митної декларації від 23.12.2012 (а.с. 58), внаслідок чого відсутні підстави вважати, що така поставка кукурудзи відбувалася за довготерміновим договором; період з моменту укладення контракту до моменту поставки склав 6 місяців, внаслідок чого ціни на товар мали встановлюватися відповідно до кон'юнктури ринку поточного періоду, рівень яких міг змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, виробника, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку, тощо. Згідно з довідкою ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 01.04.2013 середній рівень розрахункових цін на кукурудзу фуражну на час продажу товару дорівнював 211,44 доларів США; згідно з прогнозуванням цін, виконаного Консалтинговою Агенцією «ААА», експортна ціна на кукурудзу зростає з досягненням станом на 14.06.2012 та 15.06.2012 рівня 210,00 доларів США (за курсом НБУ) та 208,00 доларів США (за міжбанківським курсом) за тонну відповідно (а.с.103).

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153 статті 153 ПК дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Нормою підпункту 153.2.3 положення цього підпункту поширено на операції, зокрема з особами, які не є платниками податку на прибуток.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.01.2013) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПК.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 ПК обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Відповідно до пункту 39.15 цієї статті в редакції, чинній до 01.09.2013 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04 липня 2013 року № 408-VII) у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Визнаючи доказом рівня звичайних цін інформацію, викладену в довідці Консалтингової Агенції «ААА» від 23.04.2013, суд першої інстанції, пославшись тільки на пояснення представника відповідача щодо значного зростання посівів кукурудзи як в Україні, так і за кордоном у 2012 році, внаслідок чого у першій половині 2012 року відбувався стабільний "обвал" цін на кукурудзу, не звернув уваги на той факт, що такої інформації вказана довідка не містить (а.с. 102).

З врахуванням цього оцінка доказів у справі судом першої інстанції не відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, обставини щодо звичайних цін на експортований позивачем товар, які суд першої інстанції вважав встановленими, правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними. Апеляційний суд обґрунтовано на підставі довідки ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 01.04.2013 визнав доведеним ДПІ в судовому процесі, що ціна реалізації відповідачем кукурудзи на експорт була нижчою за звичайну ціну і відрізнялась від останньої більш, як на 20 відсотків, а відтак відповідно до підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК відповідач повинен був задекларувати за ІV квартал 2012 року оподатковуваний доход, виходячи з рівня звичайних цін, та сплатити податок з цього доходу в сумі 165938,00 грн. Не виконання позивачем податкового обов'язку є підставою для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом другим пункту 123.1 статті 123 ПК в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев