Ухвала суду № 57002534, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ К/800/1946/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 813/1093/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Трейд"

до Інспекції

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Інспекції з проведення камеральних перевірок, оформлені актами від 12.10.2012 № 348/15-20, № 349/15-20, № 350/15-20, № 351/15-20. № 352/15-20 та № 352/3/15-20, а також визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 № 0000641540/18815, № 0000631540/18816, № 0000621540/18817, № 0000611540/18819, № 0000601540/18820 та №0000591540/18822.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, позов задоволено частково; визнати протиправними дії Інспекції щодо дослідження під час проведення камеральних перевірок правомірності включення до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених за господарськими операціями платника з товариством з обмеженою відповідальністю «Камо», за результатами яких складено перелічені акти; визнано протиправними і скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що правовий аналіз первинних документів платника не охоплюється межами камеральної перевірки, у зв'язку з чим оспорювані акти індивідуальної дії є незаконними як такі, що ґрунтуються на матеріалах перевірок, проведених суб'єктом владних повноважень з перевищенням законодавчо визначеної компетенції.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні перевірки проведені податковим органом з дотриманням вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК), та наголошує на протиправності формування платником податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних особою без статусу платника ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральні перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року. За результатами цих перевірок відповідачем складено акти 12.10.2012 № 348/15-20, № 349/15-20, № 350/15-20, № 351/15-20. № 352/15-20 та № 352/3/15-20, в яких викладено висновок Інспекції про протиправне включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю «Камо», реєстрацію якого платником ПДВ анульовано 19.10.2011.

Наведене слугувало підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень від 13.11.2012 № 0000641540/18815, № 0000631540/18816, № 0000621540/18817, № 0000611540/18819, № 0000601540/18820 та №0000591540/18822, згідно з якими Товариству збільшено грошові зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) на 17143,75 грн., 3423 грн., 7690,50 грн., 13608 грн., 1528,50 грн. та на 7509 грн., відповідно.

Проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК). Пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

У справі, що переглядається, мотивом для прийняття оскаржуваних судових рішень слугували висновки Інспекції, зроблені за результатами аналізу первинних документів (податкових накладних), на підставі яких були сформовані показники податкової звітності Товариства.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком правомірно скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування судових актів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 у справі № 813/1093/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько