Ухвала суду № 57002496, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"22" березня 2016 р. №К/800/51872/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Паляниця» на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі №П/811/327/15 за позовомПриватного акціонерного товариства «Паляниця»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Паляниця» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 15.10.2014 № 0000772204.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у даній справі скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 17.09.2014 по 23.09.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Запорізький коксохімремонт» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, за результатами якої 30.09.2014 складено акт №51/11-23-22-04/00378767, згідно висновків останнього позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 38465 грн.

Підставою для висновків про наявність вищезазначених порушень, стали висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських відносин ПрАТ «Паляниця» з ТОВ «Запорізький коксохімремонт», відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення замовлених операцій. При цьому, такі висновки ґрунтуються також на тому, що по контрагенту ТОВ «Запорізький коксохімремонт» станом на 18.09.2014 рахується кредиторська заборгованість в сумі 230790,0 грн.

На підставі акту перевірки 15.10.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000772204, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 57698 грн., з яких за основним платежем - 38465 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19233 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Запорізький коксохімремонт») є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій; сума податкового кредиту, визначена позивачем в результаті господарських взаємовідносин та на підставі виданих контрагентом податкових накладних, сформована правомірно; контрагент позивача є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з надання послуг маркетингових досліджень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, апеляційний суд дійшов протилежного висновку, мотивуючи його не підтвердженням ПрАТ «Паляниця» витрат, як засобу оплати за отримані від ТОВ «Запорізький коксохімремонт» послуги, оскільки відсутні виписки по банківським рахункам та платіжні доручення, а зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Запорізький коксохімремонт» відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ №555382 у період з 08.09.2010 р. по 08.09.2015 р. має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Відповідно до свідоцтва про право власності позивачу належить комплекс будівель, розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка 60.

Відповідно до договору підряду від 24.10.2011 р. ТОВ «Запорізький коксохімремонт» у листопаді 2011 року виконало ремонтні роботи у виробничих приміщеннях за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка 60 на суму 230790,00 грн., у тому числі ПДВ - 38465,67 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та податковою накладною. Суму 38465,67 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Запорізький коксохімремонт» підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, недійсними в судовому порядку не визнавались. А також встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

В той же час, суд апеляційної інстанції, встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг за договором від 24.10.2011 та відсутні виписки по банківським рахункам, які б підтвердили рух коштів від позивача до виконавця ТОВ «Запорізький коксохімремонт», дійшов висновку, що позивачем не доведена зміна його майнового стану та активів, відповідно витрати, здійснені та задекларовані ПрАТ «Паляниця», не пов'язані з отриманням послуг.

Між тим, наведені апеляційним судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного правочину за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись невиконанням умов договору позивачем щодо оплати придбаних робіт. Навпаки наявність підтвердженої кредиторської заборгованості свідчить про зміну в активах позивача.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

Поруч з цим, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Окрім того в акті перевірки податковий орган взагалі не перевіряв та не описував порушення у формуванні позивачем податкового кредиту через наявність кредиторської заборгованості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Паляниця» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 скасувати та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош