Ухвала суду № 57002199, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 273/22757/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/3083/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись в жовтні 2014 року з зазначеним вище позовом обґрунтовувала свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири, за яким її батько - ОСОБА_7 подарував їй це майно. Вказуючи при цьому, що на час проживання в спірній квартирі разом із своїми дітьми у неї склалися напружені стосунки із відповідачем, який чинив їй перешкоди в користуванні власністю. Одного разу вона вийшла з квартири, а відповідач змінив вхідні замки і таким чином перешкоджає їй у доступі до квартири. Іншого житла вона не має, і враховуючи те, що вона разом з чотирма дітьми залишилася на вулиці, просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позов було задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, а саме частиною квартири АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року було виправлено описку в рішенні суду, та викладено другий абзац резолютивної частини наступним чином, «зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1».

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а також зупинення провадження до вирішення цивільної справи № 760/8958/15 -ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Позивач не визнана подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Відповідач ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( свідоцтво про смерть від 31.12.2015 року серії НОМЕР_1). Враховуючи, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правовідносини що виникли між сторонами не допускають правонаступництва, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без зупинення провадження.

Відповідач ОСОБА_9 будучи повідомленою про розгляд справи в судове засідання не з'явилася, поважність причин неявки суду не повідомила.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що заявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 22.06.2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності : ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в рівних долях.

ОСОБА_7 (батько позивача) подарував свою частину квартири (1/3) позивачу на підставі договору дарування від 25.07.2005 року., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ШвецьЛ.С.

ОСОБА_8 подарувала свою частину спірної квартири (1/3) ОСОБА_7 на підставі договору дарування квартири, останній в свою чергу, 18.11.2014 року подарував цю частку ОСОБА_9

Згідно довідки від 14.11.2014 року виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Центру обслуговування споживачів №2 в спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які регулюють виниклі спірні правовідносини сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні власністю та вселення в спірну квартиру, оскільки відповідач порушує право позивача як власника на вільне користування і розпорядження своїм майном.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач вказував на залишення судом першої інстанції поза увагою факту тимчасового проживання позивача у спірній квартирі, а саме з 6 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року. Після чого вона за власним бажанням зібрала свої речі та виїхала з квартири. За ці три тижні проживання у квартирі позивач вчинила ряд навмисних насильницький дій по відношенню до матері відповідача - ОСОБА_8, а саме: погрожувала вбивством та застосуванням насилля, що спричинить тяжкі тілесні ушкодження; неодноразово погрожувала помістити ОСОБА_8 в психіатричний заклад; перешкоджала у користуванні належним їй майном, та намагалася вижити її із квартири З приводу насильницьких дій позивача ОСОБА_8 зверталася до міліції, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Так як у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Поведінка позивача, про яку вказує особа що подала скарг, відносно осіб які зареєстровані в квартирі не може бути правовою підставою для обмеження власника у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном. Виходячи з того, що підстави припинення права власності визначені законодавчо ( ст. 346 ЦК). І на час розгляду справи про них заявлено не було.

У той час як за правилами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наявність у позивача іншого жилого приміщення в якому він зареєстрований та проживає не надає право відповідачам як співвласникам майна чинити перешкоди в користуванні часткою майна що належить позивачу та знаходиться поза межами її фактичного перебування.

Також в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд в порушення ст. 201 ЦПК України не зупинив провадження до розгляду іншої справи № 760/8958/15 -ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності. Так як у разі винесення рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на частку квартири у неї не буде підстав для вселення. Враховуючи те, що спільне проживання сторін у спірній квартирі є неможливим через напружені стосунки між ними.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження, суд першої інстанції правомірно виходив з відсутності підстав які б унеможливлювали розгляд даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: