Постанова № 57001788, 06.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа№ 910/28581/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Кравченко Т.В., дов. від 25.12.2015 №168,

від відповідача ОСОБА_3, дов. 28.02.2016 №229,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (підписане 25.01.2016)

у справі №910/28581/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про розірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр (ДВ) - 07, виселення з нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії та стягнення 124 680,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен», або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, або відповідач) про розірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр (ДВ)-07; стягнення 111 290,80 грн боргу з врахуванням індексу інфляції, 12 446,15 грн пені, 944,03 грн 3% річних; виселення ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходяться за адресою: станція метро «Палац Спорту»; зобов'язання ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро «Палац спорту», загальною площею 11,0 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/28581/15 позов задоволено.

Розірвано договір оренди від 31.10.2007 № 148-Упр (ДВ)-07, який укладений між КП «Київський метрополітен» та ФОП ОСОБА_4, з моменту набрання чинності прийнятого судом рішення.

Виселено ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту».

Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належить відповідачу та знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 11,0 кв.м.

Стягнуто з відповідач на користь позивача 111 290, 80 грн основного боргу, 12 446, 15 грн пені, 944,03 грн 3% річних, 5 524, 22 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано відхилено доводи про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем по орендній платі, що призвело до необґрунтованого висновку про несплату відповідачем орендних платежів, що стало підставою для розірвання договору оренди.

За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати у зв'язку з діями позивача по відключенню тимчасових споруд (кіосків) відповідача від електроживлення. А відтак, оскаржуване рішення прийнято з порушенням ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, скаржник вказував на те, що оскаржуване рішення прийняте судом без дотримання ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме без залучення в якості третьої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 відновлено ФОП ОСОБА_4 пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №910/28581/15, розгляд справи призначено на 06.04.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 26.02.2016) - 03.03.2016, долучене до матеріалів справи.

Доказом належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 є конверт, повернутий органом поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

04.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

05.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 06.04.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №148-Упр (ДВ)-07 (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ДІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро «Палац Спорту», для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 11,0 кв. м., згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невідємну частину цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить: 466,90 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по вересень 2007 року) становить 5135,88 грн без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

У п.3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне платне користування частину вестибюлю станції метро «Палац Спорту», визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 11,0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.11.2007 (а.с.18).

Згідно з п.9.1 договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/983-1 діє з 01.11.2007 до 30.10.2008 (364 дні).

Додатковою угодою від 28.09.2011 (196) сторони домовились внести зміни до п.9.1 договору, виклавши його в редакції: «Цей договір діє до 31.03.2012 включно».

Частина 4 ст.284 ГК України встановлює, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодних заяв від сторін про припинення або зміну умов договору не було і відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, на день подачі позову договір був чинним.

Стосовно доводів апелянта, що судом не перевірено право позивача на майно, яке було передано відповідачу в оренду, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 №464-р державне підприємство Київський метрополітен передано у власність територіальної громади міста Києва.

На його виконання розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.10.1998 №2155 «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади міста Києва» майно державного підприємства Київський метрополітен зараховано у комунальну власність.

Стаття 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (у редакції від 03.03.1998) визначає, що передача підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва - також з проектно-кошторисною документацією.

На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.04.2003 №98 за КП «Київський метрополітен» на праві повного господарського відання було закріплено основні засоби згідно з додатками 1-14.

Частина 1 ст.136 ГК України передбачає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відтак, КП «Київський метрополітен» на час укладення спірного договору було уповноваженою особою на передання комунального майна територіальної громади міста Києва, яке закріплене за ним на праві господарського відання, в орендне користування іншим особам.

Стосовно доводів апелянта щодо внесення об'єктів метрополітену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У п.20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, наведено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості, зокрема, як адреса об'єкта нерухомого майна.

Об'єкти позивача, які є предметом оренди (станції метрополітену, їх вестибюлі, підземні переходи), не мають поштових/юридичних адрес, а тому не можуть бути внесені до вказано реєстру.

Щодо заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Частини 1, 2 ст.652 ЦК України визначають, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до п.6.7 договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду.

Договір припиняється, зокрема, в разі невиконання істотних умов договору або порушення його (п.9.5 договору).

Звертаючись з позовом, КП «Київський метрополітен» заявляє, що ФОП ОСОБА_4 не у повному обсязі сплачував орендну плату за квітень-жовтень 2015.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розірвання договору.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що в разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Згідно з п.7.5 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З огляду на те, що у зв'язку з розірванням договору відповідач втратив статус орендаря, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виселення відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходяться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 11,0 кв.м.

Стосовно позовних вимог про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 11,0 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.5.6 договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро «Палац Спорту» в термін, визначений пунктом 4.14. цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій.

Відтак, виходячи зі змісту умов договору, вимогу позивача про зобов'язання відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходиться за адресою: станція метро «Палац Спорту», загальною площею 11,0 кв.м. правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Як зазначалось вище, ФОП ОСОБА_4 в порушення умов договору свого обов'язку по сплаті орендних платежів за користування орендованим майном належним чином не виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість по несплаті орендних платежів становить 111 290,80 грн (з квітня по жовтень 2015), яка складається з: 15 620,57 грн за квітень, 17 807,45 грн за травень, 15 199,21 грн за червень, 15 272,01 грн за липень, 14 089,29 грн за серпень, 14 944,57 грн за вересень та 18 357,30 грн за жовтень.

За змістом ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Факт існування заборгованості по сплаті орендної платежів станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості суду не надано.

Частина 2 ст.625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів встановлено, що до стягнення підлягає 3% річних в сумі 944,03 грн.

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п.6.2 договору).

З розрахунку КП «Київський метрополітен», доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач проводить нарахування пені, з урахуванням приписів, встановлених ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу та стягнув пеню в сумі 12 446,15 грн.

Щодо незалучення до участі у справі третіх осіб, колегія суддів зазначає, що КП «Київський метрополітен» на час укладення договору було уповноваженою особою на передання комунального майна територіальної громади міста Києва, яке закріплене за ним на праві господарського відання, в орендне користування іншим особам, а відтак, виступило у вказаному правочині як орендодавець.

Виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених скаржником заперечень, з огляду на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, доводи апелянта спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/28581/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/28581/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій