Постанова № 57001727, 30.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р.Справа № 914/3693/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді:Данко Л.С.,

Суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», б/н від 25.01.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/563/16 від 02.02.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 11 січня 2016 року

у справі № 914/3693/15 (суддя Долінська О.З.),

порушеній за позовом

Позивача: Приватного підприємства «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», смт. Щирець, Пустомитівського району, Львівської області,

Про: зобовязання відповідача повернути автомобіль Mazda CX-5 IMP 2,5L 6AT 4WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь позивача, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21488,00 грн., неустойки, що утворилася станом на 12.11.2015 р. в сумі 16128,00 грн., компенсаційних витрат в сумі 80640,00 грн. та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. № ГСЛО 32/16 від 05.01.2016 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: повноважний представник - не прибув (довіреність б/н видана юридичною особою 23.11.2015 р. п. Босаку Р.І. була дійсна до 31.12.2015 р. (том І, а.с. 167);

від позивача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю б/н від 01.09.2015 р. (довіреність дійсна протягом одного року)(том І, а.с. 97);

присутні: п. Босак Р.І.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2016 року, справу № 914/3693/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», б/н від 25.01.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/563/16 від 02.02.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 24.02.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, апелянт/відповідач - 09.02.2016 р. рекомендованим листом № 81160 00126931 (том ІІ, а.с. 6), позивач 10.02.2016 р. № 79005 10857867 (том ІІ, а.с. 5)(докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

У судовому засіданні 24.02.2016 р. судом оголошено перерву до 30.03.2016 р. на 10 год. 00 хв., про що представники сторін були повідомлені особисто під розписку (докази в матеріалах справи).

В судове засідання, яке відбулось 30.03.2016 р. уповноважений представник апелянта/відповідача - не прибув (довіреність б/н від 23.11.2015 р. видана юридичною особою відповідача/апелянта п. Босаку Р.І. припинила строк дії 31.12.2015 р. (том І, а.с. 167).

Як вбачається з апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 7-11), скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 р. по справі № 914/3693/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів» про зобовязання повернення обєкту оренди та стягнення 118256,00 грн. відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги апелянта заперечив з підстав зазначених у запереченнях б/н від 22.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1411/16 від 22.02.2016 р.), надав усні пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на апеляційну скаргу, просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 р. по справі № 914/3693/15 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності повноважного представника апелянта/відповідача, виходячи з такого.

Статтею 237 ЦК України надано поняття представництва і виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3 зазначеної статті), відповідно до частини другої статті 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи, а згідно частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України), у письмовій формі. Строк довіреності встановлюється у довіреності (частина перша статті 247 ЦК України).

В матеріалах справи (том І, а.с. 167) є наявним оригінал довіреності, видана 23 листопада 2015 року від імені юридичної особи: ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» ОСОБА_3 з визначенням його повноважень та із зазначенням строку довіреності. Дана довіреність дійсна до 31 грудня 2015 року і видана без права передачі наданих нею повноважень третім особам.

Підпунктом першим частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється закінченням строку довіреності.

Відтак станом на 30.03.2016 р. ОСОБА_3 не може представляти інтереси юридичної особи: ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» у звязку із припиненням строку на який було видано довіреність.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», б/н від 25.01.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/563/16 від 02.02.2016 р.), яка підписана від імені юридичної особи директором ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» ОСОБА_4 (том ІІ, а.с. 7-11) та у судовому засіданні судом оголошувалася перерва до 30.03.2016 р., про що сторони були повідомлені під розписку.

У судове засідання, 30.03.2016 р. від імені юридичної особи/апелянта прибув представник без належним чином оформленої довіреності, у попередньої довіреності закінчився строк її чинності.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/3693/15 та прийшла до висновку розглядати справу без участі уповноваженого представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так, як останній був належним чином повідомлений про розгляд скарги та в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, при цьому, п. Босак Р.І. був присутнім у судовому засіданні, оскільки судовий розгляд даної справи є відкритим.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 року у справі № 914/3693/15 (суддя Долінська О.З.) позов задоволено повністю (пункт 1-й резолютивної частини рішення), зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод ЗБВ» (адреса: вул. Золотогірська, 44, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область, 81160, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35263508) повернути автомобіль Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR з державним реєстраційним номером ВС 7393 ЕВ на користь Приватного підприємства «Архітектурно-Конструкторське бюро «СФЕРА» (адреса: 79005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35047351) (пункт 2-й резолютивної частини рішення). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод ЗБВ» (адреса: вул. Золотогірська, 44, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область, 81160, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35263508) на користь Приватного підприємства «Архітектурно-Конструкторське бюро «СФЕРА» (адреса: 79005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35047351) 21488,00 грн. заборгованості за оренду, 16128,00 грн. неустойки, 80640,00 грн. компенсаційних витрат та 2991,84 грн. витрат, понесених на сплату судового збору (пункт 3-ий резолютивної частини рішення) (том І, а. с. 215-216, 217-224).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка підписана від імені юридичної особи директором ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» ОСОБА_4 (том ІІ, а.с. 7-11), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 р. по справі № 914/3693/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «СФЕРА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів» про зобовязання повернення обєкту оренди та стягнення 118256,00 грн. відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що згідно укладених із позивачем договорів щодо проектно-вишукувальних робіт та догорів про оренду автомобілів: Mazda CX-5 та Subaru апелянтом було сплачено коштів у більшому розмірі, ніж у рахунках виставлених позивачем, про що скаржником було надіслано на адресу позивача претензію, в якій зазначено що у звязку із значною переплатою коштів згідно укладених із позивачем договорів, відповідач не заперечує проти зарахування частини заборгованості за орендований автомобіль Mazda CX-5, таким чином твердження позивача в позовній заяві на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 28488,00 грн. не відповідають дійсності.

Окрім цього апелянт вважає, що оскільки існувала переплата по оренді то не може бути застосована відповідальність за невиконання чи прострочення виконання зобовязання, так як грошове зобовязання виконане на перед.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем не було застраховано орендований відповідачем автомобіль у звязку з чим, останній не мав можливості використовувати даний транспортний засіб, про що було зазначено у запереченнях щодо позову, які надані відповідачем місцевому господарському суді, однак суд першої інстанції дані заперечення не залишив поза увагою.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що дії позивача щодо відмови у зарахуванні авансових платежів в рахунок майбутньої оренди можуть трактуватись як прострочення кредитора, наслідком якого прострочення боржника не настає, відтак вважає, що дані обставини і вплинули на прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у справі.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів» (скорочене найменування ТзОВ «ЩЗЗВ») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35263508, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 81160, Львівська обл., Пустомитівський р-н, смт. Щирець, вул. Золотогірська, буд. 44, що підтверджується Інформаційною довідкою з ЄДР (том І, а. с. 26-29) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців (том І, а. с. 99-100).

Позивач: Приватне підприємство «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» (скорочене найменування ПП «АКБ «Сфера») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35047351, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79005, АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з ЄДР (том І, а. с. 30-32) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців (том І, а. с. 101-102).

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2015 р. Приватне підприємство «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів» про: зобовязання повернути автомобіль Mazda CX-5 IMP 2,5L 6AT 4WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 28488,00 грн., неустойки в сумі 16128,00 грн., компенсаційних витрат в сумі 80640,00 грн. (том І, а.с. 6-9), які, позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, були уточнені шляхом подання заяви від 04 січня 2016 р. (вх. № 32/16 від 05.01.2016 р.) про уточнення позовних вимог (том І, а. с. 189-190), що була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Відтак предметом спору у даній справі є вимоги про: зобовязання відповідача повернути позивачу автомобіль Mazda CX-5 IMP 2,5L 6AT 4WD High SR, з державним реєстраційним номером ВС 7393 ЕВ, стягнення з відповідача на користь позивача 21488,00 грн. суми боргу орендної плати, що утворилася станом по жовтень 2015 р. включно; 16128,00 грн. - неустойки, що утворилася станом на 12.11.2015 р., 80640,00 грн. - компенсаційних витрат.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до місцевого господарського суду (том І, а.с. 6-9) було заявлено позовні вимоги про: 1) зобовязання ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» повернути автомобіль Mazda CX-5 IMP 2,5L 6AT 4WD High SR з державним реєстраційним номером ВС 7393 ЕВ на користь ПП. «Архітектурно-конструкторське бюро «СФЕРА»; 2) стягнення з відповідача на користь позивача 28488,00 грн. суми боргу за оренду; 16128,00 грн. неустойки, 80640,00 грн. компенсаційних витрат. У заяві про уточнення позовних вимог від 05.01.2016 р. (вх. № 32/16) заявлено ті ж самі вимоги, лише змінено /зменшено/ розмір стягнення орендної плати за спірний період з 28488,00 грн. на суму 21488,00 грн. (том І, а.с. 189 -190)

Відтак, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 04 січня 2016 р. (вх. № 32/16 від 05.01.2016 р.), як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо суті заявлених позовних вимог позивача та заперечень відповідача/апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.06.2013 р. між Приватним підприємством «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» (Орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів» (Орендар за договором, відповідач у справі) було укладено Угоду оренди (найму) № 1, графік платежів за угодою оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р., додаток № 1 до угоди оренди від 25.06.2013 р. «Специфікація автомобіля», Загальні умови договору оренди (найму) від 25.06.2013 р., які є невідємними частинами цієї угоди (том І, а. с. 14, 15, 16, 17 - 20) та додаткова угода від 01 липня 2014 р. до угоди оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р. (том І, а. с. 156) (надалі за текстом - Договір).

Також між тими самими сторонами на підставі вищезазначеного договору № 1 від 25.06.2013 р. було укладено двосторонній ОСОБА_5 приймання-передавання до угоди /найму/ № 1 від 25.06.2013 року (том І, а. с. 155), згідно якого, наймодавець (Приватне підприємство «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера») передав у строкове платне володіння та користування, а орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів») прийняв у відповідності до п.п. 14.1.3. п. 14.1. ст. 14 угоди оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р. майно: автомобіль Mazda CX-5 IMP 2,5L 6AT 4WD High SR з державним реєстраційним номером ВС 7393 ЕВ (п. 1 ОСОБА_5), технічний стан та обладнання якого відповідає специфікації згідно додатку № 1 до угоди оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р. (п. 2 ОСОБА_5). ОСОБА_5 складено у двох примірниках і є невідємною частиною угоди оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р.

Колегією суддів встановлено, що угода оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р. з додатками до угоди (графік платежів за угодою оренди (найму) № 1, специфікація автомобіля /додаток 1 до угоди/), Загальні умови договору оренди (найму) від 25.06.2013 р., укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін за договором, засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

За своїми основними та другорядними (неосновними) ознаками, зазначений вище правочин є договором найму (оренди) транспортного засобу, правовідносини за яким регулюються статтями параграфу 5 ЦК України та умовами укладеного на їх основі договором найму /оренди/ № 1 від 25.06.2013 р. з додатками.

Статтею 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби (частина 1 зазначеної статті). Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує (частина 2 цієї статті). Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ч. 3 вказаної статті).

Умовами договору № 1, який є предметом спору у даній справі, сторонами не передбачено передачі обєкта оренди з екіпажем, як і не передбачено комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Виходячи із приписів ст. 800 ЦК України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем (ч. 1 ст. 802 ЦК України).

Слід зазначити, що факт укладення спірного договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 року, графіку платежів за угодою оренди (найму) № 1, специфікації автомобіля /додаток 1 до угоди/, загальні умови договору оренди (найму) від 25.06.2013 р., акту приймання-передавання до угоди /найму/ № 1 від 25.06.2013 року та додаткової угоди від 01 липня 2014 р. до угоди оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р. - сторонами у справі не заперечується, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до загальних умов договору оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 року ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» передало ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» у строкове платне володіння та користування прийняв автомобіль, що належить наймодавцю на праві власності та який був придбаний наймодавцем у продавця відповідно до специфікації встановленої наймачем, а наймач зобовязується прийняти автомобіль Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (Обєкт оренди), користуватися ним відповідно до умов угоди та сплачувати Орендну плату (п. 1.1. загальних умов договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р.).

Оплата за договором здійснюється згідно графіку платежів, який є невідємною частиною Договору (том І, а. с. 15).

Так, Графіком платежів за угодою оренди /найму/ № 1 сторони вільно укладаючи вищевказаний Договір, передбачили, що авансовий платіж у розмірі 100000,00 грн. проводиться 26.06.2013 року, а наступні, щомісячні, платежі у розмірі 8064,00 грн., починаючи з 15.07.2013 р. сплачуються до 15 числа кожного місяця на умовах передоплати до 15.06.2016 р., разом на суму 390304,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на виконання Загальних умов Договору оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 року, за період з 25.06.2013 по 24.07.2013 р. проведено оплату на загальну суму 304304,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2805 від 25.06.2013 р. на суму 50000,00 грн.; № 2819 від 26.06.2013 р. на суму 50000,00 грн.; № 2911 від 08.07.2013 р. на суму 14000,00 грн.; № 2959 від 12.07.2013 р. на суму 55000,00 грн.; № 2994 від 17.07.2013 р. на суму 50000,00 грн.; № 245 від 23.07.2013 р. на суму 59000,00 грн.; № 3026 від 24.07.2013 р. на суму 26304,00 грн. (том І, а. с. 55-58) та банківськими виписками: 25.06.2013 р. 50000,00 грн., 26.06.2013 р. 50000,00 грн., 08.07.2013 р. 14000,00 грн., 12.07.2013 р. 55000,00 грн., 17.07.2013 р. 50000,00 грн., 23.07.2013 р. 59000,00 грн., 24.07.2013 р. 26304,00 грн. (том І, а. с. 104-110, 193-199).

Додатковою угодою від 01.07.2014 р. до угоди оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р. (п. 1.1.додаткової угоди) сторони внесли зміни у розділ «Визначення» вищевказаногої угоди та передбачили, що «Внесок щомісячна плата наймача наймодавцеві згідно з графіком; внесок не включає в себе експлуатацію автомобіля та обслуговування і витрати, що повязані з регулярним технічним обслуговуванням та технічним оглядом автомобіля, страхуванням, які оплачуються наймачем додатково». Також сторони виклали у іншій редакції п. 5.8.9 угоди та передбачили, що «Роботи з технічного обслуговування, замінені запасні частини та матеріали». У розділі 5 договору сторони додатковою угодою в іншій редакції виклали п. 5.14 та передбачили, що « 5.14. Наймач зобовязаний сплачувати орендну плату за період, коли автомобіль знаходиться на технічному обслуговуванні, в ремонті; не може використовуватися або не знаходиться у розпорядженні наймача в результаті необхідності здійснення обслуговування згідно програми обслуговування виробника та/або дилера, поломки, ДТП, пошкодження, відсутності полісу обовязкового страхування. При цьому сума орендної слати за такі періоди залишається незмінною» (п. 1.3. додаткової угоди). Сторони також в іншій редакції виклали п. 9.1. розділу 9 загальних умов договору № 1, щодо «Страхування» (п. 1.4. додаткової угоди). Зазначена додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та є невідємною частиною Договору (п. 2 додаткової угоди)(том І, а.с. 156).

З наведеного вбачається, що відповідачем, згідно з графіка платежів за угодою оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р., фактично оплачено за період з 26.06.2013 р. по день розгляду даної справи місцевим судом, орендних платежів на загальну суму 304304, 00 грн. (авансовий платіж у розмірі 100000,00 грн. - платіжними дорученнями: № 2805 від 25.06.2013 р. на суму 50000,00 грн.; № 2819 від 26.06.2013 р. на суму 50000,00 грн. (том І, а. с. 58); за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. (6 місяців) 48384,00 грн. (8064,00 х 6 = 48384,00 грн.); за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (12 місяців) 96768,00 грн. (8064,00 х 12 = 96768,00 грн.); за період з 01.01.2015 р. по 31.07.2015 р. (7 місяців) 56448,00 грн. (8064,00 x7 = 56448,00 грн.) та частково за серпень 2015 року в сумі 2704,00 грн.

Однак, згідно наявного в матеріалах справи графіка платежів до угоди оренди (найму) № 1, відповідач повинен був здійснювати оплату, щомісячно, починаючи з 15.07.2013 р. по 15.06.2016 р. включно, в сумі 8064,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за Угодою оренди (найму) № 1 за вищевказаний період складає загальну суму 21488,00 грн., а саме: платіж у липні 2015 р. року за серпень 2015 р. у повному обсязі не проведено, решта заборгованості за цей період з орендної плати складає 5360,00 грн., платіж у серпні 2015 року за вересень 2015 р. - не оплачено, заборгованість складає 8064,00 грн., платіж у вересні 2015 року за жовтень 2015 року - не проведено, заборгованість з орендної плати складає 8064,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на дату постановлення судового рішення у справі складає 21488,00 грн. (5360,00 грн. + 8064,00 грн. + 8064,00 грн. = 21488,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із неповною сплатою орендних платежів за орендований транспортний засіб у вищезазначений період 2015 р., понад 60 днів прострочення, позивачем на адресу відповідача, 06.10.2015 р. було надіслало ПОВІДОМЛЕННЯ про припинення договору оренди та ВИМОГА про повернення обєкта оренди (том І. а.с. 22), тобто автомобіля НОМЕР_2, в день отримання вимоги разом з обладнанням та іншими документами в орендний пункт за адресою: ПП АКБ Сфера: м. Львів, вул. Хуторівка 40а, 79070.

Надсилання зазначеного повідомлення та вимоги відповідачу рекомендованою кореспонденцією /штрихкодовий індекс поштової відправки № 7907004435592/ підтверджується фіскальним чеком 0058740 0050924 від 06.10.2015 р. 15:3:32; ЗН КП00001664 ФН 300004 290 та описом вкладення у цінний лист (том І, а. с. 23).

Апелянтом/відповідачем на вказане Повідомлення та Вимогу позивача надано відповідь від 12.10.2015 року за № 02/10-ЩЗЗВ (том І, а.с. 24-25), з якої вбачається, що відповідач не згідний з повідомленням про припинення дії договору оренди, так як вважає, що у нього існували переплати по інших договорах оренди (найму) автомобілів, що були укладені між сторонами, про що останнім було надіслано позивачу претензії по договорах на повернення коштів і таким чином вважає, що в загальному відповідач не має за спірним договором перед позивачем заборгованості і посилання позивача в позовній заяві на наявність у відповідача заборгованості не відповідають дійсності.

Слід зазначити, що наявні в матеріалах справи, подані апелянтом/відповідачем, інші договори, а саме: угода оренди (найму) № 2 від 14.01.2014 р. автомобіля Subaru Outback 2.5. CVT 2013 (том І, а.с. 120-129), який було розірвано сторонами 22.06.2015 р. (том І, а.с. 130), договір № 02/03/13 від 01.03.2013 р. на виготовлення проектно-вишукувальних робіт (том І, а.с. 142-146), платіжні доручення та акти здачі приймання робіт (наданих послуг) до зазначених інших договорів, щодо яких позивачем позовні вимоги не заявлялися у даній справі, вони не були предметом спору та дослідження у даній справі, відтак до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Стаття 759 Цивільного кодексу України, передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Колегією суддів встановлено, що заборгованість згідно укладеного договору та графіка платежів (за період оренди за серпня, вересень та жовтень включно 2015року) за угодою оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р. становить 21488,00 грн., відтак ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» порушило умови Договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 року щодо своєчасної оплати орендних платежів, зокрема, прострочило внесення шляхом передоплати орендних платежів більше ніж на 30 днів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 21488,00 грн. заборгованості з орендної плати за вищевказаний період підлягає до задоволення.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначає наступні обов'язки наймача разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 6.3 Договору оренди /найму/ №1 від 25.06.2013 року, у випадку прострочення внесення Наймачем передоплати більше ніж на 30 днів, Наймодавець може в односторонньому порядку припинити права Наймача на володіння та користування Автомобілем та/або в односторонньому порядку відмовитись від Угоди і зажадати негайного повернення Автомобіля.

Пунктом 3.5. вищезазначеного Договору передбачено, що якщо наймач прострочить оплату платежів за Угодою у повному обсязі або частково більше ніж на 30 днів, Наймодавець має право відмовитись від Угоди та вимагати відшкодування збитків.

Також п.п. 5.4.14 п. 5.4. розділу 5 Договору визначено, що у випадках передбачених п.6.3 Загальних умов, в строк, вказаний у вимозі Наймодавця, повернути Наймодавцю Автомобіль, документи і додаткове обладнання. Повернення здійснюється відповідно до вимог статті 12 Загальних умов. Угода набирає чинності з моменту підписання сторонами (п. 2.1. Договору).

Договором також визначено (п. 2.2), що чинність Угоди припиняється після повного виконання Сторонами своїх зобовязань, а також у випадках передбачених угодою та законодавством України. Припинення чинності угоди не припиняє зобовязань, передбачених п. 2.3. Загальних умов договору оренди /найму/ № 1.

В силу вищенаведених умов договору, позивачем 06.10.2015 р. було надіслало відповідачу/апелянту повідомлення про припинення договору оренди та вимогу повернути обєкт оренди: автомобіль Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в день отримання вимоги разом з обладнанням та іншими документами в орендний пункт за адресою: ПП АКБ Сфера: м. Львів, вул. Хуторівка 40а, 79070. 12.10.2015 р. відповідач/апелянт надав відповідь на вказану вище вимогу, зіславшись на її незаконність та відмовився виконувати зазначену вимогу позивача.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України. підставою для зміни або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, в силу наведених норм чинного законодавства, умов вищезазначеного Договору, та обставин справи, які зясовано судом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Договір оренди /найму/ №1 від 25.06.2013 року укладений між ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» та ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» є припинений з моменту отримання останнім повідомлення про припинення договору та вимоги наймодавця про повернення автомобіля, тобто з 12.10.2015 року.

З огляду на наведене, у позивача виникло право вимоги на повернення автомобіля Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та стягнення неустойки відповідно до ст.785 ЦК України та компенсаційних витрат відповідно до умов ст. 8.7. Договору оренди.

З огляду на викладене місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що позовна вимога позивача зобовязати ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» повернути обєкт оренди: автомобіль Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» підлягає до задоволення.

Пунктом 8.7. Договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р. сторони, вільно його укладаючи, погодили, що наймодавець має право на одержання Компенсації наймача в сумі 10 (десять) розмірів місячної орендної плати, якщо наймодавець припинив дію Угоди на підставі пункту 6.3. Загальних умов. Щомісячний платіж згідно «Графіка платежів» становить 8064,00 грн. х 10 = 80640,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь 80640,00 грн. компенсаційних платежів, які сторони вільно укладаючи договір передбачили у п. 8.7. Договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р., теж підлягає до задоволення.

Таким чином, в силу наведених норм чинного законодавства, Договір оренди /найму/ №1 від 25.06.2013 року укладений між ПП «Архітектурно-конструкторське бюро «Сфера» та ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» є припинений з моменту отримання повідомлення про припинення договору та вимоги Наймодавця про повернення автомобіля, тобто з 12.10.2015 року, з урахуванням вимоги позивача про повернення обєкта оренди: автомобіля Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR з державним реєстраційним номером ВС 7393 ЕВ, у відповідача виник обовязок, згідно з п. 5.4.14 угоди, в строк вказаний у вимозі, повернути наймодавцю автомобіль, а також документи і додаткове обладнання. У вимозі (том І, а.с. 22) таким строком визначено день отримання вимоги, яку відповідач/апелянт отримав 12.10.2015 р. (том І. а.с. 24), останній зобовязаний був повернути позивачу обєкта оренди: автомобіль Mazda СХ-5 ІРМ 2,5L 6АТ 4 WD High SR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, 13.10.2015 р., однак відповіда/апелянт зазначеної дії не вчинив по даний час, що ним не заперечується, відтак у позивача виникло право відповідно до ст.785 ЦК України на стягнення неустойки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначає наступні обов'язки наймача у разі припинення договору найму:

1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

2. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зокрема, вимога щодо повернення об'єкту оренди направлена 06 жовтня 2015 року, яка отримана відповідачем 12.10.2015 року, залишена апелянтом без задоволення. Автомобіль не повернутий. Щомісячний платіж згідно «Графіка платежів» становить 8064,00 грн. Таким чином станом на 12.11.2015 року розмір неустойки становить 16 128,00 грн. (8064,00 грн. х 2 = 16128,00 грн.).

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 5.4 Постанови № 12 від 29.05.2013 р. розяснено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відтак, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 16128,00 грн. неустойки, розрахованої станом на 12.11.2015 р. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, відповідачем, хоча і заперечується, однак не спростована належними та допустимими доказами, підлягає до задоволення.

Твердження апелянта, що позивачем не було застраховано спірний автомобіль, у звязку з чим, відповідач не мав можливості використання транспортного засобу, колегія суддів вважає безпідставним, такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 Угоди оренди (найму) № 1 від 25.06.2013 р. зі змінами від 01.07.2014 року передбачено, що страхування транспортного засобу за ризиками цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс обов'язкового страхування) здійснюється Орендодавцем у AT «Страхова компанія «АХА Страхування» (том І, а. с. 156).

Орендар зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення Орендодавця про страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс обов'язкового страхування) забезпечити Орендодавцю оригінал технічного паспорту транспортного засобу та присутність автомобіля у AT «Страхова компанія «АХА Страхування» для оформлення відповідного полісу обов'язкового страхування. У випадку, коли Орендар не представить оригінал технічного паспорту транспортного засобу та присутність автомобіля у AT «Страхова компанія «АХА Страхування», всі ризики та витрати по страхуванню несе Орендар самостійно та відшкодовує Орендодавцю завдані цим збитки.

У випадку, коли орендар самостійно та з власної ініціативи здійснив страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс обов'язкового страхування) в іншій страховій компанії аніж передбачено у вказаній в угоді, Орендар зобов'язується повідомити про це Орендодавця письмово з повідомленням про вручення, а також всі ризики та витрати по страхуванню несе Орендар самостійно.

Відповідно до наявної в матеріалах листа-вимоги від 15.06.2015 року Вих. 15/15 ПП «АКБ «Сфера» (том І, а.с. 157) зобовязало ТзОВ «ЩЗЗБВ» (вказаний лист-вимогу відповідач отримав 18.06.2015 року) про необхідність забезпечити Орендодавцю: оригінал технічного паспорту транспортного засобу та присутність автомобіля у AT «Страхова компанія «АХА Страхування» для оформлення відповідного полісу обов'язкового страхування. , проте відповідач не виконав вказаної вимоги. Відповідно позиція відповідача про те, що є невиконання кредитора і неможливість використання транспортного засобу не відповідає дійсності.

Більше того, згідно п. 5.14 Угоди оренди (найму) № 1 від 25.06.2013р зі змінами від 01.07.2014 року передбачено: « 5.14. Наймач зобов'язаний сплачувати орендну плату за період, коли автомобіль знаходиться на технічному обслуговуванні, в ремонті; не може використовуватись або не знаходиться у розпорядженні Наймача в результаті необхідності здійснення обслуговування згідно програми обслуговування виробника та/або дилера, поломки, ДТП, пошкодження, відсутності полісу обов'язкового страхування. При цьому сума орендної плати за такі періоди залишається незмінною».

Є необґрунтованим покликання апелянта в апеляційній скарзі щодо обовязковості підтвердження послуг по оренді Актами приймання-передачі наданих послуг, оскільки ні умовами /пунктами/ загальних умов договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р., ні нормами ЦК України, якими регулюються відповідні правовідносини оренди транспортного засобу, не передбачено обов'язковість підтвердження оплати орендних платежів Актами приймання-передачі наданих послуг, а також не передбачено обов'язку сплачувати орендну плату після підписання останніх.

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відтак покликання апелянта на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)(том І, а.с. 200-212), складання яких не передбачено умовами договору оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р., як зазначено у цих актах, вони складені щодо оренди послуг, у кожному випадку, на суму платежу за послуги, яка є більшою (10841,78 грн. з ПДВ), ніж платежі передбачені сторонами у договорі оренди, зокрема, графіком платежів за угодою оренди /найму/ № 1 (том І, а.с. 15), згідно умов договору оренди, що є предметом даного спору, розмір орендної плати за жодних обставин не може змінюватися (п. 5.14 угоди в редакції від 25.06.2013 р. та у редакції п. 1.3. Додаткової угоди від 01.07.2014 р. до угоди № 1 від 25.06.2013 р.), у актах, зокрема, не конкретизовано, які саме послуги були надані виконавцем замовнику, відтак не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі.

Щодо тверджень апелянта, що позивач повинен був зарахувати зустрічні вимоги відповідача, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що зарахування зустрічних вимог врегульовано статтею 601 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України, в яких необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають із взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Також слід зауважити, що залік зустрічних вимог можливий шляхом подання односторонньої заяви про зарахування зустрічних вимог, однак, жодних заяв від ТзОВ «ЩЗЗБВ» про зарахування зустрічних вимог на адресу позивача не надходило, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Апелянт про надсилання позивачеві заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог покликається на Претензію про стягнення заборгованості від 07.09.2015 р. № 02-15/Щ-ЮР (том І, а.с. 74-76), яка була, за твердженнями апелянта, надіслана по-пошті, позивачеві 07.09.2015 р., що підтверджує Описом вкладення у цінний лист (том І, а.с. 73).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження надсилання по-пошті вищевказаної претензії апелянт надав суду ОПИС вкладення речей у конверт, з відтиском печатки поштового звязку на Описі, з зазначенням дати « 08.09.15 14», а не 07.09.2015 р., при цьому апелянт не надав суду, ні фіскального касового чеку, ні поштової розрахункової квитанції з штрихкодовим ідентифікатором, ні повідомлення про вручення поштового повідомлення отримувачем кореспонденції /адресатом/, форма якого затверджена наказом Держкомзвязку України 12.07.02 р. № 139, та підлягає поверненню відправнику поштового відправлення, які б посвідчували факт пересилання позивачу зазначеної претензії. Такі докази в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надавалися, судом першої інстанції не досліджувалися.

Правилами надання послуг поштового звязку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами і доповненнями), поштовим відправленням є реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення визначеною відправником.

Поштовий конверт, згідно вказаних Правил, це упаковка, виготовлена за встановленим стандартом і призначена для пересилання письмових повідомлень та іншого вкладення відповідно до цих Правил (п. 14 Правил). В свою чергу, поштове відправлення з оголошеною цінністю, це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Згідно зазначених Правил, приймання поштового відправлення, поштового переказу виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються до пересилання.

Реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Розрахунковий документ це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового звязку. Штриховий кодовий ідентифікатор штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.

Отже опис вкладення, на який покликається апелянт не є розрахунковим документом (касовим чеком чи розрахунковою квитанцією), які підтверджують факт надання послуг поштового звязку, а лише оформлений відправником перелік документів, предметів, речей, які вкладаються до поштового конверта, бандеролі, тощо. Відповідно до п. 19 Правил, опис вкладення не є обовязковими для оформлення відправником.

В нашому випадку, позивач, посилаючись на опис вкладення з відтиском поштового штампу з зазначенням дати « 08.09.15-14» (том І, а.с. 73) зобовязаний був підтвердити факт надання послуг поштового звязку розрахунковими документами (касовим чеком, розрахунковою квитанцією), на яких, поштове відділення, в силу закону, проставляє штриховий кодовий ідентифікатор та/або повідомленням про вручення поштового повідомлення отримувачем рекомендованої кореспонденції, у разі її не вручення, з написом працівника пошти про причини невручення. Такі докази у справі відсутні.

Не долучено таких доказів апелянтом до апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2008 р. № 01-08/208 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового звязку».

Не заслуговують на увагу колегії суддів твердження апелянта, що між сторонами існували інші договірні відносини, зокрема, угода оренди /найму/ № 2 від 14.01.2014 р. автомобіля Subaru Outback 2.5. CVT, та договір № 02/03/13 від 01.03.2013 р. на виконання проектно-вишукувальних робіт, оплата за якими, як стверджує апелянт, в сукупності перевищує оплату орендних платежів за договором оренди /найму/ № 1, оскільки зазначені апелянтом в апеляційній скарзі інші договори не відносяться до предмету спору по даній справі, судом першої інстанції не досліджувалися.

Слід зазначити, що угода оренди /найму/ № 2 від 14.01.2014 р. автомобіля Subaru Outback 2.5. CVT з додатками (том І, а.с. 120-127), сторонами розірвана добровільно, що підтверджується Договором від 19.06.2015 р. про розірвання угоди /найму/ № 2 від 14.01.2014 р., набрав чинності з моменту підписання його сторонами та є невід'ємною частиною угоди оренди /найму/ № 2 від 14.01.2014 р. (том І, а.с. 128). Жодних умов /пунктів/ та/або застережень щодо проведеної за цим договором переплати, яку належить зарахувати на погашення заборгованості за іншим договором, в т.ч. за договором оренди /найму/ № 1 від 25.06.2013 р., який є предметом спору у даній справі, вказаний Договір від 19.06.2015 р. про розірвання угоди /найму/ № 2 від 14.01.2014 р. - не містить, як і не містить будь-яких посилань на наявність за ним переплати.

Щодо взаємовідносин сторін за договором № 02/03/13 від 01.03.2013 р., то він укладений на виконання проектно-вишукувальних робіт (том І, а.с. 142-144), і цей договір не є предметом спору у даній справі, судом першої інстанції не досліджувався.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та зясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 року у справі № 914/3693/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

30.03.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 04.04.2016 р.