Рішення № 57001594, 05.04.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. Справа № 923/50/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг", м.Херсон

про стягнення 126103,4 дол. США.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 09.02.2016р., 25.02.2016р. та 15.03.2016р., якими розгляд справи відкладався, останньою з них продовжувався на 15 днів строк розгляду справи.

Провадження у справі відкрито за позовною заявою про стягнення 99170,19 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та 26933,21 доларів США пені у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем - позичальником перед позивачем - кредитодавцем у відносинах за кредитним договором № КУ-112Д від 23.11.2006р.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань за договором.

Позивач зазначив, що заявив до стягнення заборгованість, яка утворилася після винесення судового рішення 18.12.2009р. у справі № 2/7448/2009 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська. Про розміри, періоди нарахування відсотків, пені зазначено в розрахунку - додатку до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2016р. повідомила, надавши копію судового рішення, про існування іншого рішення суду, ніж назване рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2009р. у справі № 2/7448/2009, про стягнення частини того ж боргу з повернення кредиту, постановленого до стягнення рішенням Жовтневого районного суду, а саме: 57700 доларів США з 200876,39 доларів США (останні постановлено стягувати у гривневому еквіваленті). Тим іншим рішенням є рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 06.11.2008р. у справі № 2-4937/2008 за позовною заявою ЗАТ "КБ "Приватбанк" до приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг", ПП "Торгово-виробнича компанія "Торгово-промисловий альянс "Укрспецторг", ОСОБА_2 про стягнення коштів, за ним постановлено стягнути з відповідача, окрім названого боргу в 57700 доларів США, 615,47 доларів США у якості відсотків на 12.09.2008р. та 599,41 доларів США пені на цю ж дату.

Відповідач надав письмові заперечення проти позовних вимог, заявивши за їх викладенням про застосування строку позовної давності і щодо вимог про проценти, і щодо вимог про пеню. Відповідач вважає, що поза межами строку позовної давності заявлено всю пеню та частину відсотків, а в межах позовної давності - відсотки у період з 18.01.2011р. по 29.11.2013р., за підрахунком відповідача їх сума складає 58556,15 доларів США.

Позивач не використав права на участь в судовому засіданні щодо жодного з судових засідань у справі, будучи належно повідомленим про кожне судове засідання у справі. Позивач також не надав витребуваних судом документів, не вказавши причин невиконання вимог суду, проте ненадання тих документів не унеможливлює вирішення спору по суті.

Зокрема, про судове засідання 05.04.2016р. суд повідомляв позивача копією ухвали від 15.03.2016р. про відкладення розгляду справи на 05.04.2016р. о 10год. 00хв., що підтверджено залученим до справи витягом з поштового реєстру щодо відправки кореспонденції.

Строк розгляду справи закінчився (з врахуванням його продовження судом).

Ніяких клопотань, заяв від позивача до суду не надходило.

Відповідно до ст.77 ГПК України поза межі строку на розгляд справи суд не вправі відкладати розгляд справи.

Суд не викликав представника позивача в судове засідання, не визнавав його явку обовязковою. Невикористання стороною права на участь в судовому засіданні за ст.22 ГПК України не кваліфікується в якості підстави для відкладення розгляду справи.

С у д в с т а н о в и в:

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2009р. у справі № 2-7448/2009 (копія на а.с.15), яке набрало законної сили 05.01.2010р., про що зазначено на копії рішення на а.с.15, постановлено задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг", ПП "Торгово-промисловий альянс "Укрспецторг", ОСОБА_2, ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" щодо солідарного стягнення 1899978,20грн. Ця сума зазначена еквівалентом 200876,39 доларів США боргу з повернення кредиту, 24597,97 доларів США боргу за відсотками за користування кредитними коштами на 12.06.2009р., 25032,10 доларів США пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Рішення мотивоване неналежним виконанням позичальником - ПП ТВК "Укрспецторг" зобов'язань за кредитним договором № КУ-112 Д від 27.06.2007р. Відповідно тим рішенням районного суду встановлено отримання позичальником за цим кредитним договором від Приватбанку у якості кредиту 200876,39 доларів США у відносинах за кредитним договором № КУ-112Д від 27.06.2007р.

Ці обставини (укладення кредитного договору № КУ-112Д від 27.06.2007р. позивачем з відповідачем, отримання кредиту) не доводяться знову у справі № 923/50/16, приймаються у цій справі за доведені на підставі ч.3 ст.35 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як слідує з розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с.13), останні платежі на часткове погашення кредиту та часткове погашення відсотків прийняті банком 29.08.2011р. Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що ці платежі були наслідком звернення стягнення на майно на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В редакції додаткової угоди № 1 від 27.06.2007р. (копія на а.с.12) до кредитного договору № КУ-112Д від 23.11.2006р. за п.4.1, 4.2 договору за користування кредитом до 28.06.2007р. позичальник сплачує проценти в розмірі 11% річних, з 29.06.2007р. до дати повного погашення кредиту - 12% річних, а при порушенні будь-яких зобов'язань (зокрема щодо повернення кредиту) - 24% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Названим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська постановлено до повернення всю суму кредиту достроково зі встановленням порушення зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту частинами за графіком.

Навівши за розрахунком - додатком до позовної заяви розрахунок відсотків з 13.12.2006р. по 29.11.2013р. (а.с.13) позивач за ним зазначив розмір непогашених відсотків як 123768,16 доларів США, з яких заявив до стягнення 99170,19 доларів США, зазначивши про вчинення стягнення решти відсотків за іншим судовим рішенням.

У п.4.3 договору зазначено, що оплата відсотків за користування кредитом, здійснюється в дату оплати відсотків, якою вважається 10-е число кожного шостого місяця, починаючи з дати підписання договору.

Такими датами оплати відсотків відповідно до п.4.3 договору у період, охоплений розрахунком, були 10.05.2007р., 10.11.2007р., 10.05.2008р., 10.11.2008р., 10.05.2009р., 10.11.2009р., 10.05.2010р., 10.11.2010р., 10.05.2011р., 10.11.2012р., 10.05.2013р., 10.11.2013р. та 29.11.2013р. (остання - це дата припинення нарахування відсотків за розрахунком).

Співставлення розрахунку - додатку до позовної заяви та змісту названого рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська свідчить про врахування в числі заявлених до стягнення відсотків сум, нарахованих 10.11.2009р. та пізніше.

Як зазначено, у справі відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.256, 257, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу; позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У п.5.7 договору сторони збільшили строк позовної давності щодо майнових вимог за договором до 5 років.

За даними поштових документів, з якими позовна заява надійшла до суду (зокрема поштова накладна на а.с.27) позов заявлено 20.01.2016р.

В межах позовної давності (названі договірні 5 років) заявлено проценти з 21.01.2011р. (як вже вказано їх нарахування вчинено по 29.11.2013р.). Починаючи з цієї дати 21.01.2011р. черговою датою оплати відсотків, згідно з вже названим п.4.3 договору, є 10.05.2011р. У п.4.12 договору міститься норма про те, що кожне (раз в шість місяців) нарахування процентів учиняється за період, що починається з попередньої дати оплати процентів по поточну дату оплати процентів. Виходячи з цієї норми, 10.05.2011р. є датою оплати процентів, нарахованих з 10.11.2010р. по 09.05.2011р. включно, таким чином, слід вважати, що в межах позовної давності нараховані відсотки за користування кредитними коштами з 10.11.2010р. по 29.11.2013р.

Решта відсотків нарахована поза межами позовної давності, сплив позовної давності щодо них, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові щодо тієї решти. У справі нема даних, оцінка яких дала б підстави для висновку про поважні причини пропуску позовної давності щодо відсотків, нарахованих по 09.11.2010р. включно.

В межах позовної давності заявлено 69133,70 дол. США у якості відсотків, до яких відносяться виокремлені окремими рядками позивачем в розрахунку на а.с.13 на звороті починаючи зі строчки "30.06.2011р." 2657,20 дол. США, 19058,61 дол. США, 438 дол. США, 7159,05 дол. США, 635,10 дол. США, 2402,52 дол. США, 5276,89 дол. США, 18532,43 дол. США, 2828,41 дол. США, 4432,59 дол. США, а також 1116,9 дол. США та 4596 дол. США з числа сум з попередньої строчки ("30.06.2011р.") розрахунку - з 2671,8 та 10994,34 там зазначених, відповідно.

Суд виокремив зазначені суми 1116,9 дол. США та 4596 дол. США з розрахунку позивача, що вчинений за довший період, ніж з 10.11.2011р. по 30.12.2011р., наводячи таким чином цей виокремлений розрахунок:

12% : 100% х 65700 дол. США х 51 день : 360 днів = 1116,9 дол. США;

24% : 100% х 135176,39 дол. США х 51 день : 360 днів = 4596 дол. США.

В розрахунках: 12% та 24% - договірні відсотки за користування кредитними коштами, 65700 дол. США та 135176,39 дол. США обліковувані та враховані позивачем у цей період поточна та прострочена заборгованості, 51 день - період з 10.11.2011р. по 30.12.2011р., 360 день - умовна кількість днів у році обумовлена сторонами для розрахунку за п.4.13 договору.

Суд зауважує, що використав застосовані позивачем обмеження сум боргу з повернення кредиту та розміри застосованих позивачем ставок, не маючи підстав для збільшення заявлених позивачем нарахувань за оцінки дійсних даних про суму прострочки та, відповідно, ставку відсотків, оскільки розмір вимог, складові підстав вимог суд не має повноважень та підстав збільшувати.

Суд прийняв до уваги, що погашення процентів в сумі 24597,97 дол. США 29.06.2011р. відбулось у період, за який стягуються відсотки, але цими оплаченими сумами вчинено зарахування відсотків, зобов'язання з яких виникли раніше, тому 24597,97 дол. США не підлягають відніманню від обґрунтованої суми 69133,70 дол. США (п.4.10 договору).

У стягненні решти відсотків, окрім названих 69133,70 дол. США, слід відмовити за ч.4 ст.267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пеню позивач, як зазначено заявив за період прострочки по 30.12.2015р. у сумі 26933,21 дол. США.

Відповідно до п.5.1 договору при порушенні позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором він сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У цьому пункті договору окремо зазначено, що за валютним кредитом пеня оплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБ України на дату щоденного нарахування.

Згідно зі ст.230, ст.231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач вчинив розрахунок пені у доларах США з 05.12.2007р. по 30.12.2015р., заявив до стягнення, як зазначено, 26933,21 дол. США пені.

Ухвалою від 15.03.2016р. при відкладенні розгляду справи суд витребовував у позивача розрахунок пені, вчинений у гривні (пеня за ним пропонувалась до нарахування щоденно у гривні в період, який має на увазі позивач щодо пені за позовом, з даними про використовувані в такому розрахунку співвідношення гривні та долара США протягом всього періоду нарахування).

Такого розрахунку позивач суду не надав, як і не змінював предмету позову щодо пені з вимоги про стягнення пені у доларах США на вимогу про пеню у певній сумі в гривні України та і не змінював частини підстав вимог про пеню: до таких підстав позивач відніс нарахування і розрахунок пені у доларах США - розрахунок на а.с.13 та не відносив нарахування, розрахунку у гривні України.

Саме позивач визначає складові предмету і підстав вимог.

Суд не розглядав незаявлених вимог про стягнення пені у гривні, а вимога про стягнення пені у доларах США задоволенню не підлягає оскільки пеня за прострочення грошових зобов'язань у іноземній валюті може нараховуватись та стягуватись виключно у гривні України. Має значення саме нарахування щоденної пені у гривні з врахуванням співвідношення гривні і долара США у цей день, а не перерахунок у гривню загального результату розрахунку пені за весь період у доларах США, оскільки такий перерахунок не враховував би щоденне співвідношення валют протягом періоду нарахування пені та не дорівнював би за наслідком наслідку розрахунка, вчиненого у гривні.

За постановами Верховного Суду України № 6-79цс14 від 02.07.2014р. та № 3-29гс15 від 01.04.2015р. (остання прийнята судовими палатами у господарських і цивільних справах) наведено правову позицію, за якою пеня за грошовими зобов'язаннями у іноземній валюті має обраховуватися лише у національній валюті України - гривні. Ця правова позиція обґрунтована змістом ст.99 Конституції України, ст.192, 533 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": незалежно від валюти боргу пеня нараховується і, відповідно, може стягуватись в наслідку такого нарахування виключно у гривні України.

Таким чином, у позові з цим предметом - про стягнення пені у доларах США з віднесенням до його підстав нарахування пені у доларах США за кожен день прострочки платежу слід відмовити. Тут суд ще раз зауважує, що позову за предметом про стягнення пені у гривні з віднесенням до його підстав нарахування пені у гривні не отримував та у цій справі не розглядав.

Оскільки у позові про пеню відмовляється за необґрунтованістю вимог заява відповідача про застосування щодо нього позовної давності не має значення щодо позову про пеню (позовна давність застосовується лише щодо обґрунтованих вимог).

Позовні вимоги задоволено на 54,823%.

Відповідно до ст.49 ГПК України 54,823% судових витрат покладаються на відповідача, решта - на позивача. До судових витрат у справі відноситься судовий збір. Його сплатив до бюджету позивач при заявленні позову. Відповідач має відшкодувати позивачеві 54,823% витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" (код ЄДР 34286194) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДР 14360570) 69133,70 доларів США у якості боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 24670грн. 35коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в решті вимог.

Повне рішення

складено 07.04.2016р.

Суддя В.В. Чернявський