Рішення № 5700158, 11.09.2007, Гірницький районний суд м. Макіївки

Справа №2-1761 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області

у складі: головуючого - судді Алексєєнко І.П.

при секретарі Чернієнко О.О.

з участю представника

позивача - адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фенікс" м. Макіївки про стягнення заборгованості у статутному Фонді ТОВ "Фенікс", стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання, про стягнення сплачених коштів податку з доходів фізичних осіб і про стягнення витрат на банківські послуги та про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Фенікс" м. Макіївки про стягнення заборгованості по сплаті залишку частки у статутному Фонді товариства у зв'язку з його виходом з ТОВ "Фенікс" у сумі 112200 гривень 73 копійки, а також про стягнення з товариства на його користь інфляційних нарахувань у розмірі 16859 гривень 67 копійок, про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання у сумі 6404 гривні 42 копійки, про стягнення сплачених товариством коштів податку з доходів фізичних осіб у сумі 92615 гривень 73 копійки а про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 30000 гривень.

Після попереднього судового розгляду справи позивачем були уточнені його позовні вимоги і він фактично відмовився від вимог про стягнення з ТОВ "Фенікс" на його користь залишку частки у статутному фонді товариства у розмірі 112 200 гривень 73 копійки, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем на його рахунок. Позивач уточнив суму інфляційних нарахувань і просив стягнути 16907 гривень 50 копійок, уточнив суму трьох процентів річних за весь час затримки товариством виконання грошового зобов'язання і просив стягнути 4813 гривень 65 копійок. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача неправомірно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 97750 гривень 73 копійки. Додатково позивачем були заявлені вимоги до ТОВ "Фенікс" про стягнення витрат на банківські послуги в сумі 6710 гривень 40 копійок і підтримані вимоги щодо стягнення 30 000 гривень моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і пояснив, що він 11 червня 2004 року прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" і подав до товариства нотаріально засвідчену заяву. На загальних зборах товариства від 16 червня 2004 року було прийняте рішення про виведення його зі складу учасників ТОВ і про проведення з ним розрахунку. Відповідач повинен був йому сплатити вартість частки майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді, а також частку прибутку, одержаного товариством у тому році до моменту виходу його з товариства. Виходячи з балансової вартості майна товариства і його частки , що дорівнювала 48, 34 %, товариство повинно було йому сплатити 768 791 гривень, а також частку прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту його виходу з товариства. Вони домовилися з директором товариства ОСОБА_4, що повернення належної йому частки відбудеться протягом 20 календарних місяців з дати

2

проведення вказаних зборів і про це вони уклали 16 червня 2004 року Угоду про порядок проведення з ним розрахунку у зв'язку з виходом зі складу товариства. Відповідач зобов'язався у строк до 16 лютого 2006 року (20 місяців) щомісячно до 25 числа здійснювати сплату до повного погашення суми 768791 гривень. Для одержання вказаних коштів він відкрив окремий рахунок у Промінвестбанку. Між тим відповідач на 16 лютого 2006 року виплатив йому тільки 463 791 гривню, з яких 24 170 гривень - це його внесок у статутний фонд товариства. Пізніше впродовж наступного року товариство повернуло йому залишок грошей, сплачуючи їх нерегулярно. Оскільки на 16 лютого 2006 року відповідач не виплатив йому суму 305 000 гривень, тобто прострочив грошове зобов'язання, то відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити йому борг з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. По його розрахункам сума за весь час, тобто з лютого 2006 року по лютий 2007 року, коли остаточна сума відповідачем була сплачена, сума інфляційних виплат складає 16907 гривень 50 копійок , а три проценти річних від простроченої суми складають 4813 гривень 65 копійок, просить ці суми стягнути з відповідача на його користь.

Крім того, вважає, що при проведенні з ним розрахунку відповідачем незаконно з нього було утримано податок з доходів фізичних осіб, оскільки відповідно до п.п. 9.6.2 п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" отримані ним суми у зв'язку з виходом із складу засновників ТОВ "Фенікс" є його інвестиційним прибутком і тому він мав самостійно визначити загальний фінансовий результат операцій з інвестактивами, відобразити його у своїй річній декларації і сплатити при цьому податок з доходів фізичних осіб за висновками року, а ТОВ "Фенікс" не повинен був виступати як його податковий агент, а тому він просить стягнути з відповідача утримані з належних йому сум до 01.01.207 року 13 % податку , а з 01.01.2007 року 15 % податку, що складає за період з 21.04.2004 року по 01.01.2007 року 90 625 гривні 73 копійки , а з 01.01.2007 року по 01.03.2007 року - 7 125 гривень, а всього стягнути 97 750 гривень 73 копійки.

Із суми перерахованих йому відповідачем на рахунок в установі банку, при отриманні цих грошових коштів з цих сум постійно стягувалось 1% банківських послуг, що за весь час склалося у суму 6710 гривень, просить і цю суму стягнути з відповідача, оскільки вважає, що він не повинен нести ці розходи. Якби він знав, що з сум, перерахованих на його рахунок відповідачем, банк буде утримувати 1%, він би не погодився на цю умову отримання грошей.

Вважає, що відповідачем йому крім матеріальної шкоди було завданої моральну шкоду, яку він оцінює у 30 000 гривень і свої вимоги обґрунтовує тим, що прострочення грошового зобов'язання на суму 305 000 гривень є значною сумою для нього, він розраховував на ці гроші, бо є інвалідом 2 групи, часто хворіє і мав намір лікуватися, також ці гроші він мав намір пустити на розвиток власного бізнесу, добудувати свій особистий будинок і всі ці плани йому з вини відповідача прийшлося поміняти, він не зміг задовольнити свої побутові потреби. Через брак коштів він змушений був займати гроші і це привело до приниження, моральних страждань. Коли відповідач у строк не виплатив належну йому грошову суму, то він неодноразово звертався до директора ОСОБА_4, але отримував тільки обіцянки і це його принижувало, тем більше щ вони були компаньйонами і є кумами. У цей період у його сім'ї склалося важке становище, померла мати його дружини, вони з дружиною стали доглядати онкологічно хворого батька та хвору на психічну хворобу сестру його дружини, які стали проживати в їхній сім'ї та були у них на утриманні. Крім того, у нього на утриманні з 2004 року знаходяться двоє неповнолітніх дітей, які є сиротами і він за ними піклується. Він ніде у цей період не працював і окрім інвестиційного прибутку, що йому сплачувало ТОВ "Фенікс" іншого доходу він не мав. Порушення відповідачем строків

3

виплати грошової суми привели до моральних страждань і його моральна шкода обумовлена вищезазначеними обставинами його життя.

Крім цих своїх вимог, він просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме витрати на правову допомогу адвокату, бо він сплатив за послуги адвоката 2000 гривень і сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

Представник відповідача ТОВ "Фенікс" Лахманов С. В., діючий за довіреністю, позов ОСОБА_2 не визнав і пояснив, що на час виходу зі складу учасників ТОВ "Фенікс" балансова вартість майна товариства становила 25060 гривень. Частка позивача у статутному фонді товариства згідно установчих документів становила 48, 34 %. Фактично позивач у порушення ст. 86 ЦК України не вніс свій вклад у формі майнових об'єктів, цінних паперів, майнових прав, грошових коштів при формуванні статутного фонду. Незважаючи на це товариство згідно установчих документів зобов'язано було сплатити позивачеві 12114 гривень, а не 768791 гривень, як було фактично виплачено. 16 червня 2004 року між позивачем і ТОВ "Фенікс" у особі директора ОСОБА_4 було укладено угоду повернення вартості належної позивачу частки, у якій було обумовлено, що ця вартість частки буде повернена позивачу протягом двадцяти місяців з дня проведення зборів, тобто у строк до 16 лютого 2006 року. Визначена сума вартості цієї частки 768791 гривень. Між тим 12114 гривень, тобто 48, 34 % статутного фонду товариства позивачу було виплачено до 18 червня 2004 року. Сума ж 756677 гривень, яка була оговорена в угоді, була виплачена позивачу товариством у строк до 01 березня 2007 року, але ця сума не є його часткою у статутному фонді товариства. У п.2.5 Угоди від 16 червня 2004 року визначено, що загальна сума оплати позивачу є фіксованою сумою і не підлягає зміні, нарахуванню компенсації та процентів, а тому позивач не має права вимагати виплати йому трьох процентів річних за прострочену суму і не обґрунтовано вимагає виплати йому компенсаційних нарахувань. Виконуючи умови угоди та сплачуючи позивачеві частину прибутку , а не повернення Уставного фонду позивачу, товариство відповідно до вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" перераховувало на рахунок позивача в установі банку визначеними частками грошові суми і з кожної виплаченої частини грошових коштів утримувало і перераховувало у бюджет податок з доходу фізичних осіб по ставкам 13% 2004-2006 роки і 15 % - 2007 рік. З суми його частки в Уставному фонді ніякий податок товариством не утримувався. За таких умов, вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені вимоги до товариства про стягнення суми податку з доходів фізичних осіб 97750, 73 гривні, цей податок товариством законно перерахований у бюджет.

Гроші позивачу за його особистою заявою перераховувались на відкритий ним же самими рахунок в установі банку і він сплачував проценти за банківські послуги. Такий спосіб отримання грошей вибрав сам позивач і товариство не може відшкодовувати йому затрати по оплаті послуг банку, бо це не передбачено законом, а тому вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Фенікс" 1% витрат на банківські послуги за весь час у сумі 6710 гривень 40 копійок є безпідставними.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди, то вважає і ці вимоги безпідставними, оскільки товариство не може відповідати за ті життєві ситуації і тяжкі сімейні обставини у житті позивача .ТОВ "Фенікс" не завдавало моральної шкоди позивачу і не повинно у погіршенні його стану здоров'я. Товариство виконало всі зобов'язання перед позивачем та не порушувало його прав, ніяких неправомірних дій товариство по відношенню до позивача не допускало і тому ніякої моральної шкоди не завдавало позивачу.

Представник відповідача Лахманов С. В. просив у повному обсязі відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову.

4

Третя особа - директор ТОВ "Фенікс" ОСОБА_4, діючий на підставі Уставу, заперечував проти позову ОСОБА_2 і уточнив, що згідно заяви самого позивача і на підставі протоколу зборів від 16 червня 2004 року ТОВ "Фенікс" перераховувало на рахунок ОСОБА_2 в установі банку 24170 гривень, що є його часткою в уставному фонді товариства і ця сума не була оподаткована , а остаточна сума, що є часткою прибутку, отриманого товариством у 2004 році відносно до долі позивача в уставному фонді 48, 34 % складає у грошовій сумі 768791 гривень. Ця сума перераховувалась частками і остаточно була сплачена до 01 березня 2007 року і ця сума не є інвестиційним доходом, а ому товариство і відраховувало податок відповідно до вимог Закону до бюджету, а інакше б на товариство були накладені податкові штрафні санкції. ТОВ "Фенікс" було перевірено спеціалістами податкової інспекції і ніяких порушень не було виявлено, тому позивач безпідставно просить стягнути з товариства суму податку з доходів фізичних осіб за весь час 97750, 73 гривні. Прострочення виплати грошового зобов'язання ТОВ "Фенікс" не допускав, сума, яку товариство зобов'язалося виплатити позивачу в угоді була обумовлена як фіксована сума, тобто не підлягаюча індексації, нарахуванню процентів і будь якій зміні, тому позивач, який угоду підписав і був з умовами згоден, не має права вимагати тепер індексації і три проценти річних. Установа банку, де позивач відкрив рахунок і по його заяві на цей рахунок товариство перераховувало йому грошові суми, дійсно утримувала 1% від кожної суми, але це не може відшкодовувати товариство, бо ці правовідносини виникли між банком і позивачем. Моральна шкода заявлена позивачем необґрунтовано, бо товариство перед ним не має ніяких зобов'язань, все йому виплатили і шкоди моральної не завдавали, суми щомісяця перераховувались по 40 000 гривень, а потім по 17 000 гривень , що є великими сумами і на ці гроші позивач міг задовольнити любі свої потреби. Вважає позов необґрунтованим і просить відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, показання свідка та усні і письмові пояснення спеціаліста, дослідивши інші додані до справи докази, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково тільки у частині стягнення моральної шкоди, а у іншій частині позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Так, судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

Згідно заяви ОСОБА_2, посвідченої нотаріально, 11 червня 2004 року він звернувся на загальні збори учасників ТОВ "Фенікс" із заявою про виведення його із складу учасників ТОВ "Фенікс" і просив при вирішення питання про його вихід з Товариства виплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді 48, 34 % і виплатити належну йому частку прибутку Товариства, що отримана в даному році до моменту його виходу. (а.с16 )

Як вбачається з протоколу № 3 від 16 червня 2004 року збори учасників ТОВ "Фенікс" відбулися 16 червня 2004 року і було розглянуте питання виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства у зв'язку з чим Уставний фонд Товариства було зменшено на суму внеску ОСОБА_2, що у грошовому вираженні дорівнює 24170 гривень. Збори вирішили про порядок проведення розрахунку з ОСОБА_2 у зв'язку з його виходом з Товариства. Виходячи з балансової вартості майна Товариства на 01 червня 2004 року 1590381 гривні, була визначена вартість частки ОСОБА_2 пропорційно його частки в Уставному фонді 48, 34 %, що у грошовому вираженні дорівнювало 768791 гривню, куди включена і частина прибутку Товариства у поточному 2004 році до 01 червня у розмірі пропорційно частки ОСОБА_2 в Уставному фонді ТОВ "Фенікс". ОСОБА_2 висловив згоду з вказаним розміром вартості його частки і висловив свої умови отримати цю суму у грошовому вираженні протягом 20 місяців. ( а.с.17-19 )

Крім того, 16 червня 2004 року ОСОБА_2 у зв'язку з припиненням його участі у ТОВ "Фенікс" і ТОВ "Фенікс" в особі його директора ОСОБА_4 уклали Угоду про порядок проведення розрахунків у зв'язку з виходом із складу учасників ТОВ

5

"Фенікс". Згідно цієї Угоди визначена загальна сума 768791 гривень, яка підлягала

виплаті позивачеві ТОВ "Фенікс", ця грошова сума встановлена на підставі балансової

вартості майна Товариства на дату проведення зборів учасників Товариства пропорційно

долі ОСОБА_2 в уставному фонді 48, 34 %.

Відповідно до п.2.2. Угоди в загальну грошову суму входить вартість частини майна

Товариства, пропорційна частки ОСОБА_2 в уставному фонді Товариства у розмірі

48, 34 %, та належна ОСОБА_2 частка прибутку, отриманого Товариством у 2004 році

до моменту виходу його з Товариства.

Згідно п.2.5 названої Угоди загальна сума оплати є фіксованою сумою і зміні не підлягає,

на неї не нараховуються компенсації та проценти. ( а. с. 20-22 )

Таким чином, судом встановлено, що при виході ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ "Фенікс", між ним, як фізичною особою з однієї сторони та ТОВ "Фенікс" виникли зобов'язання відповідно до ст. 509 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК...

Оскільки сторони досягли домовленості, спрямованої на припинення цивільних прав та обов'язків, а саме сторони досягли домовленості про розмір, порядок сплати та визначили саме суму і її складові частини, яка підлягає сплаті ОСОБА_2 Товариством при його виході із членів цього Товариства, то суд визнає, що між сторонами виникли договірні відношення.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже позивач, підписавши Угоду від 16 червня 2004 року, фактично погодився на всі визначені у цій Угоді умови, а саме відносно до суті заявлених ним у позові вимог, що визначена йому до сплати сума є фіксованою і не підлягає зміні, на неї не нараховується компенсація та проценти, що ця сума буде сплачена йому у строк протягом двадцяти місяців, виплатами щомісяця, що ці платежі будуть перераховуватися відповідачем на рахунок позивача в установі банку у національній валюті і що ОСОБА_4 1. як єдиний учасник та директор Товариства не відповідає по зобов'язанням Товариства, що витікають із цієї Угоди, своїм особистим майном.

Як видно із оглянутих у суді платіжних доручень 18 червня 2004 року за платіжним дорученням № 733 на рахунок позивача Товариством було перераховано 24170 гривень, що складає його долю в статутному фонді. Вказана сума була перерахована без утримання податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог абз.5 п.п. 9.6.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Крім того, 18 червня 2004 року за платіжним дорученням № 734 відповідачем на користь позивача було перераховано 48572, 10 гривень, а до бюджету перераховано 7257, 90 гривень.

Починаючи з 16 липня 2004 року щомісяця, у вересні 2004 року двічі на місяць, у жовтні 2004 року тричі на місяць, у лютому 2005 року двічі на місяць, у березні та квітні 2005 року по тричі на місяць, у травні - червні 2005 року двічі на місяць, у липні 2005 року тричі на місяць, у серпні, вересні, жовтні, листопаді і грудні 2005 року та у січні 2006 року по двічі на місяць, у лютому 2006 року тричі на місяць, у березні 2006 року двічі на місяць, у квітні, травні, червні 2006 року по чотири рази на місяць, у липні 2006 року п'Ять разів, у серпні 2006 року шість разів , у вересні та жовтні 2006 року по п'Ять разів на місяць, у листопаді 206 року сім разів, у грудні 2006 року та у січні 2007 року вісім разів на місяць, у лютому 2007 року шість разів на місяць ТОВ "Фенікс" перераховувало на банківський рахунок позивача грошові суми із яких нараховувався податок з доходів фізичних осіб, який за платіжними дорученнями перераховувався до бюджету.

6

Всього за весь період позивачеві таким чином було перераховано фактично 671040 гривень 27 копійок, а до бюджету перераховано податку з доходів фізичних осіб 97750 гривень 73 копійки. ( а.с. 24-27 )

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 , головний бухгалтер ТОВ "Фенікс", пояснила, що частка ОСОБА_2 у статутному фонді Товариства була йому сплачена 18 червня 2004 року і складає 24170 гривень. Ця сума не була обчислена податком, а частина долі позивача, яку заробило Товариство у процесі його господарської діяльності - 744621 гривня ( всього позивачеві були визначені суми 768791 гривень виходячи із балансової вартості майна Товариства на день його виходу із ТОВ і пропорційно до його долі у статутному фонді Товариства 48, 34 % ), згідно укладеної Угоди сплачувалася і перераховувалася Товариством на рахунок позивача у відділенні банку. Ця сума не є інвестиційним прибутком, бо доля позивача не викупалася Товариством. На час виходу позивача з Товариства балансова вартість майна складала 1590381 гривень, куди входить і балансова вартість 50 000 гривень статутного фонду. Відповідно до долі позивача у статутному фонді 48, 34 % від 50 000 гривень у грошовій сумі дорівнює 24 170 гривень. Законність всіх проведених розрахунків Товариством з позивачем було перевірено 23 лютого 2007 року при плановій перевірці працівниками Макіївської об'єднаної Державної податкової інспекції у Донецькій області і ніяких порушень податкового законодавства перевіркою не виявлено.

Згідно копії Балансу на 01 червня 2004 року за формою № 1 по ТОВ "Фенікс" статутний капітал складає 50 000 гривень. ( а.с. 39 )

Як вбачається з копії акту № 921/23-4/13541234 від 23 лютого 2007 року про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Фенікс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.206 року головними державними ревізорами-інспекторами Макіївської об'єднаної ДПІ були перевірені відрахування Товариства як платника податку з громадян ( податку з доходів фізичних осіб ) та при перевірці правильності відображення розрахунків по виданим позикам, правильності їх оформлення та своєчасності погашення інших операцій порушень не встановлено. ( а.с. 93-102 )

Крім того, згідно письмових роз'яснень та усних консультацій спеціаліста - старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Макіївської об'єднаної ДПІ у Донецькій області Альошина Д.С. , який був допитаний під час дослідження письмових доказів по справі і пояснив, що предметом перевірки згідно акту № 921/23-4/13541234 від 23 лютого 2007 року ТОВ "Фенікс" було питання правильності і відповідності вимогам Закону перерахувань сум ОСОБА_2 Товариством, яке виступало як податковий агент, бо нараховувало і сплачувало оподаткований дохід на користь платника податку - ОСОБА_2, і повинно було утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб ", що передбачено п.п 8.1.1 та п.п. 8.1.2. п. 8.1 названого Закону. Спеціалістом було роз'яснено, що сума 24170 гривень, яка була перерахована за платіжним дорученням № 733 від 16.06.2004 року без утримання податку з доходів фізичних осіб, що відповідає вимогам абз. 5 п.п. 9.6.2. Закону, є "поверненням статутного фонду" позивачеві. Частка прибутку, одержаного у 2004 році Товариством у співвідношенні долі позивача у статутному фонді 48, 34 % складає 768791 гривень ( куди включена і сума 24170 гривень ) сплачувалась Товариством на рахунок позивача у банку частками і з кожної частки грошових виплат утримується податок з доходів фізичних осіб, що відповідає вимогам п.8.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Товариством правомірно було утримано і перераховано до бюджету загальну суму податку з доходів фізичних осіб 97750, 73 гривні від загальної суми визначеного позивачеві прибутку ТОВ "Фенікс" 768791 гривні.

7

Щодо інших долучених позивачем і його представником письмових роз'яснень, що були надруковані у пресі, а також отримані від заступника голови ДПА у Донецькій області на запит адвоката, то суд не приймає їх як докази і не може визнати як консультації і роз'яснення спеціалістів щодо досліджених у суді доказів по цій справі, оскільки вони надані суду у порушення вимог ст. 190 ЦПК України і не містять конкретних відповідей відносно існуючих у справі доказів.

Таки чином, судом встановлено, що виплачена ТОВ "Фенікс" позивачеві 18 червня 2004 року сума 24170 гривень є його часткою у статутному фонді Товариства і становить інвестиційний прибуток. Позивачем у статутний фонд Товариства вказана грошова сума не вносилась, майном також статутний фонд не заповнювався, а тому ця сума є повернення його майнових прав у статутному фонді відповідно до його долі.

Саме на вказану суму 24170 гривень було зменшено статутний фонд Товариства після виходу з нього ОСОБА_2 , про що свідчить протокол № 3 зборів учасників ТОВ "Фенікс" від 16.06.2004 року ( а.с.17-19 ) та Статут ТОВ "Фенікс" у новій редакції згідно до протоколу № 3 від 16.06.2004 року ( а.с.77-90 )

Щодо виплати зазначеної в Угоді від 16 червня 2004 року суми 768791 гривень, яка є часткою прибутку підприємства і не є інвестиційним прибутком, то відповідно до вимог п.п.8.1.1 п.8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону, а тому дії відповідача, який нараховував і виплачував позивачеві - частку прибутку підприємства, що є оподатковуваний дохід, по утриманню за рахунок позивача податку є правомірним і у цій частині вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ "Фенікс" перерахованих до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб -97750, 73 гривні задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно укладеної між сторонами Угоди відповідач зобов'язаний був у строк до 16 лютого 2006 року сплатити позивачу суму 768791 гривню.

Станом на 17 лютого 2006 року фактична заборгованість ТОВ "Фенікс" перед позивачем складала 305 000 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у порушення п.3.7 Угоди від 16 червня 2004 року обумовлена сума 768791 гривня не була сплачена на користь позивача протягом 20 місяців з дня укладення цієї Угоди. Вказана сума у повному обсязі (з перерахуванням податку до бюджету ) була сплачена Товариством позивачеві у строк до 01 березня 2007 року, тобто має місце порушення виконання зобов'язання з боку відповідача у частині строку сплати обумовленої суми.

Однак, укладений договір (Угода) між сторонами є обов'язковим для його виконання і як вбачається з цієї Угоди, обумовлена сума 768791 гривень є фіксованою сумою і не підлягає зміні, на неї не нараховуються компенсації і проценти, а тому вимоги позивача про відшкодування йому трьох процентів річних з невиплаченої у встановлений Угодою термін суми, а також про стягнення з відповідача суми індексації боргу, не підлягають задоволенню, оскільки Угодою сторони дійшли до домовленості про не стягнення таких сум і це не суперечить закону, так як згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем і ТОВ "Фенікс" в укладеній Угоді від 16 червня 2004 року було обумовлено, що оплата визначеної грошової суми буде проводитися наявними грошовими засобами шляхом перерахування грошових сум на банківський рахунок ОСОБА_2 у національній валюті України гривнях за згодою сторін.

Відповідно листа завідуючого Безбалансового відділення "Гірницьке" філії "Центрально-Міського" відділення Промінвестбанку м. Макіївки згідно переліку банківських послуг за видачу грошової готівки з особистих рахунків фізичних осіб зарахованих безналічним шляхом, при умові відсутності договору з підприємством, яке проводить це зарахування, сплата комісійної винагороди у розмірі 1% покладена на отримувача грошових внесків. З моменту відкриття рахунку позивачем 09 червня 2004 року платником 1% комісійної винагороди при отриманні грошових внесків з особистого рахунку А-1873 є ОСОБА_2

Як вбачається з протоколу зборів і відповідно до Угоди саме ОСОБА_2 запропонував у такий спосіб отримувати обумовлену грошову суму і особисто відкрив рахунок у названому відділенні банку. ТОВ "Фенікс" ніяких угод з установою Банку з приводу оплати банківських послуг не укладало і тому не може відповідати за ті суми, що були сплачені позивачем при отриманні його грошових внесків.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених ним за весь час сум комісійної винагороди відділенню банківської установи у розмірі 1%, а саме за весь період 6710 гривен. 40 копійок, є безпідставними і у цій частині його позов не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного:

Судом встановлений факт порушення зобов'язання відповідачем - ТОВ "Фенікс", який його виконав з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а саме ТОВ "Фенікс" не виплатив обумовлену Угодою грошову суму позивачеві у строк до 16 лютого 2006 року і заборгованість на цей час складала 305 000 гривень.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема... відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання грошової суми у повному обсязі у обумовлений Угодою термін, то такі дії відповідача, як неналежне виконання зобов'язання, завдали позивачеві душевних страждань і спричинили йому моральну шкоду.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, у період отримання від ТОВ "Фенікс" за Угодою грошових сум він не працював, у нього склалися скрутні умови життя і тяжкі сімейні обставини, оскільки він виховував двох дітей - сирот, доглядав за хворим батьком його дружини, сам постійно хворів та лікувався внаслідок захворювання після перенесеного інсульту, про що свідчать виписки із історії хвороби, висновок МСЕК, довідки ( а.с.55-63 ) Не отримавши у встановлений строк суму 305 000 гривень, що є значною сумою, позивач, враховуючи вказані обставини, вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що викликало у нього душевні страждання.

Між тим, враховуючи, що відповідач і після збігу обумовленого Угодою строку виплати грошової суми, залишок цієї суми сплачував регулярно, та беручи до уваги принцип розумності і справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди завданої позивачеві у сумі 5 000 гривень, яку стягнути на його користь з ТОВ "Фенікс", задовольнивши позов ОСОБА_2 за цими вимогами частково.

9

Оскільки позивач є інвалідом 2 групи і за законом він звільнений від сплати судового збору у вигляді і розмірі державного мита, то ця сума 1261 гривня 82 копійки підлягає віднесенню на рахунок держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Сплачена позивачем сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень не підлягає компенсації за рахунок відповідача у зв'язку з тим, що у основній частині позову позивачеві було відмовлено.

Понесені позивачем витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, що складають 2000 гривень, підлягають відшкодуванню позивачеві відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і, оскільки його позовні вимоги були задоволені на 3, 2 % ( заявлені вимоги на суму 156182, 28 грн., а задоволені на 5000 грн.), то і понесена ним сума на оплату правової допомоги адвоката підлягає відшкодуванню на 3, 2 % від суми 2000 гривень, що дорівнює 64 гривні.

На підставі викладеного, ст. ст. 23, 509, 526, 530, 548, 610, 625, 626-629, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ ) "Фенікс" м. Макіївки про стягнення за затримку виконання грошового зобов'язання інфляційних нарахувань у сумі 16907 гривень 50 копійок і трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання в сумі 4813 гривень 65 копійок, про стягнення сплачених коштів податку з доходів фізичних осіб в розмірі 97750 гривень 73 копійки і витрат на банківські послуги у сумі 6710 гривень 40 копійок, - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс" м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Фенікс" м. Макіївки на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 ( П'ять тисяч ) гривень.

Судові витрати по вказаній справі у вигляді судового збору - розміром державного мита - 1261 гривні 82 копійки віднести на рахунок держави.

У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс" м. Макіївки про відшкодування понесених ним витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень відмовити.

Стягнути з ТОВ "Фенікс" м. Макіївки на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи - витрати на правову допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 64 гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі протягом десяти днів з дня його винесення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.