Рішення № 57001538, 31.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р. Справа № 923/74/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута Юг", с. Хрестівка, Чаплинський район, Херсонська область,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія", смт.Антонівка, м. Херсон,

про стягнення 687 365,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність від 25.01.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність № 4 від 11.01.2016р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута Юг" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія" (відповідач) з вимогами про стягнення 687 365,00 грн., набутих відповідачем без достатньої правової підстави (за договорами № 27/3 від 27.03.2014р. та № 09/6 від 09.06.2015р. про надання фінансової допомоги, про укладання яких сторони попередньо домовилися, але ж які, фактично, укладено не було (позивач не підписав та скріпив своєю печаткою ці договори).

В судове засідання 31.03.2016р. надійшла заява від 29.03.2016р. за підписом керівника відповідача, згідно з якою відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, а також, просить скасувати в повному обсязі заходи забезпечення позову та надати розстрочку виконання рішення суду у справі, наявність підстав для чого відповідач обґрунтовує доданими до заяви документами та твердженнями про:

- наявність у відповідача, окрім заарештованих грошових коштів, активів (нерухоме майно, виробниче устаткування для переробки сільгоспопродукції, сільгосптехніка) балансова вартість яких значно перевищує розмір позовних вимог, що за будь-яких обставин є гарантією виконання судового рішення;

- недоведення позивачем фактів невизнання відповідачем заявленої до стягнення заборгованості та відмови відповідача від її погашення;

- недоведення позивачем факту вжиття відповідачем, після порушення даної справи судом, заходів спрямованих на перешкоджання виконанню рішення суду, у разі задоволення позову;

- здійснення керівником позивача, за часів його неправомірного (як-то вказано у заяві) перебування на посаді керівника відповідача, дій, які суттєво утруднили ведення відповідачем у 2016 році господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції;

- значні, у розмірі 5 886 810,79 грн., витрати відповідача на виконання у 2015 році комплексу агротехнічних робіт при посіви озимих культур та по підготовці земельних ділянок до сільськогосподарського сезону 2016 року;

- відсутність у відповідача на даний час, внаслідок арешту грошових коштів на його банківських рахунках, грошових коштів, які необхідні для проведення комплексу невідкладних агротехнічних робіт по наявних посівах сільгоспкультур відповідача, що може унеможливити отримання відповідачем врожаю сільгоспкультур у 2016 році та спричинити банкрутство відповідача.

Згідно з вказаною заявою відповідач просить надати йому розстрочку виконання рішення суду у даній справі, за якою передбачити сплату 200 000,00 грн. протягом трьох робочих днів від дня ухвалення судового рішення про надання відповідної розстрочки, сплату 150 000,00 грн. до 30.04.2016р., сплату 150 000,00 грн. до 30.05.2016р., сплату 187000,00 грн. до 30.06.2016р., зазначаючи що наведений графік платежів обумовлений частковим зібранням та реалізацією озимих культур (пшениці та ячменю).

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 31.03.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України та ч. 1 ст. 78 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України та ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання позову відповідачем, суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, якщо визнання позову не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, визнання позову відповідачем є процесуальним правом відповідача та підставою для задоволення позовних вимог, якщо суд не встановить, що дії відповідача з визнання позовних вимог суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

У справі № 923/74/16 суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем суперечило законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси.

Відповідно, суд задовольняє визнаний позов про стягнення 687 365,00 грн. на підставі ч. 5 ст.78 ГПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У справі наявні докази перерахування позивачем відповідачеві 3 377 365,0 грн., з них у загальній сумі 3 127 365,0 грн. за 26-ма платіжними дорученнями, з призначенням усіх платежів "надання фінансової допомоги зг.Дог.№27/3 від27.03.14р.Без ПДВ", 250 000,0 грн. за одним платіжним дорученням, з призначенням платежу "надання фінансової допомоги зг.Дог.№09/6 від 09.06.15р.Без ПДВ" та відповідні виписки банку (т.1 а.с.33-85). Доказів отримання вказаних 3 377 365,0 грн. за наявності відповідних правових підстав для цього (зокрема, внаслідок укладання (на підставі укладених) між сторонами у справі договорів № 27/3 від 27.03.2014р. та № 09/6 від 09.06.2015р. про надання фінансової допомоги) відповідач не надав. Також, у справі наявні докази повернення відповідачем позивачеві 2 690 000,00 грн. з вказаних 3 377 365,0 грн.: відповідні виписки банку (т.1 а.с.86-93).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю, у сумі 10 310,48 грн., має бути покладений на відповідача.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За загальним правилом (згідно з ст.121 ГПК України) відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана відповідачу за наявності обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його неможливим, у виняткових випадках залежно від обставин справи. Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вирішуючи питання про надання відповідачеві розстрочки виконання даного рішення, суд виходить з наступного.

1. Відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів щодо розміру залишків грошових коштів на банківських рахунках відповідача. (Відповідач не надав відповідних довідок банківських установ).

2. Суд не володіє спеціальними знаннями у галузі сільського господарства щодо обсягів та складових необхідних до здійснення весняних агротехнічних робіт по цих посівах, а відповідач не надав суду будь-якого обґрунтування вказаних складу та обсягу.

3. Відповідачем не надано суду будь-якого розрахунку витрат відповідача, які пов'язані із необхідністю проведення комплексу невідкладних (весняних) агротехнічних робіт по наявних посівах сільгоспкультур відповідача, а також, будь-якого документального підтвердження розміру таких витрат.

4. Суд не володіє спеціальними знаннями у галузі сільського господарства щодо строків визрівання та збирання у 2016 році посівів сільгоспкультур відповідача (озимих пшениці та ячменю), а відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо цих строків.

5. Відповідач не надав суду будь-якого економічного обґрунтування запропонованого відповідачем розміру платежів, які вказано у його заяві про надання розстрочки виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного заява відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не підлягає задоволенню. У задоволенні цієї заяви має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони у справі, прокурора або з своєї власної ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 ГПК України, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", із змінами, роз'яснено, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення до суду з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 цієї ж Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю, погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Вирішуючи питання про скасування в повному обсязі, за заявою відповідача, вжитих, згідно з ухвалою суду від 17.03.2016р. у даній справі, заходів до забезпечення позову, суд виходить з наступного.

1. Відповідачем не надано суду належних (актуальних, на час винесення даного рішення суду) доказів перебування у власності, саме, відповідача нерухомого та рухомого майна відповідача, наявність якого, як-то вказано відповідачем, є гарантією реального виконання рішення суду. (Відповідач не надав витягів з відповідних реєстрів).

2. Відповідачем не доведено суду відсутності обтяжень нерухомого та рухомого майна відповідача, наявність якого, як-то вказано відповідачем, є гарантією реального виконання рішення суду. (Відповідач не надав витягів з відповідних реєстрів).

3. Після винесення судом рішення у даній справі, відповідач не позбавлений можливості вжити заходів, спрямованих на перешкоджання виконання рішення суду.

4. Відповідач з 09.09.2015р. припинив платежі на повернення позивачеві 687 365 грн. залишку грошових коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, без будь-якого повідомлення позивача щодо причин цього, а також, без узгодження з позивачем подальшого графіку повернення вказаних коштів.

5. Після 09.09.2015р. відповідач здійснював значні, за оцінкою суду платежі (у розмірах від понад десяти тисяч гривень до кількох сотень тисяч гривень) на виконання зобов'язань відповідача перед іншими суб'єктами господарювання, крім позивача.

6. Відповідач не надав відповіді на письмову вимогу позивача від 25.01.2016р. про повернення позивачеві вказаних 687 365,00 грн., яку позивач надіслав відповідачеві перед звернення до суду з позовом про стягнення цього боргу.

7. В період з дати порушення судом провадження у даній справі та до дати практичної реалізації позивачем права на забезпечення позову відповідач не здійснив платежів у будь-якому розмірі на погашення спірного боргу та не повідомляв суд та/або позивачеві про визнання цього боргу.

8. Відповідач не надав належних доказів утруднення (будь-якого ступеню (суттєвого чи несуттєвого)) ведення відповідачем у 2016 році господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції внаслідок дій керівника позивача, за часів його перебування на посаді керівника відповідача. (З доданих до заяви позивача про скасування забезпечення позову процесуальних актів судів вказаного не слідує. Зокрема, позов до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (адміністративна справа № 821/205/16) мотивований невірним застосуванням податкового законодавства цим державним органом).

9. Відповідачем не надано первинних документів на підтвердження розміру витрат, які позивач поніс при виконанні у 2015 році комплексу агротехнічних робіт при посіви озимих культур та по підготовці земельних ділянок до сільськогосподарського сезону 2016 року, а також, обґрунтованого та підтвердженого доказами розрахунку витрат відповідача, які пов'язані із необхідністю проведення комплексу невідкладних агротехнічних робіт по наявних посівах сільгоспкультур відповідача.

10. Відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів щодо розміру залишків грошових коштів на банківських рахунках відповідача. (Відповідач не надав відповідних довідок банківських установ).

11. Суду не надано будь-якого належного документального підтвердження поточного фінансового становища відповідача. (Відповідач не надав форм власної фінансової звітності за останні у часі звітні періоди).

12. Станом на теперішній час у відповідача наявні здійснені ним у 2015 році посіви сільгоспкультур, площі яких, за оцінкою суду, є значними.

13. Наявність вказаних посівів, об'єктивно, обумовлює необхідність проведення відповідачем комплексу весняних агротехнічних робіт по цих посівах.

14. Суд не володіє спеціальними знаннями у галузі сільського господарства щодо обсягів та складових необхідних до здійснення весняних агротехнічних робіт по цих посівах, а відповідач не надав суду будь-якого обґрунтування вказаних складу та обсягу.

15. Господарська діяльність в галузі сільського господарства здійснюється з урахуванням об'єктивно діючих біологічних законів, у зв'язку з чим має сезонний характер, й несвоєчасне виконання агротехнічних робіт може призвести до невідворотних наслідків - повної або часткової загибелі врожаю, що за оцінкою суду є загальновідомою обставиною, у розумінні приписів ст. 35 ГПК України.

16. Позивачем не надано суду доказів того, що скасування (повне або часткове) заходів до забезпечення позову може спричинити суттєві негативні наслідки для позивача, суттєво погіршити його фінансове становище.

З урахуванням наведеного, заява відповідача про скасування в повному обсязі заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню в повному обсязі. Разом з тим, ця заява підлягає частковому задоволенню: за оцінкою суду, виходячи з наданих відповідачем доказів, скасування арешту з 400 000,00 грн. з заарештованих, згідно з ухвалою суду від 17.03.2016р., 687 365,00 грн. на банківських рахунках відповідача є належним (достатнім) для забезпечення спроможності відповідача провести комплекс невідкладних агротехнічних робіт по наявних посівах сільгоспкультур відповідача. Іншого відповідачем не доведено.

Керуючись ст.ст. 49, 66-68, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія" (місцезнаходження: 73000, Херсонська область, м. Херсон, смт.Антонівка, вул.Бурназяна, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 32267709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута Юг" (місцезнаходження: 75225, Херсонська область, Чаплинський район, с.Хрестівка, вул. Врожайна, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 33246522) 687 365 (шістсот вісімдесят сім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. отриманих без належної правової підстави та 10310 (десять тисяч триста десять) грн. 48 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія" про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.

4. Скасувати арешт з 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. з заарештованих, згідно з ухвалою суду від 17.03.2016р. у даній справі, 687 365,00 грн. на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія", після чого чинним залишається арешт 287 365 (двохсот вісімдесяти семи тисяч трьохсот шістдесяти п'яти) грн. 00 коп. на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія".

5. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія" про надання розстрочки виконання даного рішення.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.04.2016р.

Суддя К.В. Соловйов