Постанова № 57001394, 06.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016 року Справа № 904/10712/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

При секретарі судового засідання Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність від 28.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016р. у справі №904/10712/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-

страхова компанія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вельт",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 356,10 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову з огляду на відсутність повного складу цивільного правопорушення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скарга обгрунтована помилковими висновками суду щодо неможливості відповідача в установлений законом строк повідомити страховика про настання страхового випадку та невірним застосуванням положень п.п.33.1.4, 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, жодних клопотань від нього не надходило.

Відповідач проти доводів апелянта заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним, просить залишити його в силі. Посилається, що позивач не довів повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, затримка щодо повідомлення позивача про настання страхового випадку сталася з незалежних від відповідача обставин та не мала негативних наслідків для позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 14.09.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" страховик (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вельт" страхувальник (надалі відповідач) було укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ №4151594 зі строком дії з 00 год 14.09.2014р. до 13.09.2015р. включно.

За умовами цього договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), забезпечений транспортний засіб - МАN, р/н НОМЕР_1, номер кузова WМАN13ZZ06Y164450 (п.10 договору).

Згідно п.5 договору розмір франшизи складає 1 000,00 грн.

17 жовтня 2014 року близько 9-00 год на 335 км а/ш "Київ-Харків" сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю належного Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Вельт" транспортного засобу МАN, р/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та належного ОСОБА_3 транспортного засобу Mercedes-Benz, р/н НОМЕР_3, яким керував власник, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб Mercedes-Benz.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12. 2014р. у справі №205/9411/14-п) водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 400,00 грн.

Внаслідок ДТП було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством "Гарантія" транспортний засіб Mercedes-Benz, р/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, а саме: деформовано капот, пошкоджена передня ліва фара, передня декоративна решітка (довідка Полтавської роти ДПС УДАІ УМВС України у м. Полтава (а.с.16).

Гр. ОСОБА_3 надав позивачу заяву про ДТП та виплату страхового відшкодування, яку останній отримав 20.10.2014р. та 05.11.2014р. за участю ОСОБА_3 було складено протокол огляду транспортного засобу Mercedes-Benz, р/н НОМЕР_3.

В свою чергу, відповідач надав страховику заяву (повідомлення) від 22.10.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, яка отримана останнім 27.10.2014р.

Відповідно до Звіту №984/14 від 22.01.2015 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу Mercedes-Benz, р/н НОМЕР_3, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_4, становить 13318,52 грн.

На підставі зазначеного звіту, страхового акту №16349 від 24.02.2015р., згідно якого загальна сума збитку (з вирахуванням франшизи -1 000,00 грн, послуг експерта 120,00 грн) становить 10 476,10 грн (з урахуванням ПДВ), ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" було здійснено страхову виплату власнику транспортного засобу Mercedes-Benz в сумі 10 356,10 грн (з вирахуванням суми франшизи), що підтверджується платіжними дорученнями №3285 від 09 червня 2015 року на суму 5 000,00 грн (а.с.50) та №3703 від 01 липня 2015 року на суму 5 356,10 грн (а.с.49).

Вважаючи, що відповідач порушив вимоги закону щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку в триденний термін, позивач просить стягнути з останнього в порядку регресу виплачену суму страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В силу ст. ст. 979, 993 Цивільного кодексу України та ст.ст.16, 27 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. До страховика, який виплатив, страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, відшкодовується за загальними правилами відшкодування шкоди з врахуванням положень ст.ст. 1187, 188 Цивільного кодексу України, а саме у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність базується на загальному принципі вини, яка встановлена Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2014р. у справі №205/9411/14-п.

В силу положень ст. 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон) позивач відшкодував потерпілому завдану відповідачем шкоду.

Право та підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника визначені статтями 33, 38 Закону, зокрема відповідно до підпунктів 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо той невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово не повідомив страховика, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, та не надав повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обовязок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

У Постанові Верховного Суду України у справі №6-284цс15 від 16.09.2015р. щодо практики застосування підпункту «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" викладено правову позицію, згідно з якою, якщо факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності; страховик його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобовязаннях, адже регресні зобовязання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

Матеріалами справи доведено, що повідомлення про страховий випадок відповідач направив позивачу 22.10.2014р., останній отримав 27.10.2014р., тобто з простроченням у два робочих дні.

Втім, позивач про настання страхового випадку дізнався вчасно (заява потерпілого ОСОБА_3І.), дана ДТП зафіксована правоохоронними органами, водія притягнуто до адміністративної відповідальності, страховик визнав вказаний страховий випадок та добровільно сплатив страхове відшкодування потерпілому.

Крім того, водій Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі "Вельт" ОСОБА_2 (він же керівник) перебував у службовому відрядженні, що підтверджується: наказом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вельт" №53 від 16.10.2014р. про відрядження водія ОСОБА_2 в період з 16.10.2014р. по 22.10.2014р. терміном 7 днів з метою доставки вантажу за маршрутом м. Харків - м. Херсон - м. Цюрупинськ - м. Запоріжжя; посвідченням про відрядження №53, яке видане на підставі наказу №53 від 16.10.2014р. Посвідчення про відрядження №53 містить відповідні відмітки (печатки підприємств одержувачів вантажу), що свідчить про перебування ОСОБА_2 в зазначених пунктах, тобто останній з поважних причин не мав змоги в установлений законом строк виконати зазначений обовязок (обовязок невідкладно, не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика про настання ДТП), що підтверджено документально.

Доводи апелянта про те, що він міг надіслати таке повідомлення з іншого місця або його міг надіслати інший працівник, суд відхиляє, оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с.54) керівником та підписантом від імені Товариства є саме ОСОБА_2 та обовязок щодо повідомлення про настання страхового випадку покладено на водія забезпеченого транспортного засобу. Апелянтом не доведено можливість водія направити повідомлення встановленого зразка під час знаходження у відрядженні.

За встановлених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності повного складу (всіх елементів) цивільного правопорушення та підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу у заявленій до стягнення сумі.

Причинний звязок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обовязковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала обєктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Несвоєчасне повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, тобто порушення відповідачем положень підпункту 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону, не вплинуло на рішення позивача щодо виплати страхового відшкодування, страхове відшкодування виплачено на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ №4151594 від 14,09.2014р. в оціненому розмірі та не призвело до безпідставних виплат страховика.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі, в тому числі і за апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Апеляційний суд також погоджується із тим, що витрати відповідача на адвоката у співрозмірній сумі підлягають віднесенню на позивача, оскільки вказані витрати відносяться до витрат у справі, документально підтверджені: свідоцтво про право ОСОБА_1 займатися адвокатською діяльністю №1918 від 17.11.2006р., платіжне доручення №1 від 06.01.2016р. на суму 2 500,00 грн, договір про надання правової допомоги №28/12/15-1 від 28.12.2015р., та в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при відмові у позові на позивача.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016р. у справі № 904/10712/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 07.04.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна