Рішення № 57000707, 30.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/14422/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової

адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В.

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний Банк України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_8

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_9

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_10

про стягнення 106 667 793,39 грн.

Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.

Суддя Головіна К.І.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Грицик А. С. (дов. б/н від 10.04.2015)

Від відповідача: Малярчук Ю. Б. (за дов.)

Від третіх осіб: 1), 5), 7), 8), 9) ОСОБА_13 (за дов.)

2) ОСОБА_14 (за дов.)

3) Олексин І. В. (за дов.)

4) Башаров В. Є. (за дов.)

6) не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В. (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 106 667 793,39 грн. заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 та додаткових договорів до нього, з яких 79 870 000, 00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 14 096 507, 95 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 247 381, 92 грн. заборгованості за простроченими процентами, 661 703, 52 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, 4 792 200, 00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14422/15, розгляд справи призначено на 25.06.2015.

В судовому засіданні 25.06.2015 в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 09.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 відхилено клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні та про призначення колегіального розгляду справи з мотивів викладених в ухвалі, залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі до вирішення цивільної справи № 761/15763/15-ц Шевченківським районним судом міста Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2015 було задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано ухвалу Господарського міста Києва від 09.07.2015 в частині зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 призначено було розгляд справи на 05.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 відхилене клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний Банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 24.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 в порядку с. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі у відповідності до ст. 27 ГПК України в якості третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено на 14.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 було задоволено клопотання третьої особи - 2 про колегіальний розгляд справи, та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/14422/15 колегіально у складі трьох суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.12.2015 для здійснення колегіального розгляду справи визначено колегіальний склад суддів: Головатюк Л. Д. (головуючий), суддя Головіна К. І., суддя Спичак О. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головатюк Л. Д. (головуючий), суддя Головіна К. І., суддя Спичак О. М., розгляд справи призначено на 19.01.2016.

В судовому засіданні 19.01.2016 в судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про розгляд справи у закритому судовому засіданні та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/14422/15 в закритому судовому засіданні, відмовлено ОСОБА_9 та Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" у задоволенні заяви та клопотання про зупинення провадження у справі, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи до 17.02.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 та від 02.03.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався до 02.03.2016 та до 17.03.2016 відповідно, з підстав викладених в ухвалах в порядку ст. 77 ГПК України.

17.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яким заявник просить суд зупинити провадження у справі № 910/14422/15 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі № 757/27946/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до ОСОБА_18, за участю третьої особи - 2 (ОСОБА_4.) про визнання недійсним договору поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014.

В порядку ст. 77 ГПК України судом була оголошена перерва в судовому засіданні до 30.03.2016, розгляд клопотання про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання.

28.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів.

30.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшло клопотання про доручення доказів; від третіх осіб - 1, 5, 7, 8, 9 надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій також заявлено клопотання про зупинення провадження у справі.

30.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Третя особа - 6 в судове засідання 30.03.2016 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представники сторін та третіх осіб - 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9 в судове засідання 30.03.2016 з'явилися. Представник третьої особи - 2 подане ним клопотання про зупинення провадження у справі підтримав повністю. Представники позивача, третьої особи - 3, 4 проти задоволення клопотання про зупинення заперечили, а представники відповідача, третіх осіб - 1, 5, 7, 8, 9 клопотання про зупинення третьої особи - 2 підтримали.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання третьої особи - 2 про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з нижчевикладених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом спору у справі до вирішення якої третя особа - 2 просить зупинити розгляд справи № 910/14422/15 є вимога Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до ОСОБА_18 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014.

Копія договору поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014 наявна в матеріалах справи № 910/14422/15. При цьому, твердження відповідача щодо безпідставності заявлених у справі № 910/14422/15 позовних вимог, зокрема ґрунтуються на факті виконання ОСОБА_18 у відповідності до договору поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014 частини зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором.

Отже, господарський суд не позбавлений у даній справі № 910/14422/15 самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом у справі № 757/27946/15-ц, щодо недійсності та/або дійсності договору поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014. Відтак, колегія суддів не вбачає в даному випадку підстав, які унеможливлюють самостійне встановлення вказаних обставин місцевим господарським судом.

Зазначена позиція суду підтверджується Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у даній справі, яка була винесена в результаті перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у даній справі в частині зупинення провадження у справі.

Крім того, судом прийнято до уваги, що із доданих заявником до клопотання про зупинення справи документів не вбачається, чи відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у справі № 757/27946/15-ц поданої через Печерський районний суд міста Києва 08.02.2016.

Представником відповідача в судовому засіданні було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва його заяви по справі № 910/14423/15 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та усне клопотання про доручення до матеріалів справи документів, а саме: копії ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 по справі № 910/14423/15 та копії заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/14423/15 за нововиявленими обставинами.

Представники позивача, третіх осіб - 3, 4 заперечили проти задоволення усного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/14422/15 до розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/14423/15. Представники третіх осіб - 1, 2, 5, 7, 8, 9 вказане клопотання відповідача підтримали.

В судовому засіданні була оголошена перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України на 2 хвилини.

Після перерви суд розглянувши усне клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що господарський суд не позбавлений можливості у даній справі № 910/14422/15 самостійно встановити обставини, які встановлюються судом при розгляді заяви у справі № 910/14423/15 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 761/23379/15-ц після його розгляду в судовому засіданні було відхилено (відмовлено в його задоволенні) з мотивів його безпідставності, в даному випадку, оскільки суд має можливість самостійно встановити обставини, що будуть встановлені у справі № 761/23379/15-ц, при розгляді даної справи.

В судовому засіданні судом, також, були розглянуті клопотання про зупинення провадження у справі, що були подані 14.12.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва та відмовлено в їх задоволенні, з тих же підстав, що і попередні.

Представник третіх осіб - 1, 5, 7, 8, 9 в судовому засіданні підтримав подану ним заяву про залишення позову без розгляду.

Представники позивача, третіх осіб - 3, 4 заперечили проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду. Представники відповідача, третіх осіб - 1, 2, 5, 7, 8, 9 зазначену заяву підтримали.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про залишення позову без розгляду суд відмовив в її задоволенні, з наступних підстав.

Заява про залишення позову без розгляду подана суду обґрунтована тим, що позовна заява була підписана не уповноваженою особою. На думку заявника, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено можливості передоручення своїх повноважень Уповноваженими особами Фонду іншим особам.

Суд не погоджується, з викладеною позицією, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна копія довіреності видана ОСОБА_11 (яким була підписана позовні заява у справі) Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" - Кадировим В. В., у якого є відповідні повноваження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Заслухавши думку сторін щодо клопотань про долучення документів до матеріалів справи, суд задовольнив такі клопотання та долучив приєднані до таких клопотань документи до матеріалів справи.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання позивачу часу на подання додаткових доказів по справі. Заслухавши думку сторін щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовив в його задоволенні, з огляду на сплив строків встановлених для розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав повного виконання його зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 поручителями - фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_10 на підставі договорів поруки № П 2022390-15, № П 30019775 - 4, № П 30019775 - 3, № П 30019775 - 13, № П 30019775-15, № П 2022390 - 8, № П 2022390 - 6 від 28.11.2014, відповідно. Водночас, на думку відповідача, договори поруки суперечать ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України, та у зв'язку з чим в силу ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Треті особи - 1, 2, 5, 7, 8, 9 проти задоволення позовних вимог заперечують з тих підстав, що позивач втратив право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013, в результаті укладення між позивачем та третіми особами договорів поруки. При цьому, нікчемність договорів поруки на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказаними третіми особами заперечується, оскільки умовами поруки не було передбачено платежів чи передачі іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг).

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, та третіх осіб - 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9 Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як кредитором та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", як позичальником був укладений договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 28.08.2013 (далі за текстом - кредитний договір), за умовами пп. 1.1.1, 1.1.2 п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання; надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), на умовах, визначених кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 79 870 000, 00 грн, зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 включно; повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 07.08.2014 № 1, від 31.10.2014 № 2, від 20.11.2014 № 3, від 28.11.2014 № 4, від 01.12.2014 № 5.

Згідно з п.п. 1.2, 2.1-2.3 кредитного договору кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів, рефінансування поточної заборгованості. Видача кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 кредитного договору, з позичкового рахунку № 20629202239001 в банку на поточний рахунок позичальника № 26008002022390, відкритий в банку, згідно письмових заяв позичальника. Моментом (днем) надання кредиту (траншу) вважається день надання кредиту (траншу) з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій (транш) сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту (траншу) вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту (траншу), процентів, комісії та можливих штрафних санкцій, визначених кредитним договором, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.

Відповідно до пп. 3.3.4, 3.3.5, 3.3.8 п. 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному кредитним договором; повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені кредитним договором; не пізніше останнього робочого дня строку дії відповідного максимального ліміту заборгованості, встановленого на поточний період згідно з графіком погашати кредитору частину заборгованості за кредитом, на яку поточна заборгованість за кредитом може перевищувати максимальний ліміт заборгованості, встановлений на наступний період згідно з графіком; протягом дії кредитного договору, щоквартально, не пізніше двадцять п'ятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2); розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитором формою; щороку, не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс за рік (форма 1); звіт про фінансові результати за рік (форма 2); надавати за вимогою кредитора інші документи.

Пунктом 4.2. кредитного договору сторонами було погоджено, що у випадку порушення позичальником вимог підпунктів 3.3.1. - 3.3.5., 3.3.8 пункту 3.3. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф в розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1. договору, за кожний випадок порушення.

Згідно з п. 8.3 кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на виконання умов кредитного договору видав Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" 30.08.2013 кредитні кошти на суму 150 000 000 грн (сума визначена сторонами до внесення змін до кредитного договору), однак позичальник умови кредитного договору № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 не виконав та не повернув кредит у визначений кредитним договором строк в розмірі 79 870 000, 00 грн. і не сплатив проценти за користування кредитом на суму 7 247 381, 92 грн.

При цьому, 01 листопада 2013 року між Національним банком України (далі - НБУ, заставодержатель) та ПAT "Дельта Банк" (далі - заставодавець) був укладений договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9.

Відповідно до пп. 1.1 договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9, предметом застави за цим договором є майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29 серпня 2013 року з додатковими договорами до нього, а також зобов'язання, що виникають з договору № ВКЛ-2022390/S-l від 29 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 1.4 договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9, надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитами для підтримки ліквідності, наданими згідно із кредитними договорами, що перераховані в цьому пункті.

27 грудня 2013 року між НБУ та ПAT "Дельта Банк" був укладений Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-9 від 01.11.2013.

Згідно з п. 3.4.2 договору застави сторони погодили, що заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.

30.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" постановою Національного Банку України № 692/БТ віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема таке: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі.

Судом встановлено, що згодом між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як кредитором і Громадянином України ОСОБА_19, як поручителем був укладений договір поруки № П30019775-4 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_19 зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 12 000 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і Громадянином України ОСОБА_6, як поручителем був укладений договір поруки № П2022390-15 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_6 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 9 000 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і ОСОБА_7, як поручителем був укладений договір поруки № П30019775-3 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_7 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 8 200 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і ОСОБА_8, як поручителем був укладений договір поруки № П30019775-13 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_8 зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 7 000 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і ОСОБА_10, як поручителем був укладений договір поруки № П2022390-6 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_10 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 40 500 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і ОСОБА_9, як поручителем був укладений договір поруки № П30019775-15 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_9 зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 5 000 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Між позивачем, як кредитором і ОСОБА_18, як поручителем був укладений договір поруки № П30019775-8 від 28.11.2014, за умовами якого ОСОБА_18 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 12 000 000, 00 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за кредитним договором.

В подальшому між ОСОБА_18 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги від 30.04.2015, за яким ОСОБА_18 передав ОСОБА_4 право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо сплати 12 000 000, 00 грн., яке виникло у зв'язку з виконанням ОСОБА_18 як поручителем за договором поруки № П2022390 від 28.11.2014 забезпечених згідно ї його умовами зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за договором кредитної лінії ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 (з врахуванням внесених змін).

Із матеріалів справи судом встановлено також, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" меморіальними ордерами від 19.02.2015 та 20.02.2015, з депозитних рахунків ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18 були списані грошові кошти у загальній сумі 237 399 626, 01 грн. в рахунок погашення кредиту за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, у зв'язку з чим позивачем було надано лист від 24.02.2015 № б/н відповідачу, згідно з якого станом на 24.02.2015 відповідач не має кредитної заборгованості перед банком та довідку від 06.04.2015 вих. № 05-293340, згідно якої станом на 28.02.2015 відповідач не має кредитної заборгованості перед позивачем.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки головного бухгалтера ПАТ "Дельта Банк" відомості про укладання банком договорів поруки від 28.11.2014 з ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18 були внесені до автоматизованої банківської системи Б2 19 - 20 лютого 2015, а не у день їх вчинення, як того вимагає п. 2.11 "Положення про організацію операційної діяльності в банках України", яке затверджене постановою Національного Банку України від 18.06.2003 № 254.

У березні - квітні 2015 року на адресу ПАТ "Укргазвидобування" надійшли вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_10 щодо перерахування грошових коштів у зв'язку зі списанням банком грошових коштів з депозитних рахунків вказаних осіб з метою погашення заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем в 2015 році були подані позови в суди загальної юрисдикції до поручителів за договорами поруки з вимогами про визнання таких договорів недійсними. Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2016 у справі № 757/27946/15-ц визнано недійсним договір поруки № П2022390 - 8 від 28.11.2014, укладений ОСОБА_18 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", з тих підстав, що такий вид забезпечення - порука не був передбачений кредитним договором.

02.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015.

29.04.2015 протоколом № 1 засідання комісії АТ "Дельта Банк" з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно наказу № 67 від 11.03.2015 (зі змінами, внесеними наказом № 270 від 23.04.2015) виявлено, що договори поруки від 28.11.2014 №П30019775-15, № П30019775-4, №П30019775-6, № П2022390-8, №П300119775-13, № П2022390-15, №П30019775-3, укладені між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не погоджувалися з Національним банком України, в заставу якому були передані майнові права за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, і є нікчемними на підставі п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

07.05.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. було надіслано ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повідомлення №№ 1658, 1659, 1660, 1657, 1650, 1656, 1655 про нікчемність договорів поруки від 28.11.2014.

14.05.2015 на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 309 від 07.05.2015 було застосовано наслідки нікчемності договорів поруки від 28.11.2014 шляхом повернення поручителям коштів, списаних з їх рахунків в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Укргазвидобування" перед ПАТ "Дельта Банк", на відкриті на ім'я фізичних осіб-поручителів позабалансові рахунки 2909.

Також, як наслідок застосування нікчемності договорів поруки від 28.11.2014 було поновлено в системах бухгалтерського обліку ПАТ "Дельта Банк" облік по кредиту № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та нарахованими процентами.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2015 у справі № 826/18862/15 визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", оформленого протоколом № 1 комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями від 29.04.2015, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 826/18862/15 залишена без змін.

При цьому, доказів із яких би вбачалося погашення заборгованості за кредитним договором на момент розгляду справи чи то позичальником, чи то поручителями матеріали справи не містять, в тому числі, і первинних документів, що підтверджують сплату заборгованості за кредитним договором (здійснення відповідної господарської операції).

Спір у справі виник щодо наявності та/або відсутності законодавчих підстав для визнання договорів поруки укладених між позивачем та третіми особами - 1, 5, 6, 7, 8, 9 та ОСОБА_18 нікчемними, та щодо наявності та/або відсутності у відповідача невиконаних зобов'язань за кредитним договором перед позивачем.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення 79 870 000, 00 грн - суми основної заборгованості за простроченим кредитом, 14 096 507, 95 грн - суми пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 247 381, 92 грн - суми заборгованості за простроченими нарахованими процентами, 661 703, 52 грн - суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, 4 792 200, 00 грн - суми штрафу за неналежне виконання зобов'язання.

Під час розгляду справи відповідач та треті особи обґрунтованих заперечень стосовно здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, його арифметичної вірності не висловлювали.

Заперечення відповідача щодо розрахунку позивача зводяться до відсутності заборгованості за договором, і як наслідок відсутності факту порушення відповідних зобов'язань. Також відповідач зазначає про відсутність його вини в порушенні умов кредитного договору, оскільки за повідомленням позивача від 20.02.2015 у відповідача відсутня заборгованість за договором. На думку відповідача, у випадку, якщо договори поруки від 28.11.2014 є нікчемними, то з відповідача підлягала б стягненню сума пені в розмірі 3 094 141, 92 грн. - за період з 06.01.2015 по 19.02.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір кредитної лінії № ВКЛ - 2022390 від 29.08.2013 із внесеними до нього змінами за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Залученими до матеріалів справи доказами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу обумовлених кредитних коштів. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, щодо повернення 79 870 000, 00 грн. тіла кредиту та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 7 247 381, 92 грн. належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містять.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту, по нарахованим відсоткам, які рахуються непогашеними перед банком станом на 01.05.2015, і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитного договору.

Обґрунтованих заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по процентам відповідачем суду надано не було.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту - 79 870 000, 00 грн., заборгованості по простроченим процентам - 7 247 381, 92 грн., та які є непогашеними на даний час.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, сторонами було погоджено п. 4.1. кредитного договору, сплату позичальником пені у випадку прострочення строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за загальний період прострочення з 12.03.2014 по 18.05.2015, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам кредитного договору, оскільки обраховані позивачем розміри пені не перевищують дозволені до стягнення згідно з указаним законом.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 4 792 200, 00 грн. за шість випадків порушення відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог підпунктів 3.3.1 - 3.3.5, 3.3.8 пункту 3.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % (один процент) від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1. кредитного договору, за кожний випадок порушення.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що відповідачем було допущено такі порушення умов кредитного договору:

- протягом строку користування кредитом не сплачено проценти за користування кредитним коштами (підпункт 3.3.4 пункту 3.3 кредитного договору), а саме за період з січня по травень 2015 року відповідач п'ять разів допустив вказане порушення, тобто сума штрафу складає 3 993 500, 00 грн. (798 700, 00 грн. за кожний випадок порушення);

- не повернуто кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора (підпункт 3.3.5 пункту 3.3 кредитного договору), тобто допущено одне порушення, сума штрафу за яке складає - 798 700, 00 грн.

Так, перевіривши здійснений розрахунок штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний. Відповідно, з огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 4 792 200, 00 грн. задовольняються судом.

Щодо доводів відповідача та третіх осіб - 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9 стосовно погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок забезпечення - поруки та втратою позивачем прав вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в лютому - квітні 2015 року згідно бухгалтерського обліку ПАТ "Дельта Банк" заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором обліковувалася, як погашена в повному обсязі, в результаті списання з депозитних рахунків Громадян України ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18, відкритих у ПАТ "Дельта Банк", грошових коштів, що обліковувалися на таких депозитних рахунках в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором. Списання грошових коштів з депозитних рахунків зазначених громадян відбулося внаслідок укладання між ними та позивачем, з метою забезпечення зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором, договорів поруки.

При цьому, відомості про укладання банком договорів поруки від 28.11.2014 з ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18 були внесені до автоматизованої банківської системи Б2 тільки 19 - 20 лютого 2015, а не у день їх вчинення - 28.11.2014, що свідчить про їх укладання "заднім числом".

Операції із списання грошових коштів з депозитних рахунків поручителів в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором суперечило обмеженням встановленим в діяльності банку постановою Національного Банку України № 692/БТ від 30.10.2014. Повноваження Національного банку України щодо регулювання банківської діяльності та банківського нагляду визначені у главі 12 Закону України "Про банки і банківську діяльність", де пунктом 2 статті 66 встановлено, що однією з форм державного регулювання діяльності банків Національним банком України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Відповідно позивач не мав права здійснювати операції із списання грошових коштів з депозитних рахунків поручителів в рахунок погашення заборгованості відповідача, оскільки у відповідності до обмежень встановлених Національним Банком України позивач мав право приймати погашення заборгованості за кредитним договором тільки в грошовій формі. Погашення поручителями зобов'язань відповідача за кредитним договором в грошовій формі здійснено не було.

До того ж, як встановлено судом, відповідачу деякий час було не відомо ні про забезпечення його зобов'язань за кредитним договором порукою, ні про погашення за рахунок такого забезпечення його зобов'язань за кредитним договором. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

Крім того, порука фізичних осіб ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18 за кредитним договором передбачена сторонами при його укладанні не була, як вбачається із тексту кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 345 ГК України у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Таким чином, умови договору про види забезпечення зобов'язань позичальника, враховуючи їх визначеність законом є істотними умовами кредитного договору, згоди щодо яких в обов'язковому порядку сторони мали досягти.

В пункті 1.4. кредитного договору сторони досягли згоди, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать позичальнику.

Згоди щодо забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором порукою фізичних осіб досягнуто між позивачем та відповідачем при укладанні кредитного договору не було, і доказів іншого матеріали справи не містять.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України). Положеннями ст. 556 ЦК України внормовано, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Таким чином, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України є заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку, в силу положень ст. 345 ГК України заміна кредитора у зобов'язанні, що виникає на підставі кредитного договору, здійснюється за попередньою згодою боржника, яка має бути відображена в кредитному договорі.

Крім того, враховуючи, що з 03.03.2015 у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, набуття третіми особами - 1, 5, 6, 7, 8, 9 та ОСОБА_18, а згодом і третьою особою - 2 прав кредиторів за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, фактично порушує черговість задоволення вимог кредиторів, встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлений саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказаним законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

При цьому, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом у даних правовідносинах.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності суд дійшов висновків, що договори поруки були укладені "заднім числом", з метою надання фізичним особам - поручителям за такими договорами переваг в задоволенні їх кредиторських вимог до банку (позивача) щодо повернення депозитів перед іншими вкладниками банку, шляхом фактичної заміни кредитора у зобов'язанні, а саме неплатоспроможного банку на державне підприємство, на яке не розповсюджуються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зміст договорів поруки суперечить положенням ст. 548 ЦК України, ст. 345 ГК України, ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що є підставою недійсності таких договорів.

Фактично грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором поручителями не вносилися, а приймати інше виконання ніж грошове банк не мав права, з огляду на обмеження регулятора, відповідно припинення зобов'язань за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 внаслідок їх виконання (проведеного належним чином), не відбулося. Судом встановлено те, що банк 14.05.2015 повернув ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18 раніше списані грошові кошти. Таким чином, зобов'язання відповідача за кредитним договором належним виконанням не були припинені.

Судом, крім зазначеного, враховано також, що на виконання ч. 1 ст. 26, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 отримали гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суму відшкодування. В той же час, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_18 заявлені кредиторські вимоги до позивача в процедурі його ліквідації, які були акцептовані, а вимоги ОСОБА_19 та ОСОБА_9 в силу положень ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вважаються погашеними.

Щодо наявності підстав для визнання договорів поруки укладених між позивачем та третіми особами - 1, 5, 6, 7, 8, 9 та ОСОБА_18 нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент прийняття рішення про нікчемність договорів поруки від 28.11.2014, уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Як встановлено судом постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 віднесено ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015.

Забезпечення протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є обов'язком уповноваженої особи Фонду (ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI). Як наслідок, суд вважає, що дії Уповноваженої особи направлені на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є правомірними, оскільки такі дії закріплені на законодавчому рівні.

Та обставина, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2015 у справі № 826/18862/15 було скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", оформлене протоколом № 1 комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями від 29.04.2015, була врахована при прийнятті судом рішення по справі, як і всі інші обставини справи встановлені судом в їх сукупності, в тому числі судом враховано принцип добросовісності, розумності та справедливості, який є складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права.

Також необхідно зауважити, що до компетенції адміністративних судів не відноситься вирішення господарських спорів, юрисдикція адміністративних судів згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори. Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом також враховано, що при залишенні в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2015 у справі № 826/18862/15, при її перегляді в апеляційному порядку адміністративний суд апеляційної інстанції в тому числі керувався постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 910/14423/15, яка на момент винесення рішення у даній справі скасована постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі № 910/14423/15.

При цьому, у зазначеній вище постанові Вищий господарський суд України дійшов аналогічних висновків, що і господарський суд в даному випадку, а саме: укладання між ПАТ "Дельта Банк" і фізичними особами - вкладниками банку договорів поруки від 28.11.2014 фактично порушує черговість задоволення вимог кредиторів, встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) 79 870 000 (сімдесят дев'ять мільйонів вісімсот сімдесят тисяч) грн. заборгованості за простроченим кредитом; 14 096 507 (чотирнадцять мільйонів дев'яносто шість тисяч п'ятсот сім) грн. 95 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 7 247 381 (сім мільйонів двісті сорок сім тисяч триста вісімдесят одну) грн. 92 коп. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 661 703 (шістсот шістдесят одну тисячу сімсот три) грн. 52 коп. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 4 792 200 (чотири мільйони сімсот дев'яносто дві тисячі двісті) грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 73 080, 00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Направити копію рішення учасникам процесу, які не були присутні в судовому засіданні при оголошенні рішення.

Повне рішення складено 06.04.2016.

Головуючий

суддя Л.Д. Головатюк

Суддя К.І. Головіна

Суддя О.М. Спичак