Рішення № 57000502, 06.04.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 рокуСправа № 912/751/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/751/16

за позовом: Фермерського господарства "Князівське"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про стягнення 2286244,90 грн,

за участі представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 19.10.2015 б/н;

від відповідача участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Фермерського господарства "Князівське" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" заборгованості в сумі 2286244,90 грн, з яких 2182090,63 грн основного боргу, 43740,80 грн 3% річних, 60413,47 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 26.09.2014 № С14-00409 в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 01.03.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 06.04.2016 об 11:00.

У судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, при цьому 05.04.2016 подав до суду клопотання від 04.04.2016 про відкладення розгляду справи на інший день та час, мотивоване неможливістю представника ПрАТ "Креатив" бути присутнім у судовому засіданні 06.04.2016, а також необхідністю додаткового часу для зібрання документів та належної підготовки відповідача до судового розгляду.

Господарський суд враховує, що відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд такі обставини справи.

Між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та Фермерським господарством "Князівське" (Продавець) укладено договір поставки від 26.09.2014 № С14-00409 (надалі за текстом Договір).

За умовами даного Договору сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (надалі ОСОБА_2) на умовах такого Договору.

У відповідності до пункту 4.1 Договору кількість ОСОБА_2, що поставляється за даним Договором 300 тонн ± 35 т (за вибором Покупця).

Пунктом 4.2 Договору сторонами визначено, що для оприбуткування Покупцем поставленого ОСОБА_2 Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого ОСОБА_2 по ціні 2000,00 грн, в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування ОСОБА_2 є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3-4.3.1 Договору.

Умовою вказаного пункту Договору передбачено, що ціна ОСОБА_2 з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1 Договору, встановлюється сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (надалі Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 31 грудня 2014 року, зменшена на 12% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії ОСОБА_2, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна ОСОБА_2 може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 Договору, так і бути меншою.

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що у випадку неотримання Покупцем 31 грудня 2014 року (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 грудня 2014 року. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до пункту 4.7 Договору для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості ОСОБА_2 з врахуванням вимог розділу 4 Договору.

Відповідно до пункту 4.8 Договору сума Договору визначається шляхом множення кількості поставленого ОСОБА_2 на остаточну ціну ОСОБА_2.

Згідно з пунктом 4.9 Договору попередня сума Договору (виходячи з первісної ціни) 600000,00 грн.

У пунктах 5.1-5.2 Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату ОСОБА_2 на умовах передоплати у сумі, вказаній п. 4.9 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок (доплата Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання ОСОБА_2 згідно з умовами Договору та проведення досліджень поставленого ОСОБА_2 на відповідність його якості вимогам п. 2.1 Договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_2 відповідно до п. 4.6 Договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його умов.

Як убачається з матеріалів справи, Продавцем поставлено Покупцеві ОСОБА_2:

-згідно накладної від 30.09.2014 № 45 35,350 т;

-згідно накладної від 08.10.2014 № 46 288,090 т.

Всього Продавцем поставлено Покупцеві 323,44 т ОСОБА_2 на виконання Договору.

В матеріалах справи міститься копії виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 28), згідно з якою відповідачем 29.09.2014 перераховано на користь ФГ "Князівське" 600000,00 грн за Договором.

Слід звернути увагу на незначне порушення з обох сторін контрагентами вимог Договору, зокрема, п.п. 4.3, 4.5, оскільки даними положеннями Договору сторони домовлялись про те, що Додаткова угода визначення ціни укладається сторонами не пізніше 31 грудня 2014 року.

При цьому, у випадку неотримання Покупцем 31 грудня 2014 року (включно) такої Додаткової угоди, Покупець самостійно складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни в порядку, визначеному п. 4.5 Договорів.

Ні Продавцем, ні Покупцем вказаний термін дотримано не було.

Лише 29.05.2015 між сторонами підписано Додаткову угоду № С14-00409/3 до Договору поставки від 26.09.2014 № С14-00409 (надалі Додаткова угода), п.п. 1, 3 якої погоджено, що Продавцем на адресу Покупця поставлено 323,44 т фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року, ціна партії ОСОБА_2, вказаної в п. 1 Додаткової угоди, складає 9031,00 грн, з урахуванням ПДВ за одну тонну. Ціна партії ОСОБА_2, враховуючи 16 відсотків річних та зміни курсу НБУ складає 8706,31 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони визначили, що ціна партії ОСОБА_2, вказана в п. 3 цієї Додаткової угоди, встановлена за ОСОБА_2 з якісними показниками, вказаними в п. 2.1 Договору (базисні норми). У разі передачі ОСОБА_2 з якісними показниками, що не відповідають якісним показникам, вказаним в п. 2.1 Договору як базисні норми (гірше цих показників), сторони проводять перерахунок кінцевої ціни на ОСОБА_2 з врахуванням фактичних якісних показів у порядку, передбаченому п. 4.6 Договору.

Умови Договору виконуються з урахуванням умов Додаткової угоди (п. 5 Додаткової угоди), яка набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору (п. 7 Додаткової угоди).

Сторонами також підписано Акт переоцінки насіння соняшнику від 29.05.2015 № 1 (а.с. 19), згідно якого вартість поставленого ОСОБА_2 після переоцінки складає 2782090,63 грн.

Позивачем відповідачеві виставлено рахунок-фактуру від 23.09.2015 № 45 на суму 2182090,63 грн, який не оплачено відповідачем (а.с. 26).

24.09.2015 позивач направив відповідачеві претензію № 1 про сплату боргу у сумі 2182090,63 грн (а.с. 20-22), яка відповідачем отримана 30.09.2015 та залишена без відповіді.

Несплата відповідачем вартості отриманого ОСОБА_2 у вказаній сумі стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

При розгляді спору господарський суд виходить з такого.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем ОСОБА_2 за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд зауважує, що у випадку непогодження відповідачем із заявленою сумою боргу останній зобов'язаний в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України надати власний контррозрахунок оспорюваної суми на підставі наявних у нього первинних документів про отримання та оплату товару, що відповідачем на вимогу суду зроблено не було.

Твердження відповідача щодо відсутності на його підприємстві документів, які свідчать про стан правовідносин між сторонами Договору, зміну керівництва, власників, головного бухгалтера, втрату техніки при цьому не звільняють ПрАТ "Креатив" від грошових зобов'язань перед його контрагентами.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2182090,63 грн обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 43740,80 грн та 60413,47 грн інфляційних втрат за період прострочення з 13.06.2015 по 11.02.2016.

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд погоджується з обраним позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.

Як убачається з умов укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 5.2, остаточний розрахунок (доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_2 відповідно до п. 4.6 Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що Додаткову угоду та Акт переоцінки № 1 сторонами підписано 29.09.2015, відтак, грошове зобов'язання щодо оплати отриманого ОСОБА_2 виникло у Покупця після закінчення 10-ти банківських днів з моменту їх підписання, а саме з 12.06.2015.

Відтак, з урахуванням здійсненого господарським судом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 13.06.2015 по 11.02.2016 (кінцевий термін нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначений позивачем), позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 43740,80 грн та 60413,47 грн інфляційних втрат господарським судом задовольняються повністю.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються судові витрати зі сплати судового збору у сумі 34293,67 грн.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи за обставин, вказаних у такому клопотанні, оскільки у матеріалах справи наявні усі необхідні докази для всебічного розгляду спору та прийняття обґрунтованого рішення.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що чинним законодавством України не обмежено граничну кількість представників, яку може мати юридична особа, окрім того явка представника ПрАТ "Креатив" у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.

Поряд з цим, відповідачем у поданому клопотанні не вказано, які саме документи він має намір подати суду для спростування позовних вимог, як і не вказано конкретного терміну, коли відповідач планує такі документи отримати за умови їх відсутності наразі на підприємстві відповідача.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи (а.с. 35) відповідач був належним чином та завчасно сповіщений про дату, час та місце проведення судового засідання, а відтак, мав достатньо часу для подання додаткових матеріалів, які, на його думку, необхідні для вирішення спору по суті, що ним зроблено не було з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251) на користь Фермерського господарства "Князівське" (41822, Сумська область, Білопільський район, с. Павлівка, вул. Генерала Анісова, 4, ідентифікаційний код 34071687) заборгованість у сумі 2286244,90 грн, з яких 2182090,63 грн основного боргу, 43740,80 грн 3% річних, 60413,47 грн інфляційних збитків, а також 34293,67 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 07.04.2016.

Суддя В.М. Балик