Ухвала суду № 57000464, 28.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"28" березня 2016 р. Справа № 911/1014/16

за позовом Приватного підприємства «Фірма Мізан», Київська обл., Сквирський район, с. Антонів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «NIKA 1», Грузія

про стягнення 16 586 дол. 00 центів США

Суддя – Мальована Л.Я.

Обставини справи:

Приватного підприємства «Фірма Мізан» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «NIKA 1» про стягнення 16 586 дол. 00 центів США.

Позовна заява і додані до неї документи не підлягають прийняттю до розгляду з наступних підстав.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам. Відтак спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 ГПК.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно із вимогами статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Пунктом 8.2 Контракту № 1-88-EXP-K від 30.07.2015 року сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів та не отримання письмової відповіді на претензію у встановлений законом строк, спір по даному контракту або в зв’язку з ним, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті України.

У п.1 ст.4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961р., ратифікованій Україною (Українською ССР) 18.03.1963р.) зазначено, що сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд установлювати місцезнаходження арбітражного суду.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами.

Згідно зі ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958р., ратифікована Українською ССР 10.08.1960р.) кожна договірна Держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, які виникли чи можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договором. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписані сторонами. Суд договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, за яким сторони уклали угоду, що передбачається цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не буде встановлено, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали арбітражну угоду, яка міститься у контракті та визначили, орган для вирішення спорів – Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-Промисловій палаті України.

Посилання позивача на додаткову угоду № 3 від 21.03.2016 року щодо внесення змін до п. 8.2. контракту, а саме: у випадку недосягнення згоди, спір підлягає розгляду в господарському суді Київської області, судом не приймаються до уваги, оскільки дана угода була укладена після здійснення поставки товару (згідно специфікації № 2 від 24.12.2015 року) та виникнення спірної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції та ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Таким чином, арбітражна угода не була визнана судом недійсною, не є такою, що втратила чинність та такою, що не може бути виконана.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не може бути прийнята до розгляду, у зв’язку із чим суд відмовляє в її прийнятті.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви Приватного підприємства «Фірма Мізан» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «NIKA 1» про стягнення 16 586 дол. 00 центів США - відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Фірма Мізан" (09052, Київська обл., Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, буд. 17, код 31100856) з Державного бюджету України судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 285 від 25.03.2016 року в сумі 6 531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 28 коп.

Позовні матеріали повернути позивачеві.

Суддя Л.Я. Мальована