Рішення № 57000453, 29.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 911/177/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Бест Альтернатива, м. Київ

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр, Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 44 834,49 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №49 від 29.01.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.12.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.01.2016 Дочірнє підприємство Бест Альтернатива (далі ДП Бест Альтернатива/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Центр (далі ДП Рітейл Центр) про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 44 834,49 гривень, у тому числі 40 811,63 грн заборгованості за договором №РЦ020218 від 17.01.2014, 3 112,96 грн інфляційних втрат та 909,90 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якої просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2016 було порушено провадження у справі 911/177/16 та призначено розгляд справи на 01.02.2016.

У судових засіданнях 01.02.2016, 15.02.2016, 29.02.2016, 14.03.2016, 22.03.2016 суд оголошував перерви до 15.02.2016, 29.02.2016, 14.03.2016, 22.03.2016 та 29.03.2016 відповідно.

Водночас, ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2016 строк розгляду спору у даній справі було продовжено на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 між ДП Рітейл Центр (далі-покупець) та ДП Бест Альтернатива(далі-постчальник) було укладено договір №РЦ020218 (далі-договір), відповідно до положень якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з мето його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет».

Відповідно до п. п. 3.1., 5.1., 7.1. та 10.1. договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженим сторонами в специфікаціях та підтвердженими у накладних.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і дії до 31.12.2017.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором виконав належним чином, поставши відповідачу, зокрема, протягом березня-квітня 2015 року товар загальною вартістю 52 631,52 грн, що підтверджується скріпленими підписами та відбитками печаток сторін видатковими накладними:

- №б-00000707 від 25.03.2015 на суму 10 967,76 грн;

- №б-00000759 від 01.04.2015 на суму 10 589,04 грн;

- №б-00000760 від 01.04.2015 на суму 10 589,04 грн;

- №б-00000761 від 01.04.2015 на суму 9 896,64 грн;

- №б-00000707 від 01.04.2015 на суму 10 589,04 грн. Копії відповідних накладних наявні в матеріалах справи.

Втім, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором, частково розрахувавшись за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість.

Так, згідно підписаного сторонами 30.09.2015 акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становила 51 372,17 грн.

Поряд з тим, 16.03.2016 сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого було погоджено, що за договором №РЦ020218 від 17.01.2014 товар поставлено на суму 51 372,17 грн, в результаті спільної проведеної інвентаризації з 10.03.2015 по 11.03.2015 залишок нереалізованого товару становить 10 560,54 грн, у той час як загальна сума основної заборгованості ДП «Рітейл центр» перед ДП «Бест Альтернатива» становить 40 811,63 рн.

До того ж, в підтвердження проведених відповідачем розрахунків позивачем надано копії платіжних доручень та реєстри видаткових накладних згідно договору №РЦ020218 від 17.01.2014 із зазначенням оплачених та неоплачених відповідачем накладних.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за поставлений згідно договору товар не провів, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 40 811,63 грн заборгованості.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень п. 7.9. договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) днів.

Втім, строків реалізації товару за договором сторони не передбачили, у той час як, згідно наданих представниками сторін пояснень, встановити строки реалізації поставленого згідно договору товару на суму 40 811,63 грн не можливо.

За таких обставин, враховуючи те, що строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем спірних видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обовязок по його оплаті у повному обсязі з моменту прийняття відповідного товару.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої грошові зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості є арифметично вірним, суд дійшов висновку про про задовлення вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 811,63 грн заборгованості як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 112,96 грн інфляційних втрат, нарахованих на 45 115,37 грн заборгованості за період з 01.05.2015 по 31.12.2015, а також 909,90 грн 3% річних нарахованих на суми заборгованості за спірними накладним у сукупному розмірі 45 115,37 грн за наступні періоди:

з 25.04.2015 по 01.01.2016 на 3 451,61 грн за видатковою накладною №б-00000707 від 25.03.2015;

з 01.05.2015 по 01.01.2016 на 10 589,04 грн за видатковою накладною №б-00000759 від 01.04.2015;

з 01.05.2015 по 01.01.2016 на 10 589,04 грн за видатковою накладною №б-00000760 від 01.04.2015;

з 01.05.2015 по 01.01.2016 на 9 896,64 грн за видатковою накладною №б-00000761 від 01.04.2015;

з 01.05.2015 по 01.01.2016 на 10 589,04 за видатковою накладною №б-00000707 від 01.04.2015.

Приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, підписання відповідачем спірних видаткових накладних, в силу ст. 692 ЦК України, породжує для останнього обовязок по оплаті відповідно поставленого товару на суму 51 372,17 грн у повному обсязі з моменту його прийняття, а тому, враховуючи невиконання відповідачем відповідного обовязку, суд дійшов висновку, що право на нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає на наступний день з дня прийняття відповідачем товару за видатковими накладними, а саме з 26.03.2015 та 02.04.2015.

Враховуючи, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, становить 2030,19 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 112,96 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 2030,19 грн.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми 3% річних, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, становить 913,79 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 909,90 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кім. 5, ідентифікаційний код 38734018) на користь Дочірнього підприємства Бест Альтернатива (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, ідентифікаційний код 24583590) 40 811 (сорок тисяч вісімсот одинадцять) грн 63 коп. заборгованості, 2 030 (дві тисячі тридцять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 909 (девятсот девять) грн 90 коп. 3% річних та 1 344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн 72 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.04.2016.

Суддя В.А. Ярема